За що віддали своє життя молоді воїни УПА на Тернопільщині

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

15 серпня 1945 року. Село Котюжини, тоді Вишнівецького району Тернопільської області. Ще не зійшло сонце, а в село з сторони Бодак вже заїхала військова машина з Вишнівецькими енкаведистами. Місцеві люди в цей час вже поралися по господарству. Почали гавкати собаки і всі стали спостерігати куди попрямують червонопагонники, по чию душу вони сьогодні прибули. Та через декілька хвилин все стало ясно. Енкаведисти обступили житлове приміщення Данилюка. Сусіди відразу зрозуміли, що хтось так швидко доніс у Вишнівецьке НКДБ і чітко вказав місце перебування повстанців. Зрада. А сусіди навіть і не підозрювали, що там на господарстві може бути криївка. В цей час з хати вийшов господар і господиня, але енкаведисти навіть не звернули на них уваги, а робили свою чорну справу. По команді троє добре озброєних військових кинулися у хлів де і був повстанський схрон. Вони почали голосно кричати, щоб ті хто переховувся у криївці здавалися і виходили з піднятими руками. Термін їм дали пять хвилин і якщо не вийдуть то будуть закидати гранатами. І тоді енкаведисти почули у відповідь, що повстанці здаються. Так через декілька хвилин, повільно з піднятими руками на двір вийшли два повстанці, один за одним на відстанні три метри. І тут енкаведисти підняли знову крик, а де третій і у відповідь почули, що він за годину до приїзду військових пішов у друге село. Через декілька хвилин один з енкаведистів привів двох сусідів і одного з них заставили лізти в криївку та винести  зброю і перевірити чи не сховався третій повстанець. Через деякий час він виніс пістолет і гвинтівку та патрони до них. Він сказав що більше зброї ніякої там не має, про що і підтвердили повстанці. Та енкаведисти не довіряли і боялися самі залазити туди щоб все там детально перевірити. Тоді вони ще раз сказали здатися тому хто там є і після цього кинули туди дві гранати. Почулися два глухих вибуги і тоді один з них обережно спустився вних з ліхтариком і через хвилину виліз та промовив що там справді нікого не має. Тоді полонених повязали, погрузили на машину і швидко поїхали у Вишнівець.

“ Обласному Військовому  Комісару . 16 серпня 1945 року .

Повідомляю, що у Вишнівецькому районі 15 серпня 1945 року о шостій годинні ранку, за пять кілометрів від районного центру у селі Котюжини бригада військових РВ НКДБ в кількості шести чоловік і разом з групою солдат винищувального батальону села Бодаки (начальник Чорнобай) в кількості трьох бійців, здійснили військову операцію по затримані трьох місцевих бандитів. Після здійснення затримання бандитів, виявилося що один з них ще у ночі провів втечу за межі село Котюжини і пішов у невідомому напрямку. Бандити були озброєні і переховувалися і ямі, яка була обладнана у хліві громадянина села Котюжини Данилюка. Два бандити доставлені у Вишнівецьке районне  відділення НКДБ. При затриманні бійці поранень не отримали. Операція проведена успішно.

Вишнівецький райвоєнкомат   Капітан Звонковський.”

Спогади Саса Федора Яремовича, який був заарештований енкаведистами.

