«Диплом за перемогу в олімпіаді з анатомії – моя перша студентська відзнака», — тернопільська студентка Юлія Правак
Юлія Правак – студентка 3 курсу медичного факультету. Має гарні здобутки в навчанні й високі показники в рейтингу успішності, тож, як і на другому курсі, отримує підвищену стипендію. Також Юля перемогла у Всеукраїнській студентській олімпіаді з професійно орієнтованої дисципліни «Анатомія людини», що в квітні цього року відбулася на базі навчально-наукового інституту морфології ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського.
– Уперше взяла участь у Всеукраїнській студентській олімпіаді та диплом I ступеня, який мені вручили, – моя перша відзнака в статусі студентки ТДМУ, – розповіла Юлія. – Вдячна викладачам кафедри анатомії людини, які готували мене до цих змагань, і, зокрема, професору Антоніні Михайлівні Пришляк.
– Скільки тоді загалом студентів взяли участь в олімпіаді?
– 37 студентів з різних медичних вишів України. Під час першого туру змагань ми письмово відповідали на теоретичні питання, відтак мали комп’ютерне тестування з усіх розділів навчальної дисципліни, а завданням третього туру було продемонструвати на препарованому фізичному тілі, кістках скелета та вологих препаратах анатомічні утвори. Приміром, показати, де розташований тристулковий клапан серця, або знайти потрібну судину чи нерв. Завдання були цікавими, хоч і досить складними.
– У підсумку ви набрали найбільше балів?
– Так, 77 з максимальних 80. Готуючись до олімпіади, багато працювала в анатомічному музеї, який створили працівники кафедри анатомії ТДМУ. В ньому чимало цінних препаратів, систематизованих за функціонально-анатомічним принципом. Студенти мають можливість вивчати будову людського тіла, порівнюючи зображення в атласах і підручниках з реальним розташування органів, м’язів, судин. Це дуже важливо – побачити наочно, роздивитися все в деталях, щоб краще засвоїти навчальний матеріал.
– І цих «деталей» дуже багато?
– Так. І кожну треба знати. Анатомія – фундаментальна наука, без знання якої неможливо опанувати інші – фізіологію, біохімію, гістологію. З першої ж лекції вона стала моєю улюбленою дисципліною.
– У школі теж брали участь в олімпіадах?
– Була учасницею обласних олімпіад з українська мови і літератури. У Всеукраїнському конкурсі знавців української мови та літератури ім. Петра Яцика здобула перше місце й протягом року отримувала президентську стипендію – 600 гривень щомісяця. В шостому класі посіла друге місце й в Національному театрі ім. Лесі Українки в столиці, де відбувалася церемонія нагородження, мені подарували годинник з пам’ятним написом від тодішнього Президента України Віктора Ющенка. Грамоту за друге місце в Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Т.Г. Шевченка мені вручили на Тарасовій горі в Каневі.
– Який з цих двох конкурсів особливо запам’ятався?
– Я більше любила конкурс з української мови імені Петра Яцика, де були дуже цікаві, різнопланові, творчі завдання. Готуючись, поглиблювала й удосконалювала власні знання, опановуючи навчальний матеріал, якого не було в шкільній програмі. Любов і повагу до мови як духовного скарбу мені прищепили в дитинстві. Бабуся – вчителька російської мови та літератури – рано навчила мене читати та писати. Малою любила складати вірші про зайчика, берізоньку… Багато цікавих дитячих книжок прочитала разом з мамою. Так поступово розвинувся смак до читання й доброї літератури. Школяркою також відвідувала дитячу школу мистецтв – клас хореографії та клас декоративно-ужиткового мистецтва, була членом танцювального колективу «Любисток». Хотіла грати на фортепіано, як мама. А ще – любила танцювати, малювати, робити аплікації, витинанки, фігурки із солоного тіста, пластиліну. Батьки заохочували мене розвивати свої творчі здібності й тішилися моїм успіхам.
– Ви виросли в сім’ї лікарів?
– Так, мама – дитячий офтальмолог, тато – терапевт, фахівець ультразвукової діагностики. Працюють в Дунаєвецькій центральній районній лікарні на Хмельниччині. Свого часу батьки навчалися на одному курсі медичного факультету ТДМУ, який закінчили двадцять років тому.
– Ви пішли їхньою стежиною, обравши медицину.
– Після моїх перемог у мовно-літературних конкурсах рідні сподівалися, що я буду філологом або журналістом, проте в старших класах я захопилася біологією й хімією та вирішила складати ЗНО з цих дисциплін. Тоді ж і з професією визначилася. Спочатку збиралася вступати до Вінницького національного медичного університету ім. М. Пирогова. Проте місто над Бугом мені не дуже сподобалося, натомість припав до душі затишний Тернопіль та його медуніверситет. Батьки теж радили вступати до ТДМУ, де самі здобули якісну освіту. Нині можу з впевненістю сказати, що зробила правильний вибір, бо студенти ТДМУ мають всі умови, щоб стати добрими фахівцями.
– Кажуть, що медицина та література виростають з одного гуманістичного кореня. Чи залишається література вашим захопленням? Чи пишете щось самі?
– Гарну літературу люблю, як і раніше. Особливо вражає творчість Ліни Костенко. Сама теж пишу, коли з’являється натхнення, але трапляється це нечасто. Зате я швидко звикла до стрімкого ритму студентського життя: лекції, бібліотека, підготовка до наступних занять… Живу в гуртожитку №2. Умовами задоволена, та й із сусідками по кімнаті пощастило. У нас гарні, дружні взаємини.
– Ваш улюблений фразеологізм?
– «Через терни до зірок». Шлях до успіху пролягає через труднощі й перешкоди, які треба долати.
Лідія ХМІЛЯР
Коментарі вимкнені.