Святослав Дунець: “У Тернополі ще відчувається спрага симфонічної музики”

 

Перший свій виступ на сцені Тернопільської обласної філармонії, як керівника симфонічного оркестру музичного училища ім. Соломії Крушельницької, п’ять років тому, заслужений артист України Святослав Дунець присвятив пам’яті батька — талановитого музиканта, диригента Богдана Дунця, постановника опер «Прапороносці» О. Білаша та «Шлюбний вексель» Дж. Россіні на тернопільській сцені. У Святослава, як і в його сестри Олесі, котра на тому концерті була солісткою, здається, ніколи не було вагань у виборі життєвого шляху: тільки музика!

Наша розмова зі Святославом відбулася після концерту, на якому очолюваний ним студентський колектив звітував про виконану за рік роботу. Варто зазначити, що виступ колективу мав великий успіх.

— Симфонічний оркестр музичного училища щороку представляє публіці нову програму. Що підготували цього разу?

— Концерт складався з двох відділів. У першому прозвучала Симфонія №1 До-мажор («Юнацька») Жоржа Бізе. Цей твір був написаний композитором приблизно у 17-річному віці всього за вісімнадцять днів. Симфонія довгий час була забута і виконана вперше вже після смерті композитора. На жаль і в наш час вона не є популярною, та життєрадісність і юнацькі мрії молодого Бізе знайшли відгук у серцях юних виконавців і тому ми не могли не виконати цей твір.

У другому відділі концерту ми представили Фортепіанний концерт Едварда Гріга, солістка — лауреат всеукраїнських та міжнародного конкурсів, студентка третього курсу Діана Чубак. Ідея виконання цього твору належить викладачу Діани, Педагогу з великої літери, – Лесі Пилипівні Корній, котра виховала цілу плеяду прекрасних музикантів. Попри юний вік Діана вже музикант-професіонал. Думаю, в майбутньому вона досягне значних вершин.

На закінчення концерту ми представили музику до кінофільму «Пірати Карибського моря. Прокляття чорної перлини». Автор — німецький композитор Клаус Бадельт, аранжування Теда Ріккетса. Це дуже оригінальний та цікавий твір, і, що найголовніше, шалено подобається студентам. Зазначу, що завдяки колишній випускниці музичного училища Галині Матвійчук, котра багато років мешкає в Канаді, ми стали щасливими власниками оригінальної партитури. Велике спасибі Галині за подарунок!

— Оркестр грав злагоджено, відчувалося, що це — єдиний колектив. А чи не важко давати собі раду з такою кількістю окремих творчих особистостей?

— Безумовно, є певні нюанси. Але кожний оркестрант  старався в міру своїх можливостей якнайкраще виконати свою партію, донести до слухача єдину концепцію твору та задум автора. Хоча справедливості ради потрібно сказати, що це не завжди було легко.

— А для слухача було все легко і гарно…

— У цьому якраз і полягає майстерність – виконати складні речі так, щоб складності не було чути, а залишалась лише красота музики. Роботу ми виконали величезну! Я вірив у кожного з музикантів, знав, що нашому колективові це під силу. Хоча без внутрішніх сумнівів, звичайно, не обійшлося.

— Але вийшло: шалені оплески, виклики на «біс»…

— Так, і я дуже вдячний всім, з ким працював упродовж року: і студентам, і їхнім викладачам, які дуже допомагали і підтримували нас, і дирекції та адміністрації училища. Особливо хотілось би подякувати викладачам училища Олександрові Баклаженку, Степану Воробелю та НаталіЇ Букало. Їхня виконавська майстерність надала музиці неповторного звучання.

— На вашу думку, Тернопіль готовий до сприйняття класики?

— На мою думку, нині Тернопіль відчуває потребу саме в оркестровій музиці. І зовсім не обов’язково розуміти всі тонкощі класики. Існує багато «легких», популярних творів, написаних або перекладених для оркестру. Саме така музика приведе слухача в концертні зали і зрештою стане сходинкою до розуміння серйозних класичних творів.

Записав Тарас Савчук, фото Тараса Іванківа.

 

Для довідки

Дунець Святослав Богданович народився 1973 року в Бучачі. 1989 року закінчив Тернопільську СШ №2, 1993 року — Тернопільське музичне училище ім. С. Крушельницької, 1998 року — Львівський вищий державний музичний інститут ім. М. Лисенка (кафедра хорового диригування).

З 1998 по 2010 роки — засновник і головний диригент камерного хору Тернопільської обласної філармонії. За 12 років роботи камерний хор досяг великих успіхів: став переможцем обласного конкурсу у номінації «Кращий професійний колектив року» (2000), неодноразовим лауреатом всеукраїнських та міжнародних конкурсів хорової музики, гастролював містами Німеччини, Польщі, Франції, Бельгії.

З вересня 2008-го Святослав Дунець — викладач відділу хорового диригування, а з жовтня цього року керівник студентського симфонічного оркестру Тернопільського музичного училища ім. С. Крушельницької; з жовтня 2012-р. — керівник народного аматорського хору національно-патріотичної пісні «Заграва» Палацу культури «Березіль» імені Л. Курбаса за сумісництвом.

2001 року Святослав Дунець отримав звання лауреата другого Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів (м. Київ), 2009 року — звання «Заслужений артист України».

загрузка...

Comments are closed.