“ Мене Вишнівецькі енкаведисти виявили у криївці, що була розміщена у хліві жителя села Котюжини Вишнівецького району Данилюка Юхима Антоновича.  Криївка була підготовлена ще осінню 1943 року за вказівкою нашого керівництва спочатку для продуктів. Ми там зберігали для повстанців зерно. А вже осінню переобладнали для вояків УПА. Там могло переховуватися пять- шість чоловік. Криївка була оббита з серединами досками, Розміри три метри на три. Я там переховувся з початку липня 1945 року з своїми односенльцеми Казновецьким Констянтином та Бовтуном Констянтином. У Казновецького було кличка “Хрін”, а у Бовтуна “Незабутько”.  У ночі ми виходили на завдання, часом нас не було по два три дні. Це було тоді коли ми ходили в дальні села Лановецького, чи Дедеркальського або Вишнівецького районів. Всі ми були під керівницвом Вишнівецького ройонного відділу СБ ОУН. “Незабутько відповідав за декілька сіл, а саме Лози, Кривчики, Бодаки та Котюжини. У ночі 15 серпня 1945 року він пішов від нас в село Лози, бо там проживала його жінка. А ми якраз в цю ніч попали під облаву енкаведистів. Нас хтось замітив з односельців і доповів у Вишнівець. Я з літа 1943 року перебував в УПА, а з грудня 1944 року в групі СБ ОУН. В УПА мене загітував житель села Лози Дячина Тимофій. Він одного разу прийшов до мене в хату разом з Бовтуном Констянтином і запропунував вступити в УПА щоб ми українці мали свою державу, а не жили під нагайкою других правителів. Я погодився і вони забрали до себе в групу СБ. Тоді я отримав кличку “Довбуш”. Керував тоді в СБ Дячина  Тимофій Харитонович, заступником був Бовтун Констянтин Лаврентійович, членами: Казновецький Констянтин Антонович, Блащук Яків Микитович,  Рись Павло Іванович,  я і ще один якого я знав тільки по псевдо “Пролом”. Сам він з Кременеччини родом. Наша група була невелика. Ми отримували постійно “грипси” від районного керівництва і виконували ці вказівки. Інфомацію нам постійно поставляли Маструк Марія Григорівна, жителька села Манево. Її псевдо було “Біла Манька” , Маньковська Феодосія  Пилипівна псевдо “Пташка” з села Котюжини і Кубацька Олександра Яківна кличка “Світла”. А тепер розкажу про себе. Я народився в 1914 році, в селі Котюжини. Закінчив при польській владі чотири класи. У 1938 році жинився і пішов в зяті у село Загірці Дедеркальського району. Там я проживав до квітня 1944 року. Коли прийшли совіти і почали призивати на фронт в армію, я став переховуватися і тоді повернувся в своє рідне село, щоб мене менше бачили. Моя дружина залишилась і селі Загірці і казала всім що мене забрали в ночі ковпаківці. На цей час я вже був в УПА. Станичним у нашому селі Котюжини був Рись Павло Іванович, а потім пішов в СБ. З грудня 1943 року він в СБ ОУН керував звязком. А керував Вишнівецьким  районним СБ ОУН “Зірка”. Був районним комендантом СБ ОУН  (АНДРІЙ БОЙЧУК). Йому підпорядковувалися всі есбісти ОУН Вишнівецького району. Кожне села мало по два -шість езбістів. А я не знаю хто був в других селах, бо все було законспіровано. А нами керував “Сніп”. В кінці березня прийшли совіти а разом з ними почали на наші землі йти невідомі нам люди, які по селах почали збирати всяку інформацію про повстанців УПА. Були і такі що робили всякі провокації під видом повстанців УПА. Ми постійно навідувалися у села які були нам підпорядковані. Це: Малі Кривчики, Кривчики, Лози, Котюжини, Бодаки, Манево. Люди нам повідомляли що по селах ходять молоді хлопці, які будьто шукають якусь роботу по господарству, але це були агенти НКДБ, щоб виявити де переховуються повстанці, де розміщені криївки. Хоч і було багато місцевих запроданців, але Вишнівецьке енкаведе їм мало довіряло. Місцеві запроданці поширювали по селах багато неправдивої інформації і старалися залякувати місцевих людей. Нас називали злочинцями, бандитами, американськими запроданцями. Але ми боролися за Вільну Україну.  Коли мене заарештували, то мене допитував старший слідчий РВ НКДБ по Тернопільській області  старший лейтенант  Красюк. Я майже нічого йому не розказував.  Мене, як бандита, засудили на пятнадцять років тюремного увязнення. Я мав  таких побратимів, вояків УПА, які гідно боролися за нашу НЕНЬКУ –  УКРАЇНУ”

БАЙДА ІВАН МИКИТОВИЧ. Село Котюжини,  псевдо “Хмара”, народився у 1924 році, член ОУН, вояка УПА. Доля невідома.

