У кожного українця заберуть 8 тисяч 800 гривень

”Україна в останні роки йде дуже нехорошою дорогою — живе у великий борг. Зараз він становить 405 мільярдів гривень проти 88,7 на початок 2008 року”, — каже екс-міністр фінансів 56-річний Віктор Пинзеник.

Він закурює цигарку ”Мальборо”. Затягується. Розмовляємо в офісі партії ”Реформи і порядок” на столичній вул. Інститутській. Хоч Пинзеник уже не лідер партії, але продовжує займати свій старий кабінет на другому поверсі. Бере калькулятор — ділить 405 млрд на 46 млн — кількість населення України.

— 8800 гривень — стільки кожен українець винен по кредиту. Це лише основна позика — без відсотків. Насправді до 405 треба ще додати мільярдів 30 юридично ще незафіксованого боргу за газ. Так звана газова угода по Чорноморському флоту містить норму, що майже ніхто не помітив — знижка на газ, яка наприкінці року буде оформлятися боргом України перед Росією.

Цей борг — 30 мільярдів?

— Це приблизна сума, що випливає з розрахунків: знижку дають на 40 мільярдів. По 100 доларів — це 4 мільярди доларів. Чотири на вісім (нинішній курс долара до гривні) — маємо 32 мільярди гривень. Цей борг уже є, бо газ уже спожитий, але юридично буде оформлений наступного року. Однак це ще не кінцева цифра. В останній місяць року до цифри дефіциту бюджету та боргу буде додана ще пристойна сума.

До кабінету заходить секретарка. Приносить каву. Каже, до Віктора Михайловича прийшов відвідувач.

— А другий прийшов? Як прийде, тоді нехай заходять.

Чи могли б ми прожити без запозичень?

— Біду роблять не позики, а їх причини. Якщо бюджет має на 100 мільярдів більше видатків, ніж доходів, то неминуче виникає борг. Іншого способу здійснити видатки у затверджених законом обсягах немає. Тобто проблема боргу — наслідок дефіциту.

Із наших кишень забрали 100 мільярдів?

— Ще не забрали, а заберуть. Бо віддавати доведеться громадянам України, які формують бюджет. Щоб не позичати, потрібно усунути причину, за якої треба позичати —дефіцит бюджету.

У 2008 році сума виплат за відсотками становила майже 4 млрд грн, цього року — 17–18 млрд. Тобто, на 14 мільярдів гривень треба скорочувати видатки тільки через борг. Наступного року сума становитиме 25 мільярдів. Уникнути скорочення дефіциту не вдасться. Чим швидше це робиться — тим краще. Те, що відбувається зараз, нічим не відрізняється від 1990-х — подібні питання й подібні розмови.

Країна бере величезні кредити, а життя людей не легшає. Чому?

— Життя в борг ніколи не дає можливості жити краще. Великі борги тільки створюють ілюзію кращого життя. Але борги треба повертати, з нашої ж кишені. Спожити можна те, що виробили. Тому питання поліпшення життя треба шукати у площині створення умов для розвитку економіки, для залучення інвестицій. Але якщо у бюджеті зазначено дефіцит 38 мільярдів і водночас дозволяється уряду збільшувати цю цифру до невизначених розмірів, інвестор в країну не прийде.

За три докризових роки в Україні було вкладено 550 мільярдів гривень інвестицій в основний капітал. Із них менше 10 відсотків — бюджетні кошти, решта — приватні. Вони давали економіці зростання. А зараз інвестиції мізерні.

Це означає, що влада не має плану розвитку країни?

— Є непоганий документ президента, але це не документ уряду. Тому виникатимуть проблеми з його втіленням.

Як людям виживати в таких умовах?

— Питання виживання сьогодні стоїть перед багатьма. Але є ще й питання завтрашнього дня. Для влади питання завтрашнього дня має бути пріоритетом. І рішення влади не мають шкодити майбутньому. Навпаки, давати опору майбутньому. Це не означає, що сьогодні не треба платити пенсію. Але пенсіонер повинен мати гарантію своєчасної виплати зростаючої пенсії і через рік, і через два, і через десять. А Пенсійний фонд має серйозні проблеми. І не реагувати на них не можна.

