Сирота на Пасажі Адлєра у Тернополі

Минаючи старий давній на Пасажі Адлєра (вулиця Кульчицької), біля старих дверей крутився чорний кіт. Він голосно м’явкав, пройти мимо без уваги мені не дав). Домашній коцур, охайний. Біля нього стояла пані, яка в голос нахвалювала звірка і жалілася, що ніяк не може забрати його домів. Я спитав у неї про те, що трапилося.. Пані відповіла, що кіт зостався сиротою, бо померла його власниця, бабця. То все для нього триває десь місяць..

Чорний був неспокійним, постійно крутився та терся до ніг. Відчувалося, що він бідолаха лишився на тому світі сам-один.

На землю впало печеня, але їсти його він не хотів. Не довго думаючи, я побіг до магазину, попросивши пані зостатися біля нього.

Перше, що сказав на касі у м’ясному відділі: «Доброго дня, у мене парт завдання від панського кота, треба вкроїти кавалок найліпшої ковбаси, яку ви маєте». Продавець розгублено глянула на мене і сказала: «Для котів беруть найдешевшу)». Ні, повторив я, для цього кота треба найліпшу). Забравши пахучий кусок вареної ковбаси кулею вилетів із магазину.

Коли жовтоокий кіцман побачив їду, то чуть не здурів від щастя. Їв так смачно, що аж мені апетит нагнав). Дійсно панська травинка, чемні манери, непересічний та породистий). Якби вмів говорити то мабуть подякував би)).

Напевне за нами із неба спостерігала покійна пані, власниця кота. Думаю її серцю від того стало спокійніше. Бо ми ж усі люди, усі живі істоти, мусимо одне одному допомагати. Світ не без добрий людей, шо нє?)

Постоявши ще кілька хвилин біля нього, вибачився перед панянкою, сказав, що спішу. На останок перехрестив кота і сказав такі слова: «будь щасливим». Всього вам доброго…

Тарас Циклиняк