Тернополянка Анна Валевська працює водійкою VIP-персон у Голландії

Анна Валевська стверджує, що любить свою роботу понад усе і ніколи не проміняє її на щось інше

У сучасному світі різноманітна кількість професій. Одні для нас звичні, інші видаються дивакуватими. Деякі з них вважаються жіночими, інші – чоловічими. Та попри все кожна по-своєму цікава і приносить користь суспільству. Ми живемо в той час, коли жінки й чоловіки потроху починають зрівнюватись у правах. Зараз можна побачити жінок-ковалів, чоловіків-нянь, і це нормально. Наша сьогоднішня співрозмовниця – колишня тернополянка Анна Валевська. Уже тривалий час вона працює водійкою VIP-персон у Голландії. Про особливості такої цікавої роботи – читайте далі.

«Навчання  дуже дороге і обійшлось у 6 тисяч євро»

– Пані Анно, розкажіть, будь ласка, що це за професія водій VIP-персон?

– Взагалі це прийнято вважати послугою. Її можуть надавати ті водії, які про           йшли спеціальні курси й отримали сертифікат. Для прикладу, в Україні у посвідченні водія вказано різні категорі: водій мотоцикла, автомобіля, вантажівки. У Голландії категорія D1 (Directie) дозволяє перевозити VIP-персон.

– Що таке VIP-персона у розумінні голландців?

– Це керівники великих установ та організацій, директори, знаменитості, лікарі, професори. Інколи наші водії возять просто колектив тієї чи іншої організації. Взагалі це дуже зручно, адже такі люди зазвичай не мають вільного часу, аби їздити самостійно, вони постійно поспішають, а їхній час як фахівця дорогий. Їм вигідніше найняти водія і час, зекономлений у дорозі, провести за ноутбуком чи вирішити нагальні питання по телефону.

– Ви працюєте на власному автомобілі чи його надає компанія?

– Ні те, ні інше. Я воджу машину людини, яка мене наймає.

– Мабуть, це дуже важко, кожного разу звикати до габаритів машини, переключатися з механічної коробки передач на автоматичну?

– Це так здається. Спочатку я думала, що буде важко. На «механіці» я воджу без проблем. А машини моїх клієнтів зазвичай дорогі і всі вони з автоматичною коробкою. Взагалі я дуже швидко адаптуюся до будь-якого автомобіля. Навіть коли тільки-но отримала сертифікат, труднощів не було.

– Як проходить процес навчання на водія VIP-персон і чи дороге це задоволення?

– Навчання триває 2 тижні. Ми вивчали курс етикету, манеру водіння, поведінку в стресових ситуаціях, як правильно паркувати машину, виїжджати та повертати, і все повинно проходити так, щоби було комфортно пасажиру. Для того, аби перевірити майстерність водія,  достатньо поставити паперовий стаканчик із кавою на підставку – якщо кава не переливається, значить водій вправний. Навчання, як на мене, дуже дороге. Коли вирішила відвідати ці курси, то довелося витратити всі заощадження, адже обійшлось мені це у 6 тисяч євро.

«Першим заговорити з клієнтом – це прояв некоректної поведінки!»

– Які особливості Вашої роботи?

– Я працюю у компанії уже сьомий рік, наш штат – 600 водіїв, жінок серед них мало. Раз на 5 років необхідно підтверджувати кваліфікацію. Ми здаємо іспити, і у випадку здачі наш сертифікат поновлюється. Коли приходимо на роботу, підписуємо контракт, в якому є спеціальний пункт про нерозголошення інформації, яку чуємо в автомобілях. Також першим заговорити з клієнтом – це прояв некоректної поведінки. Розмова починається лише з ініціативи замовника. Звичайно, я говорю з клієнтом стосовно роботи: куди їхати, скільки чекати, чи  потрібно зробити маленькі послуги – купити воду, газети, квіти чи панчохи (посміхається, – авт.) Була у мене така клієнтка, яка хотіла, аби возила її тільки я, бо ж чоловікові-водію не довіриш купляти панчохи (сміється, – авт.)

– Я задам зараз, мабуть, дивне для Вас запитання, бо все ж таки стільки часу живете в Голландії. Але мене до цього підштовхнула інформація, на яку я нещодавно наштовхнулася. В Україні жінки отримують на 15% менше, ніж чоловіки, які виконують таку ж роботу. Чи не платять менше тільки через те, що Ви жінка, і чи є упереджене ставлення з приводу цього?

– Так, раніше у Голландії була така ситуація. Зараз уже рівні всі у своїх правах, хоча жінки не завжди працюють повноцінний робочий тиждень і багато уваги приділяють дітям.

– Чи є у Вас постійні клієнти?

– Звісно, що так. Коли вони звертаються за послугою, то хочуть, аби їх супроводжувала я.

– А як щодо графіку роботи?

– Ми складаємо графік раз на кілька тижнів. У ньому я ставлю відмітку, коли можу працювати, а коли ні. Зрештою, я обираю сама, коли мені працювати, а коли ні.

– Що у Вашій роботі найважче?

– Для мене як для жінки важко, коли робочий день закінчується пізно вночі. Буває, трапляються такі випадки, коли везу клієнтів на засідання чи вечірки і мені потрібно забирати їх після півночі. Але своєю роботою я задоволена, бо дуже люблю їздити на авто. Важко мені було би працювати на таксі, адже це не дуже жіноча робота та й контингент інший.

