Волонтерять усі: історія сім’ї на Тернопільщині

Усі четверо членів сім’ї Решняк зі Збаража на Тернопільщині волонтерять від початку повномасштабної війни. Віталій виготовляє буржуйки та металеві скоби для потреб ЗСУ. Його дружина плете сітки та допомагає військовим та переселенцям продуктами. Доньки долучаються до благодійних акцій.

Віталій Решняк розповів Суспільному, що обладнав кузню у дворі власного будинку.

За його словами, ковальством зайнявся п’ять років тому. Обладнання виготовив власноруч. До війни робив елементи декору, ворота, огорожі. Коли почалася повномасштабна війна, почав використовувати кузню для військових потреб.

Оскільки щодня вимикають світло, чоловік приходить в кузню якомога раніше. Ріже метал, випалює його на вогні, потім зварює. І вже за кілька годин з’являється пічка.

“Майже пів сотні буржуйок зробив. На передовій хлопці вже ними користуються. Тут в піч закидають дрова, арматура приварена, щоб не крутило і тримало температуру. Тут для попелу, щоби попіл опадав, ця частина як піддув використовується. Зверху можна ставити посуд і готувати їсти. Поверхня добре нагрівається. Можуть військові підігріти собі їжу й обігрітися. Буржуйки теж добре обігрівають бліндаж “.

Волонтерством Віталій займається з 2014 року. Тоді також робив металеві пічки для воїнів у зоні АТО. На початку повномасштабної війни виготовляв “їжаки”, кував скоби для укріплення бліндажів. Уже відправив на фронт понад дві тисячі металевих деталей, розповідає чоловік.

“Отакі маємо клямбри. Якщо взяти балки, то їх забивають в одну і в другу. Коли трапився вибух, то вони не дають розійтися дереву, тримають колоди в бліндажах”, – говорить Віталій.

Із матеріалами для виготовлення буржуйок та металевих деталей допомагають місцеві жителі.

“У першу чергу робив з того матеріалу, який мав. Коли в мене матеріал закінчувався, долучав отця Романа Сливку. Він оголошував у церкві про те, що потрібен збір матеріалів. Люди об’єдналися, почали привозити мені арматуру”.

З перших днів війни до волонтерства долучилися також дружина й діти Віталія. Дружина Ольга працює завучкою та вчителькою початкових класів у Збаразькій школі №1.

“Ми почали допомагати волонтерам, Збройним силам. Спочатку нам зносили харчі, приносили гуманітарку. Ми це все видавали переселенцям. Потім працівники нашої школи, діти, педагоги почали плести сітки. Ми це все через волонтерів передаємо для ЗСУ”, – каже Ольга.

Доньки Віталія та Ольги Решняків також волонтерять. Старша Христина бере участь у благодійних концертах для допомоги ЗСУ.

“Взяла участь, тому що хочу, щоби всі герої повернулися живими, щоби всі гроші направили бійцямм, щоби війна закінчилася і всі сім’ї були щасливі”, – говорить Христина.

Молодшій доньці Ольги та Віталія Решняків вісім років. Дівчинка розповідає, хоче підтримати бойовий дух захисників своїми малюнками.

“Бажаю воїнам, щоби для них яскраво сяяло сонечко, щоби ми любили Україну і вона перемогла. Я намалювала танк з великою кулькою і промінь сонечка, який світить на Україну. А це Росія, яку ми розбомбили, вона вже не буде жити. Наші воїни всі повернуться додому живими”, – сказала дівчинка.

Поки донька малює, батько підтримує її українськими піснями.
Суспільне