Олександр Наконечний вміє дарувати відчуття казки

«Я народився на Тернопільщині, десь  між горбами, в маленькому місті Бережани». «Між горбами – то де? Інших дітей в капусті знаходять, а тебе між горбами?» – перепитала я. «А в нас горбиста місцевість, скотився з якоїсь гори» – віджартувався молодий фотограф.  Так і почалося наше знайомство з Сашком.  А коли вже побачила його «в ділі», то зрозуміла: він вміє не лише жартувати. Олександр Наконечний – фотограф, який  може дати «фору»  багатьом знаним у нашій області та за її межами майстрам фотосправи.

Вчився фотографувати методом «тикання»

–          З дитинства я  любив займатись тим, що подобалось.  Дитячий садок не відвідував, приходив туди лише тоді, коли діти гралися на вулиці.  Коли всі йшли спати, я на велосипеді їхав додому дивитись мультфільми та телепередачі. Багато мого часу займав велосипед: прийшовши  зі школи – їхав вивчати околиці свого міста, – розповідає про себе хлопець.

Хоча Сашко з дитинства був жвавим і не надто чемним хлопчиком (як, мабуть всі творчі діти), та була справа, яка могла певний час втримати його на одному місці.  Він полюбляв погратися батьковим фотоапаратом «Київ», яким той знимкував і «завішував згодом мамі ванну своїми затверджувачами і проявлювачами. А ще захоплювався малюванням: «перші кроки малювання почались з малюнків пелюстками по білих стінах будинку. Спочатку фотографував все, що рухається – квіточки, котики, песики, бджілки, – розповідає хлопець, – перші уроки фотографування отримав від батька, а потім – методом «тикання».

–          Я навчався у Бережанській школі №1. Вчився на відмінно, бо казала мама, що буду битий.  Перші фотокроки робив «Polaroid» (тим, що зразу вилазить знимка).  А пізніше почав фотографувати на плівковий фотоапарат «Київ». Фото для мене це, перш за все, хобі,  яке приносить задоволення, а не бізнес.  Насамперед  це мистецтво, від якого я отримую велике задоволення. Як сказав Білл Бранд: “Відмінна риса фотографа – дивитися більш інтенсивно, ніж інші люди. Він повинен зберегти в собі чутливість дитини, яка бачить світ вперше, або мандрівника, що в’їжджає в незнайому країну “. Перше комерційне замовлення стало несподіванкою: молода пара запросила мене фотографувати їхнє весілля.  Фото з цього дня досі на моєму сайті знаходяться серед кращих зроблених мною. Тоді ж було дуже страшно братися за таку роботу, адже весілля – це велика відповідальність, тут немає  «других дублів».  На той час я ніде не рекламувався. Просто викладав фотографії на різні фотосайти, брав участь у конкурсах…  Коли була «помаранчева» революція – відточував свою майстерність, навчався фотографувати в репортажному стилі. Згодом зробив сайт для себе, але продовжував викладати фото та інформацію про себе на різних спеціалізованих сайтах.

«Я ловлю моменти та емоції»

Серйозніше Олександр Наконечний взявся за фотосправу у віці шістнадцяти років. Тоді він почав їздити на мотоциклі і фотографувати цікаві пейзажі. До слова, природу полюбляє фотографувати і зараз.  Приблизно в цьому ж віці отримав перше серйозне замовлення на зйомку весільного торжества.

–              Весільну фотозйомку я проводжу в репортажному стилі, ловлю моменти  та емоції. Фотографії вдаються досить цікаві. Також на весіллі фотографую все що оточує молодят, адже  їм буде цікаво глянути, що було поруч з ними під час цього чарівного дня.

Взагалі весілля для нареченої  – казка, про яку вона мріє все її життя, тому цей день є відповідальним і для фотографа. Щоб згодом, переглядаючи фото, наречена дійсно відчувала, що побувала принцесою, що справді  відбулася ця казка.

Коли під час прогулянки є трішки  вільного часу,  я веду молодят і дружбів на каву, щоб ближче з ними познайомитися. Після цього фотозйомка вже йде легше, без напруження.

У мене ніколи немає сценарію. Молодятам під час фотозйомки потрібно бути просто розкутими, не  хвилюватися і не поспішати.  Насамперед, потрібно бути просто самими собою і  якомога більше посміхатися! – пояснює ОлександрНаконечний.

Зараз Сашко, попри свою затребуваність у фото бізнесі, навчається у магістратурі ТНЕУ на факультеті банківського бізнесу. Влітку по закінченню військової кафедри Львівської академії сухопутних військ склав військову присягу, тож є офіцером запасу по званню «молодший лейтенант».  Попри це продовжує вивчати фотосправу, відвідує різні тренінги та майстер-класи.

–          Я постійно відслідковую  роботи кращих фотографів світу, сучасні напрямки фото і вдосконалення фототехніки. Постійно фотографую і вдосконалюю свій стиль фото, а також опубліковую в інтернеті для критики.

Поради для тих, хто шукає фотографа

Ми запропонували Олександрові Наконечному дати свої рекомендації для молодят, які зараз находяться на етапі пошуку фотографа для свого весілля.  Фотограф розповів, що сьогодні кожен другий, хто має фотоапарат, вважає себе фотографом.

–          Є навіть такий анекдот:  «Якщо ти маєш саксофон, то значить у тебе є саксофон.  А якщо у тебе є фотоапарат – значить ти фотограф). Я рекомендую  детально переглянути портфоліо фотографа. Не лише кращі фотографії з усіх його весіль, а всі фотографії «від А до Я» з якогось  одного із весіль. Хоча, буває, що «фотографи» крадуть фотографії у когось, а в кінцевому результаті все виходить далеко не так,  як очікували молодята. Також варто поцікавитися, чи фотографує  він щось крім весіль, бо фотограф не повинен  фотографувати лише весілля, лише випускні, чи лише природу або репортажі з концертів. Справжній фотограф не злякається чогось нового, незвіданого. 

Оля Терещук

 

-1 thoughts on “Олександр Наконечний вміє дарувати відчуття казки

  • 10:40 | 28.10.2011 о 10:40
    Permalink

    До речі, чув про нього навіть у Києві ! Це вже про щось говорить.

  • 11:10 | 28.10.2011 о 11:10
    Permalink

    Гарна ідея. Сподобалось. Так продовжувати. Ще додай трохи нашого гірського адреналіну чи свого любимого. Наприклад, як хард-метал, мотор- драйвер. Так звичайно потрібно робити те, що подобається і душа прагне того. Успіхів! З повагою, Роман.

Коментарі вимкнені.