Через мiлiцейських посередників держпідприємство заробляє на тернополянах

— Як художник художниковi: на вашому мiсцi я би цю тему не чiпала, — каже менi, журналiстовi, полковник Оксана Омельяненко.
Я приїхав як журналiст до начальника Управлiння iнформацiйно-аналiтичного забезпечення (УIАЗ) мiлiцiї поговорити про насущне — грошi. Точнiше, про те, як так стається, що пiдприємство “Iнформ-Ресурси” отримує на рахунки мiльйони за надання людям довiдок про судимiсть, якi мають видаватись безплатно. А потрiбна ця довiдка усюди — щоб зробити закордонний паспорт, оформити документи в соцзабезi, на працевлаштування за кордоном, усиновити дитину i т.д.
Хитрий трикутник
До прикладу, при видачi закордонного паспорта працiвники пiдроздiлiв ГIРФО (колишнi ВВIРи) вимагають надати довiдку про вiдсутнiсть (наявнiсть) судимостi. Її виготовляє обласне мiлiцiйне УIАЗ. Ще кiлька рокiв тому така довiдка була офiцiйно платною. Та це обурювало людей. Мовляв, чому маємо платити за iнформацiю, яка особисто нам не потрiбна.
У 2011 роцi офiцiйно ситуацiя змiнилася. Набрав чинностi Закон України “Про захист персональних даних”. Ним передбачено безоплатний доступ кожного iз нас до даних про себе. Себто такi довiдки мали б видавати безплатно. Чиновники високого рангу про це вiдрапортували.
А потiм почалися буднi. Вiдмовлятися вiд заробiтку мiлiцiонери насправдi намiру не мали. Тепер на довiдках спецiалiзується “Iнформ-Ресурси” — державне мiлiцiйне пiдприємство.
В основi така собi хитромудра схема: один пiдроздiл мiлiцiї (ВВIР) вимагає довiдку, iнший пiдроздiл (УIАЗ) — її видає, а державне мiлiцiйне пiдприємство бере грошi за те, що привезе довiдку з одного пiдроздiлу в iнший. Нiби небагато — 30 гривень. Але щороку лише в однiй областi видається 60 — 80 тисяч закордонних паспортiв. У пiдсумку — десятки мiльйонiв у кишеню. Гарна схема заробiтку.
Звичайно, “Iнформ-Ресурси” позицiонують це як добровiльну плату за послугу. Та на практицi вiдбувається усе досить прозаїчно. Працiвники ВВIРiв спонукають людей платити цьому пiдприємству, нав’язуючи його послуги. Аргументують по-рiзному — за довiдку, опрацювання довiдки. У заявах-дорученнях, якi нам давали заповнювати, формулювання було ще iнше — за консультацiйнi послуги. Як ми дослiдили, майже усi опитанi нами люди не знали, що за доручення вони пiдписують. Мовляв, працiвники ВВIРiв сказали, що треба. Така малообiзнанiсть наших громадян не може не тiшити структури мiлiцiї. А те, що “добровiльнiсть” подається як обов’язковий платiж — не проблема. Адже у разi скандалу у працiвникiв ВВIРу та “Iнформ-Ресурсiв” завжди є залiзний аргумент: ви доручення заповнювали i самi ж просили за платну послугу.

Чому ж працiвники ВВIРiв нав’язують послуги “Iнформ-Ресурсiв”, i чому усе подається як обов’язковий платiж, а людям не пояснюють, що це добровiльно? Про це ми запитали директора цього пiдприємства Валентина Ємельянцева.
— У нас, як завжди, нiхто нiкому нiчого не пояснює. I потiм виникають питання, — каже вiн.
— Чия це вина? — наївно питаю.
— Напевно, спiльна, людинi треба пояснити. Є й iнше питання: працiвники ВВIРiв фiзично не встигають це робити. Я думаю, що це тiльки через це, — незворушно розмiрковує В. Ємельянцев.
Таке от життя: час для того, щоб пояснити людинi, що платити треба, — є. А що це необов’язково — нема.
Де 30 — там i 100
Дiяльнiсть “Iнформ-Ресурсiв” довiдками про судимiсть лише для виготовлення закордонних паспортiв не обмежується. I йдеться про значно бiльшi суми, нiж 30 гривень. У цьому ми переконалися, приїхавши у один iз офiсiв пiдприємства, який для зручностi клiєнтiв мiститься неподалiк УIАЗ. Щоб далеко не бiгати по довiдки. А працiвник пiдприємства менi взагалi каже, що вони i УIАЗ — “це те саме”. Тут нам розповiли, що “Iнформ-Ресурси” робить ще й термiновi довiдки:
— До 10 днiв — 75 гривень. Можна i до 5 — тодi буде 100, — чiтко називає розцiнки працiвник пiдприємства.
Доходам “Iнформ-Ресурсiв” можна позаздрити. Адже довiдки про наявнiсть (вiдсутнiсть) судимостi затребуванi для величезної кiлькостi людей.
Усиновлення дитини, оформлення документiв в соцзабезi, участь в тендерах, дозвiл на зброю, громадянство, працевлаштування за кордоном i т. д. — усюди потрiбна ця довiдка. I дiйсна вона лише мiсяць. Вiдповiдно, для участi в тендерах чи оформлення чергових вiз для виїзду за кордон довiдку треба брати знову i знову.
Отже, УIАЗ надає таку довiдку людям упродовж мiсяця i безплатно. Натомiсть “Iнформ-Ресурси” може отримати її в того ж УIАЗ за 5 днiв. I в людини уже вiзьме за це 100 гривень. Але за що пiдприємство отримує грошi, коли довiдку видає УIАЗ?
Оксана Омельяненко пояснює: “Збирають пакет документiв для опрацювання запиту. Вони мають можливiсть це робити швидше”.
Усе б добре — тiльки от збирати нiчого особливо i не потрiбно. Для отримання довiдки ви подаєте лише ксерокопiю паспорта. I заповнюєте заяву.
В. Ємельянцев ж наполягає, що працiвники пiдприємства готують пакет документiв, опрацьовують запити. Каже, що робота не з легких. “Та вони ще i роз’яснюють. Надають iнформацiйно-консультацiйнi послуги”, — переконує начальник УIАЗ.
Що ж роз’яснюють? У заявi потрiбно лишень взяти та переписати свої данi iз паспорта. Усе. Якi консультацiї?
“Формують за нас електронний iнформацiйний запит. I ми на це час не витрачаємо”, — переконує О. Омельяненко.
У готовому зразку запиту лише ввести паспортнi данi людини? I передати цей запит в УIАЗ? Але ж хiба це забирає 25 днiв? Чому людям УIАЗ надає довiдку впродовж мiсяця, а “Iнформ-Ресурсам” може i за 5 днiв? I за що платити тому пiдприємству?
Цi питання ми переадресовуємо Державнiй iнспекцiї з контролю за цiнами, яка має таке контролювати. А ми, своєю чергою, неодмiнно проконтролюємо, як iнспекцiя вiдреагує на описаний нами “бiзнес”.
Тим даємо, тим не даємо
Та повернiмося до виготовлення закордонних паспортiв. Напрошується логiчне запитання: якщо iнформацiя про наявнiсть (вiдсутнiсть) судимостi потрiбна ВВIРам, чому самотужки не отримають її вiд колег з УIАЗ? Проглядається доволi правдоподiбне пояснення — тодi не заробить “своє” пiдприємство! Звiсно, про це офiцiйно посадовцi не говорять. Як завжди, для виправдання знаходиться аргументацiя, пiдкрiплена законами.

