Обличчя Тернополя: Яна Желябіна знає, чому Тернопіль називають великим селом

«Погляд» започаткував проект «Обличчя Тернополя». Ми розповідаємо про людей, які живуть у файному місті, про їх життя, мрії. Знайомтесь – Яна Желябіна.

Народилася в м.Дніпропетровськ. Сталось так, що  шлюб мами і тата був не настільки міцним, якби хотілося, тому ми з мамою переїжджаємо в Хмельницьку область в містечко Теофіполь до її батьків,  де проходять мої дитячі та юнацькі роки.

Будучи абітурієнткою об’їздила багато міст, найбільш з яких мені сподобався Тернопіль.

Ще декілька років тому я і здогадуватись не могла, що матиму можливість жити в Тернополі. Дивно, але знайома я з цим містом досить недовго, проте лише за кілька років воно змогло стати моїм рідним містом. Можливо це пов”язано з тим, що саме тут проходять найгарячіші роки мого життя, але я вдячна долі, що опинилась тут. Все тут якесь особливе – кожна вулиця, кожна людина. без перебільшення можу сказати, що тернополян можна впізнати де завгодно і не у цікавому діалекті справа. Погляд у них особливий – зосереджений такий, впевнений. Ставлення до себе і до людей у них надзвичайне, мабуть тому кажуть, що Тернопіль – велике село. Своє тепло жителі міста передають кожному зустрічному і, якби могли, то наповнили б ним всю планету. За що я люблю Тернопіль? За маленькі провулки, за теплі будинки, за парки, сквери, за став, за комфортні кав”ярні і зручні кафе, за відвертість і відкритість. Тернопіль запрошує кожного в свою маленьку казку. За це я його і люблю.

Зараз я навчаюся в Тернопільському національному педагогічному університеті, на спеціальності – психологія. І паралельно беру участь в громадському житті міста, а саме є головою соціального відділу ТММГО «Файне місто».

Наш соціальний відділ преслідує досить благородну мету – допомоготи соціально незабезпеченим верствам населення. Ми чудово розуміємо, шо діти – наше майбутнє і саме від них залежатиме процвітання нашої країни, тому основну увагу ми приділяємо саме їм. Ми намагаємось зробити яскравішими будні вихованців дитячих будинків та інтернатів, проводимо різноманітні свята та розважальні програми. Крім того проводимо благодійні акції, одна з яким стала вже традиційною – збір речей для незабезпечених верств населення.
Взагалі, варто сказати, що організація “Файне місто” досить таки змінила мене. В принципі, я і раніше намагалась не обмежувати себе в спілкуванні з іншими людьми, проте можливості, які мені надала наша організація, сформували мене як цілеспрямовану, впевнену в собі людину. Чим більше я задіяна в різних соціальних проектах тим більше мені хочеться щось робити, перетворююсь поволі в суцільний альтруїзм, мала б можливість – заполонила б увесь світ своєю позитивною енергетикою і бажанням допомагати.

У мене є мрія..)))) Мої мрії не є якимись надзвичайними – я не мрію володіти суперздібностями, на зразок, переміщення в часі, читання чужих думок і т. д. Звісно від такого б не відмовилась) Але хотілося б чогось ймовірнішого. Є одна річ, над якою я задумуюсь щодня – проект допомоги дітям позбавлених батьківської опіки. Я буду робити все для того, щоб ця мрія стала реальністю. У мене вже в певній мірі вимальовується план даного проекту і, я думаю, невдовзі я зможу його реалізувати.

Побажання тернополянам: Перш за все, цінуйте те, що маєте, а маєте ви дуже багато. Боріться за те, чого бажаєте, відстоюйте свої інтереси і своє багатство. Нехай ваші серця завжди випромінюють добро, нехай увесь світ знає, що яка б біда не сталась, їх завжди тепло зустрінуть у невеличкому місті з великими людьми і величною історією. І, звісно, творіть, розвивайтесь і вдосконалюйтесь.