Методом побоїв і катувань до втрати свідомості вербували в агенти МДБ на Тернопільщині. Протокол допиту Петра Сухоцького. Частина дев’ята

Протокол допиту Петра Васильовича Сохацького

 Р 31. Справа ч.: 12/48 Р-н В. Дедеркали Сохацький Петро а/в РО МГБ – “Мартинюк – Дуб”.

Місто  Крем’янець. Дня 15.8.1948 р.

«Останнього дня я пішов на Завалля до Романюка Володьки, щоб розпитати, що він розвідав. Коли ми стрінулися, він сказав, що ходив на вечорниці до Шевчука Володьки, та бачив як через поля зі заходу на схід переїжджало 8 верхів. Більше не помітив нічого. Від Володьки пішов до Стельмащука, щоб переночувати. Йшов дорогою в цьому напрямі й зайшов, а особливої думки не мав щодо цього кроку. Переночувавши, я залишився ще на один день, бо його хлопець Іван тоді шив чоботи, отже я зайшов і помагав. Від Стельмащука я пішов до свого сусіди Левчука Володимира. Його розпитував те, чи не бачив повстанців, але він сказав, що не бачив. В нього я побув тиждень часу. За цей час не робив майже нічого, бо в нього я скривався. Цікавого не довідався нічого, лише обіцяв піти до свойого діда в село або до дядька Пилипчука Степана, та буде говорити про мене, щоб дали мені яку поміч, або забрали до себе. Від Левчука я пішов до Бадовського П. В нього зустрівся з мамою, яка розпитувала мене про моє життя та жалувалася, що мусить тинятися. Про повстанців не говорив з нею нічого. В Петра я був два чи три дні. За той час написав записку до Сорокіна такого змісту:

 “  Листівка  Листівка числа 5 лютого, 1948 р. получити начальнику НКГБ. Коли я бачив Романюка Володьку, то він говорив мені, що коли вертався від Шевчука Володьки то верхами через Завалля полями зі Шпиколос в напрямі Рибчої їхало 8 озброєних осіб. Коли перебував в Шевчука В. на Заваллі, то він обіцяв мені піти до свого дядька або діда та довідатися про повстанців і поговорити про мене. Перебуваючи на Кушлинських хуторах у Собка Захара, також говорив з його сином, який сказав, що бачив повстанців у свого брата, але назад тому два тижні. При цьому казав, що як ще побачить, то буде говорити, що я просив, щоб повстанці прийняли мене до себе. Сповняю ваші накази. Мартинюк  Дуб.”

 Цю листівку написав в окремій кімнаті (а їх було аж 7, бо це він живе на панській хаті) завинув у чистий папір і сховав у штанку. Після цього пробув ще один день в Петра, поговорив з мамою і пішов на Кушлинський хут. до Андріяна. У Андріяна я попросився на квартиру. Він прийняв мене, але боявся, у висліді чого я був у нього лише три дні. В нього я нічого не робив, лише скривався. Під час цього до нього приходило коло півночі 4 повстанці. Вони застукали у вікно, він відчинив і пустив до хати. Коли прийшли до хати, привиталися з ним і просили дещо перекусити. Він їм дав, вони наїлися, а тоді викликали його надвір і там щось говорили з ним з 10 хв., після того Андріян прийшов назад до хати, а вони пішли. Коли прийшов до хати, збудив мене й спитав, чи я бачив, хто був. Я відповів, що спав і не чув. Він на це не сказав нічого, лише сказав спати далі. Їх я не бачив, бо не обертався і не ворушився. Від Андріяна пішов у Каменщину до Ромашевського Петра. Тут я не показувався нікому і скривався дійсно. Від нього з розмови довідався, що він про мене говорив з повстанцями, котрі сказали, щоб я скривався сам. Чому, мені не сказав. В нього я пробув два дні і пішов до Стельмащука. Стельмащука вдома я не застав, але жінка сказала, що скоро прийде. Від Стельмащука пішов назад у Каменщину і тут зайшов до Сергія. У Сергія я пробув тільки один день. Зі Сергієм я говорив про повстанців, але він сказав, що до нього повстанці не заходять, а за сусідів він не знає. Від Сергія я знову пішов до Стельмащука і застав його вдома. Йому здав записку, поговорив трохи про різне, після чого пішов до Левчука Володьки на Завалля. У Левчука я пробув цілий тиждень, скривався. З ним говорив чи не бачився з повстанцями, чи не говорив про мене, але він сказав, що ходив до діда, але з повстанцями не говорив. Сам я будучи в нього, завважив, що до нього хтось стукав у вікно вночі але я спав на другій хаті. На другий день він сказав, що були повстанці, він говорив про мене, але вони сказали, що не мають зараз часу і тому не говорили зі мною, але приобіцяли колись інакше поговорити зі мною. Від Левчука я пішов до Стельмащука Петра, щоб довідатися, чи буде Стельмащук, може прийде записка від Сорокіна. Петра ще не було. Жінка сказала, що повинен бути через кілька днів. Тоді я пішов до Романюка Володьки. У Володьки розпитав, що він розвідав. Він сказав, що коли він йшов від Шевчука Івана, то бачив як увечорі з Жолобецьких хуторів на  Завалля полями йшло 5 озброєних людей. Зі Завалля пішли на Кушлинські хутори. У Володьки я перебув один день, а тоді знов пішов до Стельмащука Петра. Стельмащука застав вдома і одержав записку від Сорокіна. В нього я прочитав цю записку в окремій кімнаті. Сорокін писав:

