Беркут у Тернополі ледве не розірвали
На електронну адресу “Погляд” прийшов лист від постійної нашої читачки Наталії про “Беркут”, який вчора ледве не розірвав натовп.
Вчора у Тернопіль повернулась частина бійців спецпідрозділу «Беркут». Тисячна жива колона тернополян супроводжувала їх від КПП до Театрального майдану, перекривши автомобільний рух центральними вулицями міста (С.Бандери, Руська).
Поки я йшла у колоні все виглядало досить феєрично, оптимістично і переможно. Але згодом видовище виявилось не для слабодухих. Як тільки ми прийшли на Майдан дуже швиденько зі сторони стели зробили коридор, яким беркутівці без масок та будь-якої іншої амуніції пройшли до драмтеатру і там швиденько заховались у стінах будівлі (я в той момент подумала: «мабуть вперше за все життя опинились в театрі і не випадково – щоб типу антураж надихнув»…). Люди швиденько підтягнулись у сторону театру і почали скандувати: «Беркут», «Виходьте», «Україна! Понад усе!»…. Відверто кажучи, настрої на Майдані були дуже радикальні. Навіть жінки кричали, що треба їм «покарати». Одні хотіли, щоб бійці йшли на колінах по живому коридору і просили прощення, інші хотіли бити їх палками, поки ті йтимуть, ще інші хотіли їх заплювати і, звичайно, були такі, які переконували усіх, що треба їх пробачити. Ситуацію трохи втихомирили та заспокоїли священнослужителі, однак і їх люди час-від-часу перебивали.
Насправді поки люди на Майдані молились, слухали промови чиновників, поки нам намагались читати вірші – складалось враження, що просто відтягують час для того, аби бійців кудись «переховати». На Майдані люди вже почали говорити про те, що поки ми тут стоїмо, їх через задній двір виведуть. Ситуація була настільки напружена і наелектризована, що слів мало таке описати. У якийсь момент склалось враження, ніби всі хто на майдані, просто кинуться в будівлю театру і знесуть все на своєму шляху. Натомість коридором, який утворили для беркутівців пройшов заступник міського голови Ленід Бицюра із гучномовцем. Він закликав людей заспокоїтись і питав: «ну що, що ви будете робити з ними, якщо вони сюди вийдуть?» Пана Леоніда оточили люди з вимогами негайно випустити беркут до народу і «не морочити голови всім».
Беркутівці таки постали перед нами, але не в «коридорі ганьби», а на сходах драмтеатру під захистом бійців загонів самооборони. Дуже скромно і ледь чутно вояки вибачились перед людьми і сказали, що нічого поганого у Києві не робили. Після цього вони знову зникли за стінами будівлі.
І тільки Тарас Григорович Шевченко з вершечка драмтеатру дивився на те, що відбувається і очима промовляв: „Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!”
Шановні читачі, бажаєте поділитись новинами, емоціями, розповісти побачене, попередити про небезпеку – пишіть нам на електронну адресу info@poglyad.te.ua
дуже цікаво прозвучали слова одного з беркутівців – “ми ж могли приїхати вночі, переодітись в цивільний одяг, і ніхто б нас не бачив”…ми ж могли…тобто – щиросердечного покаяння від них не пролунало – вони просто зробили те, що їм сказали промовити до людей, це не були слова від серця, від душі…Звикли до наказів…
Це – їх робота. Вони виконують накази. Чи можна їм вірити – покаже час.