ВІТЮК ЗАХАР АРТЕМОВИЧ, село Котюжини,  псевдо “Грім”, народився  у 1904 році, член ОУН, вояка УПА. Заарештований 11 жовтня 1947 року Вишнівецьким РВ МДБ Засуджений 02 жовтня 1948 року на 7 років тюремного увязнення.

ВІТЮК МИКОЛА АРТЕМОВИЧ, село Котюжини,  псевдо “Тихий”, народився у 1910 році, член ОУН, вояка УПА. Заарештований 11 жовтня 1947 року Вишнівецьким РВ МДБ Засуджений 02 жовтня 1948 року на 10 років тюремного увязнення.

ГОЙ ПЕТРО ДЕМЕНТІЙОВИЧ село Котюжини,  псевдо “Грім”, народився у 1924 році, член ОУН, вояка УПА. Заарештований 28 березня 1945 року Вишнівецьким РВ НКВС Засуджений 21 травня 1945 року на 15 років тюремного увязнення.

ГУШПЕТ ДАНИЛО МИРОНОВИЧ село Котюжини,  псевдо “Нічний”, народився в 1916 році, член ОУН, вояка УПА, сотня “Сокола” Загинув 1945 року в вересні місяці під час облави енкаведистів. Місце поховання невстаневлене.

ГУШПЕТ ПЕТРО ІВАНОВИЯ село Котюжини,  псевдо “Вірний”, народився в 1916 році, член ОУН, вояка УПА. Заарештований 06 червня 1944 року Вишнівецьким РВ МДБ Засуджений 30 вересня 1944 року на 20 років тюремного увязнення. Помер 11 лютого 1946 року у ВТТ.

ГУШПЕТ СТЕПАН ЮРІЙОВИЧ село Котюжини,  псевдо “Хмурий”, народився у  1927 році, член ОУН, вояка УПА. Загинув у квітні 1945 року разом з Володимиром Ізраїлом у селі Великі Вікнини під час облави енкаведистів. Місце поховання невстановлене.

ДОВГАЛЬ ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ село Котюжини,  псевдо “Правдивий”, народився в 1927 році, член ОУН, вояка УПА, сотня “Сокола”. Загинув у березні 1945 року в селі Конюжини на хуторі Ревіцких під час облави енкаведистів (застрелився разом з “Трифоном”) Енкаведисти тіла забрали у Вишнівець і на декілька днів положили коло костелу. Потім у ночі вивезли в яму коло польського кладовища.

ЗАГАЗЕЙ  ІВАН ФЕДОРОВИ  село Котюжини,  псевдо “Федір”, народився в 1925 році, член ОУН, вояка УПА. Загинув у липні 1944 року під час облави енкаведистів у рідному селі. Похований в селі Котюжини.

КЛИМЧУК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ  село Котюжини,  псевдо “Шпак”, народився в  1927 році, член ОУН, вояка УПА. Загинув в березні 1945 року під час облави енкаведистів у селі Великі Вікнини разом з Романом Славутою. Місце поховання невстановлене.

ТРАЧУК АНАНІЙ МИКОЛАЄВИЧ село Котюжини,  псевдо “Пічорний”, народився в 1910 році, член ОУН, вояка УПА, кущовий керівник ОУН. Загинув в березні 1943 року від рук радянських партизан в селі Котюжини. Похований у рідному селі.

ТРАЧУК АНІСІЙ ЛАВРЕНТІЙОВИЧ село Котюжини,  псевдо “Лісний”, народився  в 1926 році, член ОУН, вояка УПА,  Загинув в вересні 1944 року від рук енкаведистів в селі Снігурівка Лановецького району. Місце поховання невстановлене.

(Продовження буде)

 

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

 

One thought on “ За що віддали своє життя молоді воїни УПА на Тернопільщині

  • 18:30 | 12 січня, 2018 at 18:30
    Permalink

    Дякую автору за матеріали.

    Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *