Бруківка з-під моста у Тернополі нікуди не зникала, але не є австрійською

Нарешті після того, як відбулася капітальна реконструкція та розширення проїжджої частини під двоарковим залізничним мостом на роздоріжжі вулиць Збаразької, Крушельницької та Богдана Хмельницького, ми позбулися безконечних заторів, що виникали у результаті великого скупчення транспорту, особливо у години пік. Однак заміна старого шашкового покриття на сучасну бруківку викликала різного роду чутки, які активно поширилися у місцевій пресі та соціальних мережах. Мовляв, австрійську бруківку місцеві чиновники “загнали” за кругленьку суму комусь із місцевих багатіїв для облаштування власних садиб.

Аби з’ясувати, куди поділася бруківка і чому її не використали під час реконструкції цієї ділянки дороги, ми звернулися до керівника відділу технічного нагляду управління житлово-комунального господарства Олега Вітика. Олег Ярославович пояснив, що із 230 квадратних метрів демонтованої з-під моста бруківки жоден метр не пропав і разом з бордюрами, які відмежовували тротуари від проїжджої частини, зберігається на території одного з комунальних підприємств.

У “Міськшляхрембуді” нас зустрів керівник підприємства Володимир Малко. Він розповів, що бруківка, якою до недавнього часу була вимощена ділянка під залізничним мостом, зовсім не австрійська, а виготовлена на Рівненських базальтових заводах і лише була викладена за зразком австрійської мостової. На території підприємства вона зберігатиметься до особливого розпорядження міської ради.

– Якщо міська рада вирішить, що зняту бруківку треба використати на переоблаштування, уся вона до єдиного камінця буде передана відповідній організації, – запевнив Володимир Андрійович. – Що стосується вартості бруківки, то на сьогодні її не визначено. Цим має зайнятися спеціальна комісія. Що ж до подальшого застосування бруківки, то вона, за умови відповідної підготовки основи, може бути використана для мощення зупинок важковагового транспорту, зокрема тролейбусів. Для великомасштабного мощення доріг її просто не вистачить, адже після кожного перекладання вибраковується майже 20 відсотків. Тим паче, кожна така бруківка має свій номер і нумерується від одного до дев’яти, тож в хаотичному порядку її викласти неможливо. Якщо ж усе-таки братися за мощення доріг бруківкою, то треба шукати виробника і докуповувати її. Окрім того, роботи з облаштування такого виду покриття є надзвичайно важкими і затратними. До того ж, у Тернополі майже не залишилося фахівців, які могли б зробити це на відповідному професійному рівні.

За словами Олега Вітика, рішення щодо заміни старої базальтової бруківки на дорожню бруківку сучасного зразка, яку виготовляє підприємство “Моноліт”, є цілком обгрунтованим і правильним. Адже вона відповідає усім необхідним параметрам та вимогам. Реагентна суміш, якою оброблено цю бруківку, робить її надійною та витривалою, отож слугувати вона повинна як мінімум двадцять років.

Любов Гадомська, Тернопіль Вечірній