Універсальні підказки, коли життя зраджує

Напевне досить часто, коли в житті щось стає незрозумілим, коли хочеться сховатися від усього світу, підказки-рішення підсовує нам саме Життя. Часто – навіть не одну, а декілька.

Підказка №1
Вірш Василя Симоненка, розказаний донечкою, дорогою до батьків у іншу область.

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Підказка №2

Старенька бабця, яка шкутильгає сільською вулицею. Я б ніколи її не впізнала, якби батько не сказав хто це. Пам’ятаю цю жінку ще молодою, моторною та повною сил. А тепер… згорблена, з паличкою, у зморшках… Молодість минає, забираючи здоров’я та вроду. Життя біжить, його не зупиниш… Враз згадалась Підказка №1 «…І жити спішити треба…»

Підказка №3

Мама з нагоди мого приїзду приготувала улюблених фірмових «смажених» вареників. А тато – купив солодощів для онуків. В цей час ще чіткіше усвідомила, чому я повинна бути сильною, чому маю нічого не боятись. Адже мені пощастило, що живі-здорові мої батьки, діти, вся рідня та друзі. Важливо, щоб їхні очі усміхались, а душа раділа. А все інше… не має значення!

Надія Греса