17-річну дівчину слідчий катував за те, що вона збирала лікарські трави

(Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області)

“Протокол затримання від 17 лютого 1945 року

Я, старший оперуповноважений Вишневецького районного відділу НКДБ Тернопільської області, капітан держбезпеки Волков провів затримання громадянки села Бутин Цимбалюк Антоніни Іванівної і вияснив, що вона підозрюється в приступній діяльності з бандитами УПА”.

Аналогічні протоколи затримання 17 лютого 1945 року були видані на Беркету Анастасію Іванівну, 1927 року народження, жительку села Бутин Вишневецького району Тернопільської області і Беркету Федору Іванівну 1928 року народження, підписані капітаном держбезпеки Волковим.

17 лютого 1945 року в селі Бутин Вишневецького району районний відділ НКДБ провів облаву і було заарештовано 42 жителі села, яких колонною під конвоем доправили у Вишневець і розмістили у тюрмі.

“Постанова про арешт Цимбалюк Антоніни Іванівної, що проживає в селі Бутин Вишневецького району Тернопільської області від 23 лютого 1945 року.

Я, старший оперуповноважений Вишневецького районного відділу НКДБ Тернопільської області, капітан держбезпеки Волков розглянув матеріали про ворожу діяльність громадянки Цимбалюк Антоніни Іванівної 1925 року народження.

Вияснив, що Цимбалюк Антоніни Іванівної в селі Бутин Вишневецького району Тернопільської області з 1943 року була станичною молодіжної організації українських націоналістів під кличкою “Тая”. Вона мала під своїм керівництвом Беркету Анастасію Іванівну, псевдо “Катруся”, аптекарку Беркету Федору Іванівну, псевдо “Рожа”. З ними вона організовувала збір продуктів для бандитів УПА, приймала участь на підрайонових зборах в селі Заруддя. Виходячи з вищесказаного, Цимбалюк Антоніну Іванівну що проживає в селі Бутин Вишневецького району Тернопільської області, заарештувати і провести обшук. Капітан держбезпеки Волков”.

Аналогічні постанови на арешт і обшук були видані на Беркету Анастасію Іванівну 1927 року народження, жительку села Бутин Вишневецького району Тернопільської області і на її сестру, Беркету Федору Іванівну 1928 року народження, підписані капітаном держбезпеки Волковим.

“Протокол допиту. 18 лютого 1945 року. Вишневецький РВ НКДБ. Капітан Волков.

“Мені, Цимбалюк Антоніні Іванівні, було відомо, що у селі Бутин Вишневецького району існує молодіжна організація українських націоналістів у такому складі: я як керівник організації під псевдо “Тая”, Беркета Анастасія під псевдо “Катруся”, яка була господарчою організації і Беркета Федора під псевдо “Рожа”, відповідальна в молодіжній організації за аптеку для УПА. З хлопців, Казновецький Григорій Іванович, псевдо “Моргун”, на теперішній час він служить в Червоній Армії. У вересні 1943 року у ночі до мене в хату прийшли два невідомих, не з нашого села, у воєнній формі, із зброєю в руках і обвішаними гранатами. Вони спочатку сказали, що хочуть зі мною поговорити і я вийшла з ними на двір. Там мені сказали, щоб я вступила в члени ОУН для боротьби за Самостійну Україну. Я дала згоду і вони мене посвятили в члени ОУН і дали кличку “Тая”. Тоді вони дали мені завдання, щоб я організувала в селі молодіжну організацію українських націоналістів та загітувала молодих хлопців та дівчат. Так я стала керівником організації в селі і розпочала збирати продукти для вояків УПА. Ми з дівчатами в селі зібрали 53 кілограм пшона, 23 кілограми круп і 15 кілограм сухих овочів. Всі ці продукти були передані для вояків УПА. В листопаді 1943 року підрайоновий під кличкою “Кварта” зобов’язав мене провести в селі Заруддя збори членів молодіжних організацій українських націоналістів з навколишніх сіл Вишневеччини. На цих зборах були присутні з села Поляни Дробик Євген Михайлович, з села Кинахівці Якилина Денисівна, з села Дзвиняча “Надія”. Всього на зборах в селі Заруддя було коло двадцяти людей, але я їх не знаю. Основне питання, яке розглядали там, це збір продуктів харчування для вояків УПА”.

“Протокол допиту Беркети Анастасії Іванівни 1927 року народження, жительки села Бутин. 19 лютого 1945 року. Капітан Волков.

У нашій молодіжній організації українських націоналістів були ще Беркета Андрій Павлович, зв’язковий, на даний час служить в Радянській Армії, Парій Андрій, Мусько Максим Михайлович, псевдо “Лисиця”, Ткачук Яків, станичний комендант Вишневецького СБ. У травні місяці 1943 року до мене у хату в ночі увійшли шість молодих, озброєних хлопців. Всі вони були мені не знайомі. Вони заставили вийти з хати моїй мамі і сестрі, а зі мною почали проводити бесіду щодо вступ до ОУН. Я дала згоду, вони дали мені тоді кличку Катруся”. Членського білета про вступ в ОУН вони мені не видавали і про це не говорили. Мені було завдання збирати по селі продукти харчування для вояків УПА. Я також брала участь на зборах членів ОУН в селі Заруддя. Збори проводив надрайоновий під кличкою “Квітка”. Як його звати я не знаю, також не знаю звідки він. На цих зборах кожен доповідав про свою роботу”.