«Перший іспит я завалила»

– Як Ви взагалі дізналися про таку роботу?

– Мій знайомий працював водієм і розповів про свою роботу. Мене це дуже зацікавило і я зібрала всі гроші, які могла. До речі, перший іспит я завалила. Дуже хвилювалася. У мене було завдання проїхати з пункту А в пункт Б, по лівій стороні дороги був ресторан, до якого потрібно було довезти клієнта. Особливість роботи у тому, що мені не можна було використовувати навігатор, а обов’язкова умова задачі – під’їхати до ресторану з першої спроби. І от я їду й не бачу місця призначення, мабуть, це було хвилювання. Я заїхала на заправку і побачила ресторан перед собою. Було дуже прикро, що одразу не зорієнтувалася. Потім мені порекомендували випити заспокійливе перед здачею, я так і зробила і вже з другої спроби здала все успішно.

– На роботі є вимога щодо спеціального одягу?

– Так. У нас є дрес-код. Це чорний або темно-синій костюм та біла сорочка. Можна обрати спідницю або штани. Я ношу спідницю, але все ж таки штани подобаються більше, у них зручніше. Деякий час я паралельно суміщала роботу ще й на мама-таксі. Там працювали лише жінки і їздили ми виключно на автомобілях марки «Тесла». У нас там була дуже красива форма зі спідничками.

– Найдорожча машина, на якій Вам доводилося їздити?

– Вона коштувала не менше, як пів мільйона євро.

– А Вам не страшно сідати за кермо таких дорогих машин?..

– Я застрахована, якби не було страховки, то так не ризикувала б. ДТП і аварійних ситуацій не було. Одного разу я везла своїх клієнтів із Бельгії до Голландії. А у нас дуже високі штрафи, якщо сідаєш за кермо у стані алкогольного сп’яніння. І от ми заїжджаємо на цей контроль, мене перевіряють, я, звісно, була тверезою. А мої клієнти так зраділи, що все ж таки замовили мене як водія, адже якщо б їх спіймали у стані алкогольного сп’яніння, то це була б велика халепа.

«Моїми клієнтами були знаменитості, кліпи яких часто можна побачити на MTV»

– Які знаменитості користувалися Вашими послугами?

– Через певні обставини недоречно називати їхні імена, але моїми клієнтами були знаменитості, кліпи яких часто можна побачити на MTV, та популярні співаки, творчість яких відома у Голландії та за її межами. Також працювала водієм, коли прилітав Барак Обама в Голландію у рамках Nuclear Security Summit 2014 (саміт із ядерної безпеки у 2014-му – зустріч на вищому рівні глав держав, урядів і організацій із питань ядерної безпеки, – авт.) Ми працювали багато часу і в ті дні перевозили важливих людей. Їздили спеціально відведеним для нас шляхом, адже багато доріг було перекрито. Це був дуже цікавий досвід.

– В основному Ваші – клієнти люди багаті та заможні. Чи не відчуваєте Ви з їхнього боку якоїсь зневаги чи не дуже приємного або зверхнього ставлення?

– Знаєте – аж ніяк ні. Взагалі голландці як нація дуже толерантні, і не важливо, водій ти чи прибиральниця. Згідно із протоколом, я повинна всіляко допомагати своїм клієнтам, наприклад, нести валізи і так далі, але мені жодного разу не дозволили цього зробити. Мабуть, це ще залежить від виховання, адже ці люди високого соціального статусу і є речі, які для них не припустимі.

– А як щодо оплати праці?

– Оплата праці у мене погодинна і становить 12,5 євро, але для Голландії це не багато. Буває так, що працюю цілий день, везу клієнта на роботу з одного кінця країни в інший, адже сама Голландія не велика, і на це витрачаю близько 3-х годин. Буває так, що з клієнтом ми домовляємось, у котрій годині його забрати, і поки він зайнятий, я можу погуляти або зайнятися своїми справами. Постійні ж клієнти взагалі дозволяють брати їхні автівки і їхати, куди треба. А за пів години до домовленого часу я чекаю їх в авто і все одно отримую за це гроші, адже рахується, що мене найняли на повний день.

– Зараз Ви повернулися на деякий час в Україну, чи не здається, що культура водіння в Україні відрізняється від голландської?

– Знаєте, насправді люди бувають різними. Та все ж таки в Голландії ніхто не дозволить собі обігнати справа і не часто підрізають. Голландські водії один до одного мирно налаштовані і не скандалять, тому там мені їздити не важко. Коли я вперше приїхала в Україну власним авто, то довго налаштовувалась, а мій голландський друг не зміг тут їздити і віддав мені кермо. В Україні важко водити через те, що пішохідних переходів практично не видно, потрібно знати, де вони, натомість у Голландії вони підсвічуються і вдень, і вночі, траси в принципі також. Там дуже високі штрафи і ця сума суттєва навіть для багатих людей. Та й самі голландці воліють не порушувати правил дорожнього руху.

– Що Вам подобається у Вашій роботі?

– Це те, що я буваю в цікавих місцях: готелі, садиби, шале, конференц-зали, куди потрапити може не кожен. У таких місцях дуже красиво, вони з неймовірними краєвидами. Завдяки своїй роботі я об’їздила всю Голландію та багато країн Європи. Це дуже класно, адже мені постійно відкривається щось нове…

Вікторія Ушакова

Джерело: Тижневик “Номер один”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *