Олена ПІДГРУШНА: “На чемпіонат Європи їздимо, щоб заробляти собі зарплату”

Триразова чемпіонка Європи з біатлону, аспірантка Львівського державного університету фізичної культури Олена Підгрушна після тріумфу завітала у рідний Тенопіль приїхала всього лише на три дні. Додому спортсменка вирушила відразу після завершення естафетної гонки у словацькому Осрблі, де у складі збірної здобула третю золоту медаль. А вже 7 лютого Олена відбула до фінського Контіолахті, де візьме участь у восьмому етапі Кубку світу з біатлону.

На невеликій прес-конференції тернопільська біатлоністка розповіла про…

Про те, як біатлоністи заробляють собі зарплату

– У нашій державі система побудована таким чином, що державні стипендії (7000 грн.) виплачують лише за перемогу на чемпіонаті Європи, світу й Олімпіаді. Тому фактично на Європу ми їздимо, щоб заробляти собі зарплату. Тобто, наші результати на етапах Кубку світу державі не важливі. Приміром, якщо я буду на сьогоднішній день володарем Кубку світу, але навіть не буду навіть чемпіонкою України і не виступатиму на міжнародних змаганнях – мені не будуть платити зарплату. Але якщо я буду володарем Кубку світу, то мені українська зарплата потрібна не буде (сміється).

Про мандраж перед гонками

– Найважче, коли від тебе очікують результату. Всі тренери, вболівальники сподіваються на медалі, і це дуже відповідальний момент. Адже якби від нас нічого не вимагали, то ми б пробігли спокійно дистанцію і все. А так ми стараємося налаштовуватися і не завжди виходить все, що плануєш. Перед естафетою мене настільки “переколотило”, що я сама навіть здивувалася, адже знала, що дівчата йдуть лідерами з великим відривом, але все одно перед стартом трусилися руки та ноги, і я нічого не могла вдіяти. Хоча, зазвичай, я спокійна перед стартами, і мандраж буває рідко.

Про естафету

– Бувають моменти, коли тренери підходять і запитують: ти готова на перший етап, або будеш завершувати естафету? Є моменти, коли самі спортсмени просять поставити їх або у середину, або у кінець естафети.

Про відчуття у 20-ти градусний мороз

– Відчуття жахливі. Найгірший момент – це відчуття, коли дуже великий мороз. Щоправда, таких змагань буває мало, але на сьогоднішній день це другий етап, який у мене був на такому морозі. Якщо минулого року на етапі Кубку світу в Остерсунді обійшлося без якихось обморожень, то естафета далася взнаки. Доки ми не виходимо на старт, бігаємо одягнені, закутані. А коли починаєш готуватися, знімаєш одяг і цей холод тебе пронизує наскрізь.

Одягнути на себе багато ми не можемо, бо треба стріляти і рухатися. Особливо це стосується наших рукавичок, у яких бігаємо та стріляємо як у +7, так і при -20. Страждають у першу чергу руки. Якщо уважно слідкувати, то можна помітити, коли спортсмени змерзають у пальці, то починають рухати та крутити руками. Минулого року стався неприємний випадок з одним із спортсменів, який відморозив палець і ледь не довелося його оперувати.

Про ворожнечу на трасі

– Якщо суперники виходять на трасу змагатися, то, звичайно, вони суперники. Ті ж Валя та Віта Семеренко, які по житті є сестрами, а на трасі – суперниці. Якщо ж згадати чемпіонат Європи, то в одній із гонок у нашого Артема Прими були проблеми при стрільбі, але йому допоміг російський тренер. Цікаво, що наприкінці гонки Прима був другим, а російський спортсмен – четвертим.

Про розбіжність у матеріальних винагородах

– Чесно кажучи, не знаю наскільки великі матеріальні винагороди у німців чи росіян. Але не важко здогадатися, що вони досить великі. Приміром у казахів, можливо, й менші, ніж у нас. Все ж таки мені здається, що більшість спортсменів бігають не заради грошей, а за результат. Гроші сьогодні є, а завтра їх немає. А от медалі – їх ніде не візьмеш.

Про перспективу українських біатлоністок

– Юлія Джима з нами пропрацювала два роки і це відразу помітно, адже ця робота нікуди не дівається. Вона на голову сильніша від тої ж Тані Трачук, яка з нами лише тік. Тобто кожен рік у збірній, а особливо у молодому віці, дуже впливає. Тому, напевне, Юлія Джима наразі найближча до нас за рівнем підготовки, або як ми кажемо – на підході.

Про Анастасію Меркушину

– Настя Меркушина ще дуже молода спортсменка. Їй ще потрібно пройти цей юніорський вік, кілька років “потертися” по юніорських змаганнях. А далі буде видно – зараз говорити дуже важко про її перспективу. Але вона може показати хороші результати і це перш за все залежить, як вона буде готуватися та підходити до діла.