«Тернопіль потемки». Кайфувати від змагань

Квест «Тернопіль потемки» цього року відбудеться вп’яте. Правила прості — за визначений час треба побувати у якнайбільшій кількості точок маршруту, пересуваючись на велосипеді або на своїх двох.

Перемога залежить від швидкості руху, уміння орієнтуватись, логічно прокладати шлях, взаємодіяти в команді етс, етс. Але «Тернопіль потемки» передовсім захід, аби пізнати власне місто, познайомитись з однодумцями, котрі люблять активний відпочинок і отримати задоволення. Принаймні, так вважає організатор квесту тернополянин Михайло Онишків.

— Коли п’ять років тому створював «Тернопіль потемки», моніторив цікаві змагання, котрі відбувались в інших містах. Тоді особливо популярними були крос-кантрійні та першості з орієнтування. Запитав себе, що подібне можна було б зробити у Тернополі, поговорив із товаришем Павлом Лотоцьким, і вирішили організувати змаг для команд велосипедистів, адже саме тоді велорух у місті набував великої популярності, — розповідає Михайло. — Спочатку ми навіть не знали, хто візьме участь у «Тернопіль потемки», скільки їх буде. У певний момент вирішили, що будемо проводити захід не залежно від того, скільки учасників збереться. Для квесту вибрали час сутінків, адже тоді, з одного боку, складніше орієнтуватись, з іншого — простіше пересуватись, бо людей та машин суттєво меншає.

Спершу організатори орієнтувались на тернополян, аби показати їм цікаві місця й популяризувати культуру орієнтування на місцевості. Але вже першого року на змагання приїхали друзі із Радивилова та Чорткова, тож для наступних змагань створили окрему категорію для нетернополян, згодом «Тернопіль потемки» став не тільки для велосипедистів, а й для пішохідних чи то пак бігових команд. Перші на те, щоби побувати в усіх точках мають дві години, другі — на годину більше.

— Укладаючи маршрут, обираю цікаві точки. Цікаві для себе (сміється — А. З.). Це можуть бути як екскурсійні об’єкти, так і просто якісь штуки типу стовпа. Багато несподіваних точок знаходжу, коли їжджу містом, як приміром, пам’ятник між «Арс-керамікою» та «Епіцентром». Минулого року активно задіяв Новий світ для маршруту, цього разу в переліку точок буде пам’ятник «Думай, чим думати», — спойлерить Михайло. — Цьогоріч я ускладнив маршрут — у нього ввійде велика кількість точок, і треба буде вирішувати, які з них «брати», аби вкластись у час — за різні присуджуватиметься відмінна кількість балів, залежно від їх розташування.

У квесті беруть участь люди з різною підготовкою та різного віку.

— Традиційно у нас багато дівчачих команд. Помітив, що вони простіше ставлять до того, яке місце посядуть, а кайфують від змагання. Це наш основний посил – бери участь та кайфуй. Не потрібно паритись над тим, у чому ти вдягнений, чи про інші дрібниці, — провадить далі співрозмовник. — Так само не головне вік. У нас є сорокарічні учасники, що дають фору двадцятирічним. Досвід перших виявляється продуктивнішим за амбіції та запал других. Після перегонів ми завжди збираємось біля ставу та спілкуємось. Особливо цікаво слухати, як учасники обговорюють та аналізують маршрути.

«Тернопіль потемки» — нагода перевірити своє вміння орієнтуватись на місцевості, логічно прокладати шлях, працювати в команді (участь у змазі беруть команди від двох осіб).

— Як на мене, ліпше довше постояти та прорахувати маршрут, ніж поспішати. Треба продумати нюанси, бо, як показує практика, не врахувавши деталей, можна накрутити зайвих метрів. Ліпше обрати довший шлях, але такий, який долатимеш спокійно, а не якимись закапелками, — пояснює Михайло Онишків. — Важливо розуміти, що це командна гра. Коли ти сам за себе, знаєш, що робити. А тут мусиш йти плече й зважати на інших. Треба враховувати, що цілі в командира й учасників мають збігатись. Командна робота формує особистість — ти маєш ухвалювати рішення та відповідати за них. Тут вчишся обговорювати мету й ставити планку одну для всіх, працювати над досягненням спільної мети. У змаганнях розумієш цінність напарника, тут важлива взаємодопомога і підтримка. І не тільки всередині команди. Є командний, а є змагальний дух. Всі розуміють, що змагаються, але допомогти суперникові за потреби більш цінно, ніж здобути перемогу. Я більше люблю говорити про підтримку учасників змагу, а не про їх конкуренцію. «Тернопіль потемки» — квест у комфортних умовах і на короткий час. Є багато змагань з орієнтування, які відбуваються в екстремальних природних умовах день чи кілька днів. Тож це нагода підготуватись до таких, аби знати, як діяти в стресових ситуаціях.

Наостанок запитую Михайла, для чого людині міста уміння орієнтування на місцевості. Він пояснює, що вони полегшують орієнтування в незнайомих містах, тренують уяву та роблять більш уважним.

— Вміючи орієнтуватись на місцевості, легше уявити собі маршрут і логічно прокласти його. Це таке-собі тренування у створенні об’ємних моделей простору, що робить мислення більш гнучким. Це заразом тренування свого відчуття місця та орієнтування на мапі, запам’ятовування поворотів, знакових об’єктів, — відповідає Михайло Онишків. — З часом починаєш помічати більше деталей. Тобі самому легше зрозуміти, яким шляхом піти, і простіше пояснити напрямок іншому, не вживаючи абстракті «он той во стовб», а чітко зазначаючи точки, на які можна орієнтуватись.

Анна Золотнюк.

Фото зі сторінки у Фейсбуці Михайла Онишкова.

Comments are closed.