Обличчя Тернополя: Віктор Уніят приносить добро і приємність людям

Редакція інтернет-видання «Погляд» започаткувала проект «Обличчя Тернополя». Він об’єднує різні щоденні невеличкі історії, котрі мають на меті ближче знайомити любих читачів з тими людьми, котрі живуть у нашому файному місті Тернополі.

Також, час од часу, ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі мешкають в межах нашої області. Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями як пересічних, так і відомих тернополян. І не тільки…

Знайомтеся  – Віктор Уніят.

Народився у мальовничому (поблизу річка, став, ліс, зелені Медобори, карстові джерела) селі Дубівці Тернопільського району. У цьому населеному пункті пройшло моє казкове дитинство та учнівські роки.

Працюю на громадській роботі – керівник Тернопільського представництва Інституту української політики та Асоціації краєзнавців-енциклопедистів Тернопільщини.

Моє хобі – історія, краєзнавство, риболовля, футбол, туризм.

Люблю працювати. Втілювати ідеї та навіть мрії. Досліджувати нові теми з історії та краєзнавства. Приносити добро і приємність людям.

Боюсь… Байдужості. Недуг близьких людей, особливо дітей. Власної безпорадності. Нещодавно, коли з ТВПК «Збруч» вивозили з працівниками обласного краєзнавчого музею архів «Тернопільського Енциклопедичного Словника» та видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл» (невидана), одна із сотень папок від старості розірвалася і по землі розсипалися газетні вирізки, старі світлини, копії документів – запекло серце. На мене як на зачумленого дивилися, мовляв для чого тобі ця макулатура, ці папірці, а я стиснувши зуби дозбирував розсиплене. Ми ті архіви збирали 10 років, а мій старший колега, письменник Богдан Мельничук понад 30…

Мої мрія – багата і заможна Україна. Щоб близькі люди були щасливими. Знайти стільки часу, щоб обійти усі закутки нашого краю, адже кожен населений пункт має багату історію, неповторну природу, зрештою часто відмінні звичаї та традиції.

Люблю Тернопіль за нашу молодість. Тернопіль зі своїми чудовими парками, ставом для мене завжди молодий. А ще тут я живу і тут минула моя молодість, котра була виповнена любов’ю, новими друзями, товарискістю і якюсь неповторною радістю.

«…Його ще пішки можна обійти,

Вітаючись із друзями за руку.

Тут можна чути дзвін копит по бруку

І озеро уплав переплисти…» («Тернопіль». Степан Галябарда).

Бажаю здоров’я і щоб Ви були завжди комусь потрібні. Адже якщо Ви комусь потрібні Ви щаслива людина. Поважайте і любіть один одного, бо людям притаманна любов, а нелюдам – ненависть.