“Встань народе, бо останній тобі раз дає Бог шанс”, – Богдан Савка

Член спілки журналістів України Богдан Савка надіслав на електронну адресу “Погляду” вірш-заклик:

Встань народе, дужий, смілий
У зневірі збайдужілий,
Бо останній тобі раз
Рятівний дає Бог шанс
Мирно стати у ряди
До нової боротьби
За понищену державу
Гідність нашу, честь і славу
Право жити у добрі
На своїй святій землі,
У Європі назавжди
Своє місце віднайшли
Й український славний люд
Збувсь тісних московських пут.

Переконливо вже знаєш,
Що нічого ти не маєш
У державі українській,
Що в ній прихвостні російські
Звили вражеє кубло
Й Україні чинять зло,
Олігархів вовча зграя
Править бал у нашім краї.

На народній кривді, бідах
Янукович, Бойко, Кінах
Пінчуки, Медведчуки
Банда вивчених злодіїв,
Яничарів, лиходіїв
“Чудо” в світі сотворили
Міліарди враз нажили
Й досі всі без перепону
В рамках чинного закону,
Нас грабують, обкрадають
Хоч закони добре знають
І за безцінь все що хочуть
Продають Москві охоче,
А спитать ніхто не сміє,
Що ще матушці Росії
В знак покори віддадуть,
Нас у рабство поженуть,
У холодному Сибірі,
В Заполяр’ї, на Таймирі
У чужій, страшній землі
Залишились на всі дні.
Там здичавіли, скорились
Серед чукчів розтворились
І забули на завжди
До України сліди.

З нас сміється увесь світ,
Що так довго терпим гніт
Не чужих, своїх панів,
Що, як п’явки ссуть з нас кров,
До союзу тягнуть знов
І хоч назва вже не та
У Москви стара мета.

Важко навіть уявити,
Що ще може натворити
Наш дволикий президент
В цей скрутний для нас момент.
Адже бачимо усі,
Як у ці тривожні дні
“Беркут” владно хозяйнує,
Б’є до крові і катує
Дітей наших на майданах
І скровавлених в кайданах
Непритомних в суд несуть,
Без вини в тюрму ведуть.
Певно він давав накази,
Щоб змосковщені спецнази
Всі майдани розганяли
Нас в Європу не пускали.
Нині мусиш заявити,
Що так дальше годі жити
Час настав спинити зло
Звідки би воно не йшло.

Тож проснися, встань, не спи,
Не чекай чогось, не жди,
Не лякайся, не корися,
За добро своє борися –
САМ.
Не колись, а вже, тепер
Поки запал твій не вмер,
Не чекай манни із неба
Вже за щастя битись треба.
Встань, народе, любий мій,
Покажи характер свій
І рішуче заяви,
Що рабом не будеш ти
У кривавої Москви

Тож до діла!
Поки дух іржа не з’їла,
Менше слів, а більше дій
Всі до праці, в мирний бій,
В бій за гідність,
Честь народну,
За ідею благородну
Всім стояти до кінця,
Бо ж мета у нас свята.

Ворогів ще досить маєш
Кожен з них лише й чекає,
Щоб у вигідну хвилину
Знову нашу Україну
Свому впливу підкорити
З нас рабів своїх зробити
І, як нація, ми щезли
Загубились десь, замерзли
У московському котлі
Ми кінець знайшли собі.

Коли хочеш, щоб держава
Знову стала величава,
У Європі розцвіла,
Як троянда, як весна
Вже вставай
Поки не пізно
Заяви про себе грізно,
Що готовий знову ти
До нової боротьби.

Щоби внуки не сміялись,
Що ми волі відцурались
Стань, народе, дружно, сміло
За святе потрібне діло
Сам берись добро творити
Для своєї України,
Щоб підняти край з руїни.

І добра тоді зазнаєш,
Як рутину сам здолаєш.
Що посієш, те й пожнеш,
Сам придбаєш, сам візьмеш.
Світ признав уже тебе
Перемоги твої жде,
Піднатужмо свої сили,
Влиймо бодрість в наші жили
Покажімо єдність свою
І сміливо всі до бою.

Щоби волі не згубити
Треба жити, а не гнити.
То ж до праці!
Всі до плуга!
Сміло, разом!
Друг із другом.
Всі боротись з перелогом!
Вже! Вперед!
Не гаймось!
З Богом!

м. Копичинці, грудень 2013 року.

Comments are closed.