 “  Листівка  Листівка числа 14 лютого 1948 р. получити другу Мартинюку  Дубу. Довідатися про цих верхівців, які переїжджали через Завалля. Куди вони поїхали, де зупинилися. Прослідити добре ті хати на Кушлинському хут., до кого хто заходив, або близько переходив. Слідити на хут. Завалля біля Шевчука Гордуна і Шевчука Володьки та Сапіги, біля інших хатів на Заваллі і слідити чи не будуть заходити повстанці. Стрічатися часто з Романюком Володькою і розпитувати, що він розвідав. При стрічі говорити про роботу так, щоб ніхто не помітив. Мусиш сповняти мої накази. Начальник НКГБ.”

 Прочитавши цю записку сховав її в кашкет, поговорив ще про дрібниці з Петром і пішов на Завалля в напрямі Володьки, якого зустрів на дорозі. Після привітання, розпитав його, що він цікавого довідався. Він сказав, що ходив до Шевчука Гордуна і до Шевчук Гелєни, але не зауважив нічого. Розпитавши його, я пішов у В. Фільварки до Чумак Віри. До Віри я пішов в першу чергу тому, що хотів стрінутися з мамою, яка туди часто заходила, а при тому думав щось розвідати про повстанців. Прийшовши до неї, я розпитував, чи не було батьків, але вона сказала, що не було, то я в неї залишився і пробув цілий тиждень часу. З нею говорив про повстанців, але вона сказала, що до неї повстанці не заходять, бо це близько шосе і часто заходять більшовики. Сам також не запримітив нічого. Від Віри я перейшов до Шевчука Оксентія (мешкає в селі). Це мого батька двоєрідний брат. До нього я пішов не з думкою розвідувати, а тільки перебути якийсь час. В нього я був тільки два дні, бо боявся, щоб мене в нього не зловили більшовики. З ним я говорив про повстанців і довідався, що до нього колись повстанці заходили, але зараз не заходять, бо дуже шляються більшовики. Від Оксентія знову повернув на Завалля. Подорозі (а йшов я вечором) в  частині східної сторони В. Фільварок бачив, як поза селом йшло 4 озброєних людей з напрямку В. Фільварок на Тетильківці. На Заваллі зайшов до Романюка Володьки. В нього залишився до дня. Вдень розпитав, чи хто був, чи часом не переходив через Завалля, чи до хатів не заходив, але він сказав, що слідив і з повстанців нікого не було. На другий день пішов аж у Горанку до Бадовського. В нього пробув три дні і за цей час написав записку до Сорокіна.

 “  Листівка  Листівка числа 3. березня 1948 р. получити начальнику НКГБ. Переходячи з В. Фільварок поза селом, то бачив, як у віддалі 400 м. йшло 4 озброєних людей у напрямі Тетильківець. Слідив я по хут. Завалля по вказаних місцях, але нема нічого. Розпитував також Володьки, який говорив, що ходив до Шевчук Гордуна та Гелєни та інших хатів, але також нічого не помітив. Коли я ночував у Левчука Володьки, то до нього вночі хтось стукав, а потім прийшов у хату. В хаті поговорили дещо, а через пів години пішли. Коли я встав, розпитав, хто то був, він сказав, що це повстанці, яким він говорив, щоб взяли мене до себе, або дали яку допомогу, але вони сказали, що іншим разом, бо зараз не мали часу. Сповняю Ваш наказ. Мартинюк  Дуб.”

