Могили на Лисоні розриють заради вапняку? Районна рада дала погодження на кар’єр на її території
Зараз кінець 2021 року, йде рociйсько-українська війна і Україна знову бореться за свої власні кордони на сході, а тим часом на заході країни Тернопільська районна рада на чолі зі “свободівцем” Вікторем Козорогом тричі ставить на голосування питання: «Про надання погодження щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вапняків Потуторського родовища на території Бережанської міської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області.» ( що находиться поруч із могилою праворуч).
Про це повідомляє депутат районної ради Марта Сеньків-Ковбасюк.
- Правда внесли правку «за згодою громади» тому це питання буду висвітлювати і в подальшому. Чому тричі? Бо перші два рази питання не набрало достатню кількість голосів. Як депутат ТРР я та 2-є колег фракції Голос Тернопільщини проти такого рішення. Невже вам мало кар’єрів? Мало грошей? Невже можна нищити таку пам’ятку, такий символ боротьби за Україну?
Зауважимо, що на комісії районної ради був заступник бережанського міського голови Володимир Урдейчук, який просив не робити цього. Не допоміг навіть лист Бережанської міської ради з проханням утриматися від розгляду даного питання.
За словами депутата районної ради Світлани Гуменної, це рішення не просто нищити, а порушувати вічний спокій ГЕРОЇВ УКРАЇНИ, які боролися за нашу з вами свободу та незалежність проти того ж російського агресора.
- Ціною величезних втрат загонам УСС, вони здобули перемогу – того часу російські війська так і не зуміли втриматись на Лисоні. Чи готові рити могили задля вигоди? Це питання риторичне. Але небайдужі українці, які цінують історичною Пам’яткою і Пам’яттю, зроблять все, аби державної цінності не знищили або не привели до знищення!
Чіткий список депутатів, які дали дозвіл на кар’єр буде згодом. Бо чомусь саме сторінка з цим голосуванням розтушована.
До слова, на сесії за це рішення проголосували 28 депутатів. Але оприлюднено список вже з 29.
Лисоня — гора заввишки 399 м над рівнем моря, розташована за 4 км на південний схід від Бережан між яром річки Золота Липа та її лівобічною притокою річкою Ценівкою.
Лисоня стала знаною на українських землях як місце героїчної слави і болючих втрат Українських Січових Стрільців.
2 вересня 1916 року тут відбулася найкривавіша битва легіону УСС у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Перемогу було здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону: 81 вояк убитий, 293 — поранені, 285 — потрапили у полон. Найбільше втрат було серед старшинського складу. У бою полягли хорунжі Денис Кліщ, Ярослав Кузьмович, Іван Максимишин, Юліан Соколовський; поранення отримали сотник Роман Дудинський, поручник Осип Яримович, четарі Богдан Гнатевич, Остап Коберський, хорунжі Михайло Мінчак, Євген Ясеницький; потрапили у полон поручники Андрій Мельник, Роман Сушко, четар Василь Кучабський, хорунжі Михайло Дорошенко, Микола Загаєвич, Михайло Матчак та інші.
1927 року за ініціативою Тернопільського воєводського та Бережанського повітового осередків Товариства охорони воєнних могил на пам’ять про героїзм українського стрілецтва на Лисоні насипали меморіальний курган, який відразу став місцем паломництва українців.
Це викликало різкий спротив польської влади, яка не могла допустити якнайменших виявів патріотизму та устремлінь до державно-політичної незалежності серед української спільноти в Галичині. Польська поліція забороняла проведення мітингів на Лисоні. Через рік польський уряд видав постанову, згідно з якою всі захоронення вояків на Лисоні переносять на один цвинтар у селі Підвисоке. Лисоня стає відома як «розрита могила»: її розкопували декілька разів. Неодноразово нищили і хрест на ній.
Українці протестували проти такої наруги в польському сеймі, зверталися з позовами за осквернення могил до суду, врешті відновлювали могили, встановлювали хрест. Та все повторювалося знову.
Невдовзі після проголошення у Львові в червні 1941 року Акту відновлення Української Держави на Лисоні пройшов багатотисячний мітинг, на який прибули українці з усіх куточків Галичини. Найбільше було молоді у національних строях, козацькому та стрілецькому вбранні. Після цієї події німецька окупаційна влада заборонила проведення подібних маніфестацій на горі Лисоня.
Радянський режим також жорстоко боровся за викорінення з пам’яті українців будь-яких згадок про героїчне минуле українського народу в його прагненні до незалежності. У 1970-х роках поховання на Лисоні ледве вдалося вберегти від розорювання під сільськогосподарські угіддя.
Ще за існування комуністичної влади у липні 1989 року на Лисоні відбувся величний багатотисячний мітинг-реквієм, на якому вперше майоріли синьо-жовті прапори.
Нині на вершині Лисоні височить Хрест скорботи і слави, встановлений у 1994 році, як данина світлій пам’яті українських січових стрільців. На мармурових плитах викарбувані імена полеглих тут героїв. Поруч із Хрестом збудована капличка для відправ і молитви. 2007 року біля підніжжя Хреста скорботи і слави було встановлено Державний Прапор України, 2008 — стенд Пам’яті.
Лисоня — це величавий символ ідеї боротьби за волю України, доказ незламності духу та звитяжності українського стрілецтва.
І це ще не вся інформація з даного питання..
В це неможливо повірити….а коли з тексту зрозумів, що рішення підло проштовхує свободівець Козорог, то просто не знаходжу цивілізованих слів, Тернопільщина – приречена, бо маємо аж трьох свободівських холуїв, в Тернополі – Надал, а районі – Козорог, в області – Головко, виродки, безславні виродки