“Вік людини недаремно рахують літами”, — блогер Володимир Гевко
Літо завжди проходить за системою all inclusive.
Щедрі столи, прекрасні номери видом на все, на що варто дивитись і клієнто-орієнтована погода.
Останні дні серпня дуже нагадують останій день морського відпочинку, коли вже спаковані валізи, але ще є пів-дня перед автобусом, щоб піти в море.
Все найцікавіше завжди відбувається на зламі епох.
Саме тому зараз настає період отої безпричинної меланхолії та португальської печалі за літом, прожитим аби-як. І попустить нас вже аж десь в середині вересня, коли осінь почне розпалювати свої вогні, щоби багряними феєрверками на кронах дерев відволікти нас від незворотньої втрати літа.
Вік людини недаремно рахують літами – бо це єдина пора року, котру можна рахувати життям)
Далі – тільки масова міграція людства в осінь. Діти впіймані кабінетами з свіжо полакованими підлогами, дорослі городами і клопотами, а ті поодинокі щасливці, що профрілансили все літо – мусять вертатись на галери під ритми корпоративних мелодій, відбитих на барабанах.
Літо вже потріскує по швах красивим кракелюром і скоро розсиплеться кольоровою купою яблук і школярів.
В листках дерев вже розпалюють ритуальні вогнища, на котрих у жовтні буде спалений свіжий труп літа, а його білий попіл розвіється по землі із першим снігом.
І ми, осиротілі, чекатимемо повного обороту колеса сансари, щоб літо народилося знову.
Farewell summer.
Джерело: соцмережі
Коментарі вимкнені.