У Тернополі через відмову лікарів допомогти померла жінка
Чоловік привіз маму в лікарню, бо їй стало погано. Допомоги, як стверджує, не отримав. Каже, що благав хоча б оглянути, але марно. Викликав швидку, а вона,стверджує,приїхала майже за годину. Жінка померла. Лікарям, якщо винні, загрожує кримінал, каже адвокат.
– Я просив, я благав: “Поможіть мамі. Не хочете в лікарню брати, то хоч вийдіть надвір, подивіться, що з нею, бо болить її. Стогне від болю людина”. Три рази до лікарів заходив. Шкодую, що на коліна не став перед ними. Може, зжалились би і врятували маму… – зі сльозами на очах каже тернополянин Богдан Ірза.
Чоловік декілька разів в обідню пору 6 лютого благав медиків з міської комунальної лікарні №3, аби ті допомогли його матері. Проте, як стверджує, лікарі відмовились приймати жінку і навіть не вийшли поглянути, що з нею. Пану Ірзі нічого не залишалось, як викликати швидку на вул. Просвіти, де він живе. Та швидка приїхала, за словами тернополянина, майже через годину. Жінка померла в автомобілі, не дочекавшись допомоги.
Гукав: “Мамо, мамо…”, а вона – нічого
Тернополянин погодився розповісти, як все відбувалось, наступного дня після смерті матері. Він не спав цілу ніч, а його очі були червоні від сліз. Під час розмови чоловік декілька разів не стримувався та плакав.
– У понеділок зранку мама подзвонила і сказала, що щось у спині “стригнуло” і її дуже болить, – пригадує син померлої. – Жила мама в селі Могильниця Теребовлянського району. Сусіди викликали фельдшерку. Спочатку якась молода прийшла, сказала, що то, напевно, диски. Але ще мала прийти старша і подивитись. А маму дуже боліло. То я побачив, що нема куди “тягнути”, подзвонив до племінника і погнали в село.
За мамою чоловік приїхав приблизно о 12.30. Жінку посадили в авто та вирушили в Тернопіль. Везти вирішили в обласну лікарню. Проте у дорозі їй стало гірше. Тож звернули до найближчого медзакладу.
– Їхали помалу, бо дорога погана. Мама розмовляла зі мною, все ніби нормально було, – каже пан Богдан. – А вже під Тернополем почала казати, що дуже болить, навіть стогнати почала. Приїхали під самі сходи ІІІ-ї лікарні, було десь півдругої. Прийшов у приймальне відділення, пояснив, що з мамою – біда, що в плечах болить, що погано їй дуже. Сказав, що приписаний на вулиці Просвіти, а мама – з села. Почав просити, щоб допомогли. Але мені сказали, що приймати не будуть. Пояснили, що рентген тільки до першої працює. Порадили в обласну везти або швидку викликати.
У приймальному відділенні було півдесятка медпрацівників, пригадує чоловік.
– Кажу: “Та куди вести. Болить її. Стогне”, – говорить тернополянин. – Прошу: “Хоч гляньте” – але не послухали. Вийшов. Подумав, що треба їхати. Я до машини, а мама плаче: “Болить, болить”. Я вернувся, кажу: “Ну будь ласка, ну хоч подивіться, що з нею. Може, яке знеболювальне вколіть”. Там ще якась лікарка прийшла. Вони мені крісло-каталку випхали, але повторили, що і так нічого не зроблять. Знов вийшов надвір. Я до мами, а вона стогне. Торкнутись неможливо, болить її. Вона – жінка не худа. Вернувся знов. Попросив, щоб санітарів дали, бо сам не візьму, та й не знаю, як брати, бо торкнутись неможливо – так кричить.
Коли чоловік вернувся втретє, він, як зізнається, вже благав про допомогу. Але марно. Ніхто не зголосився допомогти посадити та завезти жінку в відділення. Ніхто не вийшов на вулицю поглянути, що з людиною, хоча авто було під самісінькими сходами приймального відділення.
– Я тоді швидку на Просвіти викликав, і ми туди поїхали, – говорить син померлої. – Коли їхали, мама казала: “Серце болить. Щось від серця дайте”. Дали валідол, бо більше нічого не було. Як під будинок під’їхали, то в машині швидку чекали. Мама ще говорила зі мною, питала, чи ще довго. Казав: “Ще трошки, ще трошки, вже їдуть…”. То вже десь хвилин 50 пройшло, як з лікарні поїхали. Я вискочив з машини, довкола дому пробіг, у двори інші, може, швидка не туди заїхала. Я і жінка набирали їх разів двадцять. Коли вернувся, то мама вже тільки хрипіла, я гукав: “Мамо, мамо, мамо…”, а вона – нічого…
Швидка, за словами чоловіка, приїхала через хвилин десять після смерті жінки, тобто майже за годину після виклику. Вони лише зафіксували смерть. Мертва жінка в машині сиділа ще години три-чотири, поки працівники міліції усе фіксували. Лише потім її забрали в морг.
У свідоцтві про смерть, яке отримав чоловік, зазначено, що померла жінка від розриву стінки аорти та тампонади серця кров’ю (стиснення серця кров’ю, яка накопичилась довкола нього – прим. ред).
