Принадливий Тернопіль. Будинок, не схожий на інші (фото)

Я, напевно, як і більшість тернополян, наївно думала, що вже багато чого в цьому місті бачила, і що нічим мене не здивувати. Як же я помилялась. Виявилось, що все, що зріла до того – це лиш «попсова» частина Тернополя (наприклад: Центр, Набережна, Драм, парки, і т.д.)

Усе змінилось одного літнього вечора, коли вирішила прогулятись не звичними вже майже до дрібниць, вивченими місцями, а йти, як то кажуть, куди очі дивляться. Так я й опинилась у мікрорайоні «Новий Світ», і дуже раділа з того, що, по-перше, прихопила з собою фотоапарат, і могла зазнимкувати ту красу, а по-друге, що ноги сюди притопали, і я знайшла ці атмосферні вулички, окрасою яких є зовсім не схожі один на одного старовинні будинки, один з яких мені дуже полюбився. Про нього й розповім.

Розташований він на вулиці Броварна, 14. Кілька хвилин я стояла, як вкопана, біля того будинку, вдивляючись в його фасад, двері, вікна, оздобу. Тут панує своя атмосфера й тиша, якою наповнюєшся, споглядаючи його.

Зазначу, що він збудований із червоної цегли, що помальована зверху жовтою фарбою, а поверх жовтої – сіра, що вже, я собі так думаю, із плином років, обдирається.

Сонце ще дарувало своє тепло, промені відбивались у шибках, і тіні, що падали на фасад, надавали цьому будинку ще більшої загадковості та чарівності.

Щоб ви розуміли, в мене нема звички шукати інформацію про споруди, які бува, чисто для себе, фотографую, бо їх дуже багацько, але цей мені настільки сподобався, що дуже вже кортіло взнати його історію.

На жаль, дуже мало мені вдалось знайти інформації про нього, лиш знаю, що будували його французькі військовополонені, здається, в 1943 році.

Наразі не можу сказати, що вже все бачила, і мене нема чим вразити, бо ще стільки прекрасного та незвіданого таїться в стареньких будинках, двориках, закутках. Зараз активно гуляю Тернополем, ось так, куди очі дивляться, і кожного разу відкриваю для себе, щось нове, особливе.

Юля Майданюк.

Фото авторки.

загрузка...

Comments are closed.