Одна із вразливих речей у суспільстві – дискримінація людей, коли за рівних умов, однакового стажу пенсія відрізняється у десятки разів. Наприклад, одному пенсію рахують до зарплати, яку він отримував 10 років назад – 50 гривень, а іншому — по нинішній зарплаті. Процент нарахування у них також різний.

Я пропонував уряду почати із себе — зменшити зарплату вищим посадовим особам. Там невелика економія, бо їх не так багато. Але важливо, щоб влада показала: вона готова зачепити й себе.

Якою могла б бути максимальна різниця між пенсіями?

— Не має бути такого обмеження. Говорити треба про усунення дискримінації при нарахуванні пенсій (за однієї умови – людина працювала, платила податки. Тобто вона сформувала ресурс). На жаль, проблема з пенсіями настільки гостра, що, не чіпаючи пенсійний вік, її не вирішиш. Але коли зачіпаєш таку вразливу тему, не можна залишати існуючі норми, в тому числі й спеціальні пенсії, право дострокового виходу на пенсію тощо.

Пропоновані владою зміни відповідають сьогоднішнім потребам?

— Скорочення державного апарату – це, безумовно, корисний крок. Але саме його скорочення  не дає відповіді на питання: а які органи нам потрібні? Давши відповідь на це запитання, ми розуміли б, що робити, що скорочувати, в яких обсягах, а що не чіпати.

Органи влади, які не є міністерствами, мають бути заведені в міністерства. Ця проблема не зачеплена.

Щоб вести країну в правильному напрямку, потрібні нові люди. Звідки їм узятися?

— У країні немає проблем з фахівцями. Україна може знайти 10 тисяч порядних людей? Насправді їх більше. Є запит на нову якість політики.

Як таким людям узяти владу в свої руки, коли система не пропускає їх нагору?

— Зупинити прогрес, бажання людей жити краще неможливо.

Янукович чи Азаров пропонували вам роботу?

— Ні.

А ви погодились би працювати в нинішньому уряді?

Влада для мене не мета, а інструмент досягнення мети. Я завжди хочу розуміти, що маю робити. Обіймати посаду не є моєю метою.

Новий рік святкує з родиною в Карпатах

Після відставки Пинзеник викладає студентам, дає консультації, займається дослідженнями.

— Маю можливість бачити як ростуть діти, — каже. — Старший син, він уже студент, колись їхав повз Кабмін і показував — тут живе мій тато. Молодший цього не говорить, хоча пам’ятає, як ходив до мене на роботу.

У Віктора Михайловича четверо дітей. Двоє старших доньок від першої дружини Уляни. Одружений вдруге із молодшою на 16 років своєю колишньою студенткою Марією.

— Дружина привчила мене до того, що все купує сама. Мені це подобається. На Новий рік будемо або в Києві, або поїдемо в Карпати. Останні років із 10 відпочиваємо в горах. У різних місцях — на Івано-Франківщині, Закарпатті.

Відмовився працювати з Тимошенко

Віктор Пинзеник у політиці з 1991-го. Був народним депутатом, міністром економіки, віце-прем’єром. 1997 року очолив щойно створену партію ”Реформи і порядок”. У лютому 2010-го на цю посаду посів нардеп-”бютівець” Сергій Соболєв.

У грудні 2007-го Пинзеник став міністром фінансів в уряді Юлії Тимошенко. Торік у лютому написав заяву про відставку — через незгоду з політикою прем’єра.

На посаді міністра сім днів на тиждень був на робочому місці. Його тодішній колега по партії Володимир Бондаренко розповідав, що в Пинзеника підвищився тиск через те, що багато пив кави і палив.

— Викурюю менше двох пачок на день, — говорить Віктор Михайлович зараз.