Дивовижі із сірників робить Мар’ян Вархолік з Тернопільщини

Талановитий студент Тернопільського національного технічного університету імені І.Пулюя, родом із села Товстолуг, має цікаве захоплення – із сірників виготовляє гітари, настільні лампи, макети церков і навіть створює міні-копії стадіонів «Євро-2012». Бажання втілювати свої архітектурні фантазії у хлопця виникло спонтанно, та згодом хобі стало захопливим проведенням вільного часу.

– Коли ви вперше почали робити бодай невеликі макети із сірників?

– Мені подобалося щось складати із сірників ще в дитинстві, зокрема маленькі будиночки. Навчаючись у восьмому класі, відвідував гурток комп’ютерного моделювання «Архітектор». На його заняттях навчився робити ескізи і креслення будов. Відтоді захоплення переросло у своєрідну пристрасть. Ставши студентом політехнічного університету, мені хотілося якось цікаво і змістовно проводити свій вільний час, тому почав клеїти із сірників обємні конструкції. Першою серйозною роботою із виготовленням креслення вважаю макет замкового комплексу із фортифікаціними укріпленнями, оборонною спорудою і церквою в середині двору. Після реалізації цього задуму приступив до відтворення макету церкви св. Юрія у моєму рідному селі Товстолуг. Знову зробив креслення і розпочав роботу. Хочу сказати, що використав досить багато сірників із кольоровою сіркою: дах був зеленим, а стіни мали вкраплення коричневого і червоного кольорів.

– Наскільки відомо, ви спробували робити навіть музичні інструменти?

– Це пов’язано із знайомством з чарівною дівчиною Лілією, з якою і досі зустрічаюся. Для її батька на день народження зробив міні-копію гітари. На мою думку, це була перша складна робота. Ширина виробу становила 25 см, довжина разом із ладами – понад 50 см. Окрім того, натягнув на неї срібні струни. На виготовлення цієї гітари мені потрібно було тиждень часу. Спершу ретельно приклеїв сірники, а після підсихання відшліфував поверхню, полакував і натягнув струни. На ній навіть можна було грати. Батько моєї дівчини був дуже задоволений. Зараз, коли приходжу в гості, він щоразу намагається взяти кілька акордів на цій гітарі.

– Це була єдина гітара у вашому доробку?

– Ні, їх було ще чотири. Після першої гітари настав період, коли захотілося спробувати зробити ще подібні музичні інструменти. Наступна модель мала метрову довжину. Так вийшло, що зробив підряд аж чотири гітари. Усі подарував за кордоном. Навіть намагався виставити свої вироби на інтернет-аукціон. Вони, правда, не продалися, але я побачив, що є люди, які також роблять із сірників різні вироби: шкатулки, підноси… Так. За допомогою інтернету знайшов майстрів з Вінниці (спеціалізується на портретах) і Одеси (відтворює художні картини). Проте в Україні таке захоплення не є популярним. Лідирують, в основному, росіяни.

– А після гітар настав період стадіонів…

– Це вже набагато складніша робота. Наприклад, для створення копії «ПГЕ Арени-Гданськ» (Польща) довелося добряче попрацювати. Хотілося відобразити кожну деталь максимально правдиво. Використовував зубочистки, які спершу замочував, потім вигинав, робивши з них підставки для даху. Сірників на цю конструкцію пішло майже 3000. Працював над ним без відпочинку, сну і їжі упродовж 5 днів. У мене вже готові 4 стадіони. Знову ж таки бажання відтворити всі арени «Євро-2012» виникло спонтанно. Якось узимку, сидячи за комп’ютером, побачив в Інтернеті, як один чоловік зробив макет стадіону. Після цього я почав цікавитися фото і кресленням спортивних арен. Мені було нецікаво робити просто копії цих будов, а хотілося відтворити їх із освітленням. На одній із світлин побачив стадіон, під яким був напис «Львівський». Коли ж його зробив, то виявилося, що це Харківський. Довелося шукати креслення Львівської арени, макет якої виготовив із підсвіткою. Потім уже була «Донбас Арена». Заготовку на неї зробив ще у березні, а почав клеїти із початком «Євро-2012». На створення копії цього стадіону мені потрібно було 50 годин. Зараз працюю над макетом Олімпійського стадіону. Ще залишилося 6 об’єктів «Євро-2012», які я планую до кінця року відтворити. А вже після цього спробую свої сили у виготовленні картин.

– Як реагують друзі і рідні на таке захоплення?

– До мене в гості приїхав двоюрідний брат. Тоді якраз робив гітару. Він також захотів спробувати свої сили. Скажу лише, що його бажання вистачило ненадовго. Після десятого сірника він вирішив, що краще спостерігати. Особисто мене цей процес дуже захоплює, реальний світ на той момент просто зникає.

Фото ТУТ