На корветі “Тернопіль” працюють унікальні люди

Кухар Юрій Юр’єв вже більше місяця служить коком на корветі “Тернопіль”. Хлопець поїхав у Крим підробити, а потрапив на війну. Тепер, наслідуючи свого капітана, каже: “Русские не сдаются”, – і додає: “Дайте мені гранату” …

Юра Юр’єв досить відомий у своєму місті кухар, якого знають як професіонала власної справи, та досить емоційного молодого чоловіка. В тому розумінні, коли що, хлопець реверанси не розводить, а рубає з плеча прямою мовою… А в минулому році Юрко навіть потрапив до Книги рекордів України з карвінгу (художнє вирізання овочів та фруктів). Саме карвінг і привів його на “Тернопіль”. Цієї зими у Києві проходив чемпіонат по цьому виду художньо-овочевої майстерності, хлопця помітили та запросили працювати у Крим до ресторану, перспективи гарні, чом би й ні. Все змінила зустріч у Севастополі зі старими товаришами по службі (раніше хлопець служив на корветі “Вінниця”), серед яких був присутній командир корвета “Тернопіль”. Останньому дуже сподобалось, як хлопчина готує і той запропонував послужити коком. Ура! Хлопець прийняв присягу. Зняв квартиру для сім’ї і почав служити Україні – балуючи моряцькі шлунки вишуканою їжею.

Не так сталося…

– Для мене служба на кораблі – звична справа, знав на що йду, це я тоді так думав, – розповідає Юрій. – А тепер у мене слів немає, власне, пристойних слів. Так, ми всі слідкували за подіями на Майдані, за дезертирством президента та тупий злив цілої країни Путіну. Та до останнього ніхто не вірив, не хотів вірити, що російські війська ввійдуть у Крим.

А потом всі очманіли від тупого морозу, на який впав російський очільник, а ще від “зелених чоловічків”, які озброєні, наче самим Камероном. Капець, я у захваті від “Самоборони Криму”! Якщо вони і справді представляють собою партизанські загони, хочу, щоб показали той чарівний ліс, де видають такі класні штуки (снайперські гвинтівки, кулемети…)

За словами чоловіка, “зелені хлопці” випали в осад, коли українські моряки відмовилися здатися.

– А наш капітан просто красень, я від нього у захваті, – каже Юрко. – Звісно, усі чули, як на вимогу російського віце-адмірала Олександра Вітко здати зброю і корабель, командир корвета “Тернопіль”, капітан Максим Ємельяненко сказав: “Русские не сдаются!” Чувак у ступорі, команда в кайфі. Ми тепер не тільки Crazy Submarine, як нарекли команду натовці під час навчань – ми суперукраїнский Crazy, та суперпатріотичний.

Трохи потрясіння

Початок березня ознаменувався тривожними повідомленнями – в інтернеті з’являлися новини про те, що українські кораблі у Севастополі заблоковані російськими. Що моряки потерпають від нестачі їжі, води, та неможливості хоч на мить зійти на берег. А ще від постійних послів “доброї волі”, які то гроші пропонували, то зброєю погрожували.

– Уявляєш ситуацію – в бронежилеті спиш, бронежилетом вкриваєшся, повна бойова готовність, – каже Юрій, якого, окрім камбуза назначили відповідальним за зброю, ту саму, що моряки демонстративно для російських моряків здали в трюм (мовляв, ми за мирне вирішення конфлікту).  – Від такої відповідальності нерви, звісно, на межі. З моїм темпераментом “дайте в руки гранату, я ворога порву на дрантя” така відповідальність. Та всі хлопці тримаються на національній ідеї, а всіх навколо надрочують проти України. До речі, слід розуміти, що на кораблях служать в основному контрактники. Взагалі, на корветі  ”Тернопіль” всі моряки по контракту, а в нас кажуть: “як платять так і працюють”, цим, власне, і хотіли скористатися посли на чолі з адміралом Вітко. Пропонували морякам в кілька разів збільшити зарплатню, тільки перейдіть на “сторону триколора”. І ніхто не ворухнувся. Вражає? Мене теж.

Війна неприпустима

– У нас на кораблі, наче збірна по футболу, хлопці з різних областей служать, від сходу до заходу України,  – розповідає Юрій. – І всіх хочуть опустити на коліна. Ніфіга. Хоча, правду кажучи, з нашим озброєнням можна тільки на полювання ходити, а не на війну.

Від розуміння цього, в перші дні облоги в команди була тиха істерика, всі молилися, щоб не було війни, тому що в кожного сім’я, близькі люди. І все це на фоні повної готовності йти на смерть – “коктейль Молотова” відпочиває. Перший шок минув, оговтались, з Києва чути тільки про перемовини, всі розуміють, якщо почнеться війна, то ця маленька куля на ім’я Земля розколеться навпіл. Після 8 березня хлопцям дозволили сходити на берег, адже в Криму тихо, всі чекають на референдум 16 березня.

– Вийти з бухти ми не можемо, російські вояки затопили фарватер, – розповідає чоловік. – Їжу привозять, вода є, команда чекає…  Всі розуміють, що стріляти один в одного – це недопустимо.

20 хвилин