Українська художниця Олеся Гудима: Малювати – це означає жити

Олеся Гудима – українська художниця, яка спеціалізується на техніці імпасто. Її роботи були представлені на 39 виставках по всьому світу, з яких 23 – персональні. Вона переконана, що мистецтво не має обмежуватися технічними правилами – воно повинно бути вільним. Через свої картини вона популяризує українську культуру, адже образи в її роботах завжди переплетені з історією України. Одна з її картин, «Наречена», була використана «Укрпоштою» для створення поштової марки.

Після російського вторгнення в Україну у 2014 році Олеся створила серію картин «Ангели миру», присвячену Україні. Відтоді українська тематика стала центральною у її творчості. У цьому інтерв’ю для Drive Music Media художниця розповідає про свій творчий шлях, виставки у різних країнах світу та майбутні проєкти.

Інтерв’юер: Як і коли ви вирішили стати художницею? Якими були ваші перші кроки в цій сфері?

Олеся: Малюю з раннього дитинства. Можу сказати з упевненістю: я народжена бути художницею, адже живопис став моєю базовою потребою, справою життя, способом комунікації зі світом і постійного самопізнання. Він дозволяє мені виходити за межі технічних правил і залишатися поза системою. Коли приходить натхнення і відчуваєш потік неймовірної творчої енергії, тоді ти по-справжньому живий і безмежно щасливий.

У 28 років я працювала журналісткою (я закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка), писала про культуру та митців. Поступово я занурювалася у їхній світ і зрозуміла, що я така ж, як вони.

Я створила серію картин «Сновиди» у стилі інтуїтивного мистецтва, а також заснувала однойменне арт-угруповання. Разом із чоловіком і його братом ми відкрили арт-салон і магазин «Час малювати». Я також часто займалася кураторством виставок.

У той період я багато малювала і вивчала різні художні напрями – експресіонізм, абстракціонізм, символізм, наївне мистецтво, магічний реалізм, постмодернізм.

Для мене було важливим відчуття кольору та усвідомлення того моменту, коли картина вже завершена і варто зупинитися. Також я цікавилася технічною стороною мистецтва, особливо імпасто – як накладати товстий шар фарби так, щоб вразити навіть професійних художників і надати полотну певну загадковість.

Так народилися мої серії картин:

• «Шум» – вишиті орнаменти, відтворені олійними фарбами, що імітують тисячі тонких ниток на полотні.
• «Квіти» – абстрактні полотна з фактурою, яку хочеться торкнутися, з формами, що нагадують квіти та пейзажі.
• «Українська Мадонна» – зображення різних періодів життя та станів української жінки у техніці імпасто. Ця серія включає молодість, материнство (під час війни), час закоханості, заміжжя, а також її присутність на релігійних святах (Великдень, Різдво) та народних традиціях. У картинах абстрактно зображені традиційні українські прикраси – обереги, хрести, згарди, сережки, силянки, дукати та намиста, що передавалися з покоління в покоління як реліквія і великий скарб.

З 2014 року головною темою моїх робіт стала Україна. Я створила серію «Ангели миру для України», а також картини на основі віршів відомих українських поетів. Зокрема, моя робота «Стояла я і слухала весну» увійшла до підручника української літератури для 10 класу. Я також писала портрети видатних українців – Анни Київської, княгині Ольги, митрополита Андрея Шептицького. Остання картина зараз зберігається в церкві-музеї митрополита Шептицького у селі Прилбичі.

З 2009 року я взяла участь у 39 виставках, з яких 23 – персональні, більшість – за межами України.

Інтерв’юер: Ваші картини мають упізнаваний стиль. Розкажіть про особливості персонажів, яких ви зображуєте.

Олеся: Я люблю вигадувати непропорційних казкових персонажів – цікавих, незвичних, ніби прибульців з іншого духовного виміру. Також мені подобається зображати жінок із ликами святих – як у сакральному мистецтві, зосереджених у молитві.

Інтерв’юер: Яка виставка для вас найбільш значуща?

Олеся: У 2021 році я провела виставку «Моя велика любов» в Євро-Арт галереї європейського живопису у Рівному. Це стало підсумком 16 років роботи.

У 2024 році моя виставка «Angeli senza frontiere», куратором якої був Г. Веццозі та мистецтвознавець М. Бо, відбулася у галереї San Francesco в італійському місті Реджо-нель-Емілія. Вона стала важливим кроком у моїй інтеграції в європейське мистецьке середовище та дозволила представити українську культуру італійцям.

19 грудня 2024 року моя картина «Різдвяний настрій» була використана як візуальне тло на екранах штаб-квартири ООН під час тематичного прийому Постійного представництва України при ООН.

Інтерв’юер: Ваша картина «Наречена» була використана «Укрпоштою» для поштової марки. Які у вас були відчуття?

Олеся: Це була несподівана і неймовірна радість!

Інтерв’юер: Які проєкти ви реалізуєте зараз?

Олеся: Малюю казкових персонажів з елементами українського побуту. (Використовую техніку сфумато та улюблене імпасто.)

Інтерв’юер: Як би ви описали своє мистецтво одним словом?

Олеся: Життя. Адже малювати – це відчувати пристрасть, кохання, силу. А отже – бути живим!