Мешканка Тернопільщини Наталя Потурай подружилась з… бджолами

Зазвичай у ролі бджолярів зустрічаються чоловіки. Тому знайомство з пасічницею Наталею Потурай з Великих Бірок Тернопільського району викликало у мене подив і захоплення. Ця завзята жінка, яка за досить короткий час зуміла міцно подружитися з крилатими трудівницями, нині відає про майже усі тонкощі бджолярської справи і отримує від цього не лише мед, а й солодке задоволення.

Сімейна пасіка
– Про цих маленьких комах раніше я знала зовсім небагато, хіба лише те, що вони приносять мед і запилюють квіти, – розповідає Наталя Потурай. – Мрією ж мого чоловіка був сад. П’ять років тому ми перетворили її у реальність. Але який сад без бджіл? От і поселили там п’ять бджолосімей. Як поводитися з ними – не знали. Дещо розпитували у досвідчених пасічників. А згодом чоловік освоїв нову професію – бджоляра. Так наше звичайне захоплення переросло у сімейну справу.
Нині Ігор та Наталя Потураї на своїй пасіці доглядають 80 бджолосімей, які приносять мед весняний, липовий, гречаний та з літнього різнотрав’я. Своїх крилатих підопічних господарі перевезли на Підгаєччину – батьківщину Ігоря. Там бджілки почуваються більш комфортніше, адже місцина багата на ліси і медодаї.
Незважаючи на те, що бджолярство зазвичай називають чоловічою справою, Наталя Потурай запевняє, що ця благородна праця цілком посильна і для жінок. Її досвід – найкраще цьому підтвердження.
– Хоча, зізнаюся, одній жінці поратися на пасіці – не зовсім легко, – каже бджолярка. – Погодьтеся, що переносити вулики – це все-таки нежіноча справа. Тож цю роботу у нас виконує чоловік. Решту обов’язків ми розподіляємо порівно. Жінка може все: і мед качати, і рамки вощити. Єдине – роботу треба свою любити. Хоча на пасіці це навіть і не обговорюється. Перебування між вуликами для мене – як своєрідний антистрес. Навіть кілька хвилин бджолиного гулу достатньо, щоб позбутися негативних думок і отримати великий заряд енергії.

Бджоли лікують
Щоправда, не лише душевне задоволення отримує Наталя Потурай від своєї справи. Вона ще й займається апітерапією. Навіть закінчила спеціальні курси. Із бджолиного підмору та прополісу виготовляє лікувальні настоянки.
– Раніше у мене були проблеми зі спиною, – каже пані Наталя. – Які вже ліки не приймала, щоб позбутися болю. Коли дізналася про бджоловжалення – лікування бджолиною отрутою, вирішила й собі спробувати. Тим паче, що лікар теж радив мені таку процедуру. Чоловік спочатку був проти, та і я переживала. Бо одна справа, коли бджола жалить сама, інша – коли ти змушуєш її це робити. До того ж, невідомо, як організм зреагує на бджолину отруту. Утім бажання бути здоровою перемогло. Тож я поїхала до Києва на курси апітерапії. Першим бджолу на спину поставив мені дев’ятирічний син Юрій, який, до речі, теж активно допомагає нам пасічникувати. Потім уже долучився чоловік. Результати не забарилися – вже за якийсь час я відчула значне полегшення.

Дива крилатих трудівниць
Наталя Потурай зізнається, що працюючи біля бджіл, вона споглядає за дивом, яке творять крилаті трудівниці. «Для мене бджола завжди була схожою на маленьку фею з чарівною паличкою, – каже пасічниця. – Саме цей образ ми й використали для логотипу нашої продукції, яку назвали «Магія меду». Хочемо, аби наш мед впізнавали і на смак, і на вигляд».
Віднедавна у медовій колекції сім’ї Потурай з’явився ще й крем-мед. Він відрізняється особливим ніжним смаком і однорідною консистенцією. Наявність кристалів у продукті свідчить про недотримання технології виробництва.
– Суть кремування меду полягає в тому, що вимішуємо його впродовж тривалого часу, – каже пані Наталя. – Робимо це у спеціальному обладнанні при низькій температурі і на дуже малій швидкості. Крем-мед зберігає такі ж цілющі властивості, як і його першоджерело. Він зміцнює імунітет, нормалізує тиск, підвищує рівень гемоглобіну. Додавання до медового мусу (так ще називають крем-мед – ред.) імбиру, цедри лимона та апельсина, какао, м’яти та горіхів не лише покращує його смак, а й робить вдвічі кориснішим.

Магія воскової свічки
Наталя Потурай – особистість багатогранна. Свого часу вона працювала керівником гуртків еколого-натуралістичного напрямку у Великобірківському будинку творчості школяра. Свій мистецький хист вона проявляє і в бджолярській справі – із воску виготовляє свічки. Матеріал для виробів бере із вибракуваних стільників, які непридатні для використання. Свічки виготовляє у спеціальних силіконованих формах. Деякі з них робить сама.
– Воскові свічки не містять жодних барвників та ароматизаторів, – зауважує Наталя Потурай, – лише бджолиний віск, завдяки якому вироби набувають цілющих властивостей. Особливу магічну дію має полум’я освяченої Стрітенської свічки. Воно наповнює душу благодаттю, а будинок – неповторним ароматом, створюючи у ньому відчуття спокою і затишку.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА

Газета “Сільський господар плюс”

загрузка...

Comments are closed.