“Протокол допиту Беркети Федори Іванівни 1928 року народження, жительки села Бутин. 19 лютого 1945 року. Капітан Волков.

Я в молодіжну організацію українських націоналістів поступила осінню 1943 року. У вересні місяці до нас в ночі прийшло два невідомих хлопців у воєнній формі із зброєю в руках і почали розказувати мені що в селі існує молодіжна організація і сказали щоб я туди поступала і допомагали створювати Незалежну Україну. Я дала згоду і мені дали кличку “Рожа” і назначили мене старшою по збору лікарських рослин. Вони сказали, що мені будуть сухі лікарські трави приносити жителі села Бутин. Моя робота полягала в тому, що я повинна всі трави сортувати і перевіряти чи вони добре висушені. Я також відповідала і за збереження та мала віддати відповідальним за лікування людям з УПА. Я назбирала багато сушеної трави, але до мене так і ніхто не приходив і не забирав”.

30 червня 1945 року В/Т в НКВД Тернопільської області по ст. ст. 54-1”а” і 54-К УК УССР засудив на 10 років позбавлення волі і на три роки позбавлення прав та конфіскації майна Цимбалюк Антоніну Іванівну, Беркету Анастасію Іванівну, Беркету Федору Іванівну.

(СПОГАДИ БЕРКЕТИ ФЕДОРИ ІВАНІВНИ 1992 рік)

“Я, Беркета Федора Іванівна, 1928 року народження, жительки села Бутин, Вишневецького району Тернопільської області, 17 лютого 1945 року, не маючи ще 18-ти років, була заарештована. До мене додому прийшло п’ять військових енкаведистів з Вишневця і повели мене в сільську школу, пояснюючи по дорозі що там будуть проводити збори села. Там вже було коло сорока людей різного віку та статі. Через деякий час всіх построїли по двох і під конвоєм повели у Вишневець, де нас тримали в холоді і голоді у костелі дві неділі на четвертому поверсі. На допити мене не викликали і майже не давали їсти. Я отримувала передачі з дому від своїх рідних. Потім мене перевели на перший поверх. Нас постійно тримали під замком. Виводили один раз в день в туалет. Я захворіла в камері тифом і втратила свідомість. Тоді до мене привели лікаря і забрали в тюремну лікарню. Коли я вилікувалась, то мене знову перевели в цю саму камеру. Мені так і не пояснили чого тримають і на допити ніхто не викликав. Через деякий час нас декількох повезли машиною до Кременецької тюрми. Але там нас не прийняли. Ми навіть не злазили з машини. Нас всіх повезли назад до Вишнівецької тюрми і знову розмістили в костелі. На допити знову не викликали. Трохи перебула і знову відправили до Кременця. У Кременецькій тюрмі нас випускали один раз на день на 15 хвилин на прогулянку і два рази викликали на допити. На першому допиті записали всі данні про мене, а на другому слідчий, якого я добре запам’ятала” Ярмолаєв Василь Федорович, бив мене сильно кулаком в обличчя та в груди і обвинувачував мене, що я збирала для бандитів лікарські трави. Я йому відповідала, що це не правда. Тоді він почав мене сильно бити, так що я впала і вже не могла встати. Мене, сімнадцятирічну дівчину били за те, що я збирала лікарські трави. Це тяжко було витримати. Після таких катувань я все підписала готові протоколи, ду були дати місячної давнини. А потім після побиття мене засудили на 10 років каторжних робіт. Суд був у місті Кременці. Після Кременця мене перевели до Дубна. З Дубна до Дніпропетровська. А потім в Комі АССР в місто Печора. Жили там в холодних бараках. Потім через деякий час перевели в місто Інту. Там я робила в котельні. В 1950 році мене перевели в Норільськ у лагер №2. Я там робила на всяких роботах. Копала траншеї глибиною три метри. На рік дозволяли написати додому два листи. Коли з Москви приїхала комісія по питанню дострокового звільнення, то мені як “Бивші малолетці” достроково звільнили. З десяти років я відсиділа на каторзі 9 років і три місяці. Мене звільнили 5 травня 1954 року. Але я не мала права виїзду з Норільська. 22 березня 1956 року я вийшла заміж за засудженого, так як я, Рубаху Василя Яковича, родом з Львівщини. Потім через рік нам дали дозвіл переїхати в Кемірівську облась в Осинники до моїх батьків, які були виселені за мою діяльність, як збирач лікарських трав. Їх вивезли з Бутина 21 жовтня 1947 року. Коли виселили батьків, то все добро, яке було в дома місцева влада забрала в колгосп і собі. За каторжні робіти я отримала другу групу інвалідності”.

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

загрузка...

Comments are closed.