 Цю записку я запакував у чистий папір і сховав у кашкет. Опісля пішов до Стельмащука Петра, але його вдома не було. Жінка сказала, що буде сьогодні-завтра, отже я пішов до Пилипчука Йосипа на Завалля. В нього попросився, щоб переховатися якийсь час і він мене прийняв. Перебуваючи в нього я довідався, що є Петро (сказала жінка Ганка) й я на слідуючий день пішов до нього і здав записку. Цього дня Стельмащук вгощав мене горілкою та розпитував, що я нового довідався. Я розповів йому про все, бо не конспірувався, а конспіруватися перед ним не був зобов’язаний. Від Стельмащука вернувся ще того дня на старе місце до Пилипчука Йосипа. В нього знову пробув около тижня часу. За той час довідався від Ганки, що в Гордуна було 3-ох повстанців. Це вона говорила чоловікові (Мітька), а я підслухав. Більше не довідався нічого. По тижневі часу я пішов на Кушлинський хутір і зайшов до Собка. В нього просився, щоб перебути якийсь час, але він сказав, що боїться, бо це над головною дорогою з Катербурга на Горанку, отже мене  можуть скоро тут зловити більшовики, які часто тудою ходять. Тоді я пішов до Вітенка. До Вітенка я прийшов увечері, коли вже всі спали. Я постукав у вікно, однак Вітенко не хотів мене прийняти. Я почав дуже проситися, щоб хоч переночувати і він пустив мене до хати. Рано він сказав, щоб іти, бо він боїться, тому що тут дорога і тепер стали часто шлятися більшовики. Від Вітенка я пішов до Бадовського П. на Горанщину. В нього був три дні. Говорив з ним про повстанців, але не довідався нічого. Хлопця я розпитував, які дядьки в селі багаті. На думці я мав це, щоб замовити харчів та гроші на прожиття. Він мені вказав. Я вернувся до Бадовського, переночував, на другий день взяв зброю та повернувся назад до дядька. Увечорі пішов у Горанку. Тут зайшов до дядька, що живе біля самої церкви, в якого взяв буханку хліба і около 2 кг сала. Спочатку він не хотів, але я сказав, що буде з ним погано, і він дав через вікно. Крім цього, сказав йому, щоб приготовив 100 карб. Він відповів, що не знає сам, як вони виглядають. З Горанки пішов на хутір до Бадовського. Тут зброю сховав у яму (старий повалений льох), а сам зі всім пішов до хати. Після цього ще пробув тиждень у Бадовського, харчуючись трохи своїми харчами. По тижневі часу я пішов на Завалля. Зброю сховав на місці. На Заваллі я зайшов до Романюка Володьки. Його я розпитував, де він ходив та що зауважив. Він відповів, що ходив по деяких хатах, але не помітив нічого. Від Володьки пішов до Стельмащука Петра, щоб розпитати жінки, коли буде Петро. Коли я прийшов до Стельмащука П. то його застав якраз вдома. Після привітання він розпитував, де я був, що нового вислідив, що роблять і де перебувають батьки і т.п. Я йому про все розказав, що знав. Опісля пішов у окрему кімнату і написав записку до Сорокіна такого змісту:

 “  Листівка Листівка числа 10 квітня (приблизно) 1948 р. получити началь нику НКГБ. Коли я переходив через Кушлинський хутір і заходив до Собка Захара, то він не схотів мене прийняти на квартиру. Я пішов до Вітенка, який позволив мені тільки переночувати в себе. Після цього я пішов до свояка Бадовського і коли ходив у Горанку на вечорниці, тоді розпитував де є багаті дядьки. На другу ніч взяв зброю й пішов до наміченого дядька і він дав мені булку хліба та три куски сала. Крім цього сказав йому, щоб приготовив 100 карб. Коли здибався з  Романюком Володькою, то розпитував його про новини, він сказав, що слідив, але не зауважив нічого. Сповняю ваші накази. Мартинюк – Дуб.” 

Написавши цю записку, завенув у чистий папір і передав Стельмащукові. Після цього пішов до Бадовського. В Бадовського крутився около тижня часу. За цей час знову ходив до того дядька біля церкви, від нього взяв булку хліба і три куски сала, й питав, чи він приготував гроші. Він сказав, що сотні не мав, а дав 50 карб. і кусок сала. При цьому розпитував, що я за один. Я йому відповів, що ховаюся від більшовиків, але звідки не сказав. По тижневі часу пішов до Стельмащука, щоб довідатися, чи він є вдома, або коли буде, бо сподівався записки від Сорокіна. Однак Стельмащука не було, але жінка сказала, що скоро мусить бути, бо взяв мало харчів. Від Стельмащука пішов до Собка, який погодився, щоб побути в нього тільки один день. На другий день знову пішов до Стельмащука, його ще не було. Тоді пішов до його сусіди Пилипчука Йосипа, в якого переночував і рано втретє пішов до Стельмащука, якого уже застав вдома. Він дав мені записку від Сорокіна. Її я зараз прочитав у окремій кімнаті. Сорокін писав:

 “ + Листівка  Листівка числа 20 квітня 1948 р. получити другу Мартинюку  Дубу. Слідити точніше за хатами Собка і Вітенка та довідатися, чому вони не хотіли тебе прийняти на квартиру. Дальше обов’язково слідити за вказаними хатами на Заваллі, та розпитувати про них Романюка Володьку. Того що ти взяв в дядька, мені писати не треба, бо це мені не потрібне, а виконуй ті накази, які тобі даю. Начальник НКГБ.” 

Прочитавши записку, я не пішов туди, де писав Сорокін, а пішов на Горанщину до Бадовського, бо хотів побачити конечно маму, щоб принесла мені білля. Подорозі я порвав записку і прийшов до Бадовського. В Бадовського не довідався нічого про батьків, отже подався аж у Кунинець до тітки Ксеньки. В тітки переночував і довідався, що мама недавно була і пішла у Шпиколоси. Від тітки я подався на Шпиколоси до Голюка Христона. Тут батьків рівнож не застав, але застав білля та дещо з харчів. Я перебрався і поговорив з Христоном на різні дрібничкові теми і увечорі  Христон завів мене до Мандзюка Семена, який живе на Гривасах. В Семена я пробув тиждень часу. Перебуваючи в Семена, я познакомився зі Степанами (один Кацапчин, другий Фанащин), які приходили до Семенової дочки Сяньки на кавалірку. Крім цього Сянька водила мене до Василіни на Гривасах (в 1947 р. перейшла туди жити зі села). До неї я пішов тому, що говорив що навіть вже пристав би до якоїсь баби, щоб не шлятися. Отже Сянька порекомендувала мені цю Василіну. Василіні я розповів, що був арештований, втік від більшовиків і вже около двох років скриваюся, на що вона шуткувала приставати до неї і буду жити і т.п. Однак конкретно ми не договорилися, я побув у неї два дні й пішов на Завалля. На Заваллі я зайшов у першу чергу до Романюка Володьки, щоб розпитати, що нового він довідався. Він сказав, що коли йшов одного вечора до Гордуна на вечорниці, то бачив, як від Гордуна вийшло 7 озброєних, які стежкою біля Бондарчука Альошки подалися на В. Фільварки. Чи це повстанці, чи більшовики, добре не знаю, бо бачив з далека, але більше того, що це були пов+ станці.Він мені про це розказав і тоді я пішов до Левчука Володьки. В Левчука став розпитувати про новини, головно про повстанців. Він сказав, що з повстанцями не стрічався і нічого не довідався. В нього я пробув тиждень часу і писав знову до Сорокіна. Записку писав на горищі.

 “ + Листівка  Листівка числа 9 мая 1948 р. получити начальнику НКГБ. Через Кушлинецький хут. я тільки переходив, як йшов до Бадовського, бо хотів конечно побачити маму, щоб перебратися в білля. В Бадовського не застав, отже пішов до Кунинця до тітки, бо думав що там застану. В Кунинці переночував, але тому що мами не було, а тітка сказала, що вона буде у Шпиколосах у Христона Голюка, я пішов до Христона. Того дня він завів мене до одної хати, щоб переховатися. Про повстанців там не довідався нічого і тоді перейшов до другої жінки на Гривасах. Там також не довідався нічого. З Гривасів я пішов на Завалля, де стрінувся з Романюком Володькою. Він сказав, що коли йшов на вечорниці, то бачив, що від Гордуна стежкою в напрямку з Фільварок В. Переходило 7 озброєних людей. Я ще ходив по інших хатах на Заваллі, але не розвідав нічого. Сповняю ваші накази. Мартинюк  Дуб.”

 Записку я завинув у чистий папір і сховав у кашкет. На слідуючий день пішов до Стельмащука, якого застав вдома й йому вручив листівку. Коли стрінувся зі Стельмащуком, він розпитав мене про різне і між іншим питав, хто обікрав сусіду Шевчука Семена (теля і 5 курей). Я відповідав як треба. Про останнє сказав, що не знаю, бо не перебував на Заваллі.»

Продовження буде.

СТАТТЮ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ  КРИВОКУЛЬСЬКИЙ