Цей платiж для “Iнформ-Ресурсів” вписано у перелiк обов’язкових платежiв на стендi в державнiй установi.
— Пiсля змiн та нововведень до законодавства про iнформацiю, УIАЗ нам таких даних не дає. Ми надсилаємо запити, але марно, — бiдкається в.о. начальника ВГIРФО Андрiй Кисiль.
— Не даємо. Iнформацiя конфiденцiйна та надається лише зi згоди особи. ВГIРФО звертається? Це те саме, коли до мене буде звертатися приватна фiрма, — обурена О. Омельяненко.
Ми не полiнувалися i переглянули законодавство. Так, iнформацiя про наявнiсть (вiдсутнiсть) у вас судимостi може бути надана лише вам. Або довiренiй особi, якщо їй дасте письмову згоду-доручення, яку посвiдчив нотарiус.
Добре, а як тодi цю iнформацiю та довiдки надають “Iнформ-Ресурсам”? Адже заяви-доручення, що дають пiдписувати людям, не є нотарiально посвiдченi! Хiба на пiдприємство, нехай державне i мiлiцiйне, законодавство не поширюється? I як пояснюють свої дiї в УIАЗ?
“Не усугубляйте”
Пояснюють смiшно. До болю, аж плакати хочеться.
— А, до прикладу, за батька надасте iнформацiю про наявнiсть судимостi й, вiдповiдно, довiдку? — питаю я.
— Лише коли буде нотарiальна згода, — пояснює, як i має бути за законами, О. Омельяненко.
— А як тодi даєте довiдку “Iнформ-Ресурсам”? — не вгаваю я.
— У них є заява-доручення — парирує начальник.
— Але ж не посвiдчена нотарiально! — наступаю.
— Людина сама забирає в них довiдку. Тобто довiдка видається людинi, — атаку вiдбито.
— Але ви надаєте iнформацiю i має бути доручення нотарiальне! — контратакую.
— Тут iде пересилання, нiби через пошту: я не їм надаю, а людинi, — начальник робить останню спробу виправдатись.
— Не людинi, адже “Iнформ-Ресурси” везуть цю довiдку i надають ВВIРам! — це я роблю шах.
— Ви не усугубляйте (мову оригiналу збережено. — Авт.).
А ось це — шах i мат.
— А чому ВГIРФО безпосередньо не даєте? — це я вже знущаюсь.
— Не можу, — чесно признається начальник.
Ось це “не можу” коштує нам, кожному громадянину України, грошей, якi ми платимо якомусь незрозумiлому пiдприємству за те, що має бути цiлком беплатним.
Чому так?
Маємо надiю, що пояснення та оцiнку “спiвпрацi” УIАЗ та “Iнформ-Ресурсiв” нададуть органи прокуратури. Адже законодавством передбачено: доручення має бути нотарiально посвiдченим. Заяви-доручення вiд людей, якi пiдприємство надає в УIАЗ, такими не є. Однак УIАЗ видає “Iнформ-Ресурсам” довiдки. Пояснення, що ця iнформацiя надається не пiдприємству, що воно працює як пошта i т. д., комiчнi. Людина довiдку не отримує — пiдприємство вiддає її до ВВIРiв, де вона i залишається.
Та й, якщо йти за логiкою правоохоронцiв, людям досить пiдписати заяву-доручення на працiвника ВВIРу. I тодi на їхнiй запит УIАЗ зобов’язане надати iнформацiю. Для чого посередник?

Тарас ЗОЗУЛIНСЬКИЙ