– То не люди! Мамі було 73 роки, але вона не скаржилася на здоров’я, – говорить пан Ірза. – Її могли врятувати, а через байдужість лікарів вона померла. Я буду добиватись, щоб тих з ІІІ-ї лікарні звільнили. Садити не треба, то мами не поверне, але таким працювати не можна. Людина вмирала, я їх благав помогти, а вони навіть не вийшли. Скільки буду жити, буду добиватися, щоб звільнили. Розумієте?! Мама в лікарню їхала. Взяла речі, меду собі взяла… Я її віз, щоб помогли…
“Можливо, чоловік не так зрозумів”
За поясненнями в лікарню журналіст пішов наступного дня після смерті жінки, 7 лютого. Насамперед запитав у приймальному відділенні.
– Ми нічого не знаємо. Зі всіма питаннями – до керівництва, – сказала одна з працівниць відділення. – Вчора інша зміна працювала. Ми нічого не знаємо.
Тож іду в кабінет головного лікаря міської комунальної лікарні №3 Юрія Лазарука. Проте його на робочому місці о 16-й годині не було. Секретар повідомила, що робочий день в керівника медзакладу закінчився. Тож наступного дня, 8 лютого, намагаюся телефоном отримати коментар.
“Головний лікар на операції”. “У стаціонарі”. “У справах поїхав”, – такі пояснення ми чули від секретаря.
Тож коментар довелося брати у відділі охорони здоров’я та медзабезпечення міськради. Саме він контролює роботу міських закладів охорони здоров’я, у тому числі й лікарні №3.
– Вперше чую про такий випадок, – говорить начальник відділу Ростислав Левчук. – Жодних звернень не було. Але ми обов’язково поцікавимось і розберемось. Для мене дивно, що щось подібне могло трапитись. Можливо, чоловік не так зрозумів ситуацію або не все говорить. Не знаю. Поки не проведемо внутрішню перевірку, нічого сказати не можу.
Також посадовець просить тернополян, які зустрічаються з випадками відмови в медзакладах чи неправомірних дій медперсоналу, звертатися на “гарячу лінію” за тел. 25-08-39. А стосовно ситуації, яку описав пан Ірза, попросив звернутися за декілька днів, аби отримати конкретнішу відповідь.
Головного лікаря станції швидкої допомоги Михайла Джуса ми запитали, чи справді швидка на виклик їхала так довго. Керівник стверджує, що відреагували оперативно.
– О 15.21 надійшов виклик від чоловіка, – каже пан Джус. – Вільні бригади були. Виклик був переданий на підстанцію №2, що на Шпитальній, і в 15.23 бригада виїхала. У даному випадку, незважаючи на пору року, стан дороги і затори, затримок не було. На місце бригада прибула о 15.33. Почали підніматися за вказаною адресою, але забіг за ними чоловік і повідомив, що мама перебуває у машині. Жінка вже була мертва. Бригада констатувала смерть і викликала наряд міліції. Це все документально і похвилинно зафіксовано.
Чому син померлої вказує на те, що медики їхали дуже довго, головний лікар станції швидкої допомоги не знає. Натомість Богдан Ірза все ж наполягає, що перший виклик зробив задовго до третьої. А потім набирав медиків знов і знов. Можливо, саме за останнім набором вони й порахували час виклику, припускає син померлої. У будь-якому випадку, хоча в телефоні і не зафіксований перший виклик, бо пристрій фіксує час кожного нового набору, звернення правоохоронців до мобільного оператора дозволить дізнатись, хто каже неправду.
Богдан Ірза має намір писати заяву в прокуратуру на дії працівників лікарні №3. Саме вони, на переконання чоловіка, могли врятувати його матір, але цього не зробили. Згадає в заяві, як каже, і роботу швидкої. Також через газету просить правоохоронців звернути увагу на те, що сталося. Сама ж публікація, згідно з законом, прирівнюється до офіційного звернення. Тому після перевірки просимо прокуратуру та міліцію повідомити редакцію про результати.
Коментар:
Василь КОГУТ, адвокат:
– Коли питання стосується допомоги людині у важкому стані, не важливо, чи вона з району і де вона приписана. Медики зобов’язані якщо не госпіталізувати людину, то вже точно повинні були оглянути жінку та надати їй допомогу. Якщо ж стан її важкий, то і госпіталізація мала бути. Якщо все було так, як описав чоловік, йому необхідно звернутись до правоохоронців, аби ті все перевірили. Як на мене, то тут могла мати місце і злочинна недбалість, і неналежне виконання професійних обов’язків. А це не лише порушення моральних норм, а й законів. За такі злочини не лише звільняють та забороняють займати певні посади, а й дають декілька років тюрми.
гнати в шивороть таких сраних медиків.якщо то медики-то я балярина-взагалі не думають і непомагають людям.то якого милого вони там сидять-щоб сраки гріти чи яка біда вже з ними.ГНАТИ ЇХ.
в нас такі медики,у кожного свій маленький цвинтар. і мені чомусь здається,що вони таки вийдуть сухими з води. сама неодноразово переконувалась у їх “пофігізмі”,та одного разу теж ледве не померла через таку ж недбалість.Співчуваю цьому чоловіку.