Микола Люшняк: «Для когось рік розпочинається першого січня, а для мене з прощі у Зарваницю!»

Для віруючих людей духовна проща у Зарваницю є невід’ємною частиною їхнього  життя. Для відомого у краї аграрія, керівника підприємства «Золотники-Агро» Миколи Люшняка цьогорічний піший похід до духовного місця став вже восьмим у житті. Та щоразу пан Микола згадує першу прощу.

«По житті я звик час-від-часу вносити кардинальні змінити у свою повсякденність, – розповів Микола Люшняк. – Вісім років назад, передивляючись газети,  натрапив на статтю про заплановану прощу у Зарваницю. Перечитав відгуки людей, які вже пройшли цей шлях і що після цього у їхньому житті змінилося. Після чого зрозумів, що у своїй сім’ї повинен змінити певні цінності.

Перша проща сама по собі була найважчою. Адже до кінця не розумів суті подорожі, її змісту. До того ж, надзвичайно важко фізично – цілий день довелося йти у зовсім незручному взутті. Але вже за стільки років зрозумів, що чим важчий шлях у Зарваницю, тим кращий буде рік наступний. На цьому шляху доводилося по-різному – інколи хотілося зупинитися і не йти, інколи сісти на попутний транспорт і доїхати. Але ці випробування дає нам Господь лише для того, аби випробувати нас, і щоб ми змогли спокутувати свої гріхи. І всі терпіння тілесні нам потім компенсовуються у духовну гармонію та рівновагу».

Загалом, у минулу п’ятницю від Катедрального собору Тернополя вийшло майже півтори тисячі прочан. Духовенство за таку ревну відданість довірило очолити колону із хоругвою саме Миколі Люшняку.

«Коли починаєш нести хоругву і ведеш за собою таку велику колону, задаєш їм темп – це надзвичайне духовне піднесення. Але справжнє піднесення відчув вже під кінець прощі, коли майже вже підійшли до Зарваниці. Мені втомленому та змученому черговий раз довірили нести хоругву і вести за собою людей. Знаєте, тоді до мене повернулися сили і здалося, що можу пройти ще одну таку відстань,» – додає пан Микола.

Микола Люшняк зізнається, що для нього, як для аграрія, проща у Зарваницю – це своєрідний початок року. Саме в цей час розпочинається чи не найважливіший період у сільському господарстві – жнива. Від їх результатів залежить подальше життя багатьох людей.

«Для початку, у Заврваниці дякую за пережитий рік, за духовні надбання, покутою за щоденні поступки та гріхи. Як аграрій прошу Бога за врожай і за вдале його зібрання. Минулого року через дві дні після прощі впав град і знищив всі посіви ріпаку, які вже можна було починати збирати з полів. Я був шокований та розчарований. Та зрозумів, що це знову ж таки було випробуванням для мене. Врожай решти культур зміг компенсувати всі втрати. Після цього згадав відомий вислів: «Людина планує, а Бог керує!». Підсумовуючи минулий рік, навіть сміявся, що Бог забрав лишки. Адже лишки, це також не завжди корисно».