Віктор Забігайло, голова Тернопільської політичної партії «Основа»: «Ми повернемо державне замовлення на українські заводи, і країна ЗаПрацює!»

Скільки разів українці будуть ставати на ті ж граблі?

Хто б  і що не говорив, але час змінює панораму нашого «файного міста». Поряд зі старовинними будинками як гриби після дощу з’являються сучасні, з бетону і скла, нові будівлі, які щільно нависають над архітектурним минулим.

Усе менше залишається тих двориків, у яких було зелено, затишно та безпечно для дітей. Старий діловий центр зранку стає великою парковкою автомобілів. Так, і цю проблему потрібно буде обговорювати, але – в іншій статті.

А тернополяни таки полюбляють прогулюватися пішохідними старовинними вуличками, часто підшукують ті затишні лавочки в тіні дерев, які дають можливість відпочити та поспілкуватися. Саме так збираються і в дворі на вулиці Січинського, поряд з дитячим майданчиком, де завжди багато дітей і батьків. За столом, під акацією, «забивають козла» і обговорюють прочитані статті та ситуацію в країні.

Напиши хоч одну статтю ні про що – будуть згодом читати одні заголовки. Тому важлива тема, яку сьогодні хочу запропонувати до обговорення, це – державні замовлення та проведення «прозорих» тендерів, які мають свої відтінки.

У програмі стрімкого розвитку нашої політичної партії «Основа» вказано, що державні та приватні заводи отримають замовлення на 150 мільярдів гривень у рік на виробництво власних кораблів, літаків, вертольотів, автомобілів, локомотивів, зброї для армії. Розгорнеться масштабне будівництво доріг і мостів. Наука отримає замовлення на нові розробки. Все, що країна купує за кордоном, ми замінимо власним, українського виробництва.

Потреба України у вкладенні коштів в інфраструктуру – транспортну, енергетичну, дорожню, промислову та інші – складає десятки мільярдів доларів. Їх потрібно залучати винятково на інвестиційній основі.

Для управління стратегічними проектами можна було б скористатися ідеєю, яка апробована в багатьох країнах. Наприклад, створити «Корпорацію розвитку», яка займалася б впровадженням стратегічних та інфраструктурних проектів на рівні країни.

Сума замовлення в 150 мільярдів гривень не виглядає фантастично. Бюджет тільки Міноборони на 2018 рік складає 86 мільярдів гривень. Це на 25 відсотків більше, ніж у 2017-му. На закупку озброєння і військової техніки планується скерувати 18,1 мільярда гривень. На будівництво доріг виділяється більше 40 мільярдів гривень. При цьому весь обсяг держзакупівель, здійснених у 2017 році через електронну систему «Прозоро» («ProZorro»), склав 245 мільярдів гривень. Це в 2,6 рази перевищує показник 2016 року.

Мені так би хотілось проаналізувати в цій статті всі плюси і мінуси, які чекають на тих, хто збирається брати участь у «Прозоро», адже малий і середній бізнес не вписується у нові вимоги електронної системи – через складність підготовки документації для участі в конкурсі. Потрібні різні сертифікати, накладні, лабораторні заміри, банківська гарантія на тендерне забезпечення, а це значні суми, масштабні обсяги, стислі терміни поставки, високі вимоги до якості продукції. Тобто загалом потрібні чималі обігові кошти. І не останній чинник – введена кримінальна відповідальність за неякісну поставку продукції.

При всьому цьому ми бачимо, що сьогодні небагаточисельні держінвестиції ідуть повз вітчизняних виробників. Із останніх прикладів, які свідчать про надання пріоритету під час закупівель західним постачальникам – отримання кредиту на 475 мільйонів євро (14 мільярдів гривень) на придбання 55 гелікоптерів виробництва компанії «Airbus Helicopters» і закупівля на 1 мільярд доларів (26 мільярдів гривень) локомотивів «General Electric». Тоді як «Мотор Січ» має свій проект гелікоптера «Надія», який пройшов сертифікацію. Цей гелікоптер можна використовувати для різних цілей, у тому числі для потреб МВС і служби надзвичайних ситуацій.

У підсумку значна частина із 40 мільярдів гривень піде із країни, а з ними – нові робочі місця та податки.

У нас, фактично, простоюють суднобудівельні підприємства та авіазаводи. І навіть одне велике держзамовлення зможе оживити виробництво в одній галузі, наприклад, суднобудівельній (як-от проект будівництва військових кораблів типу корвета), – і дати поштовх суміжним: машинобудуванню, металургії та іншим. Те ж стосується і авіабудування (держзамовлення на нові літаки), вагонобудування – пасажирського та вантажного (чого зараз надзвичайно потребує «Укрзалізниця»).

Свідомі українці розуміють небезпеку того, що влада віддає державні замовлення іншим країнам – і цим спонукає своїх громадян виїжджати на заробітки. А майбутні грандіозні проекти, як гелікоптер «Надія», відкладати на завтра.

«Роби сьогодні те, що маєш робити завтра» втілюється в інших державах.

Думаю, потрібно закінчити, згадавши про тих, які «забивають козла», адже вони в минулому – інженери та конструктори, робітники та службовці, які створювали і більш глобальні проекти, з набагато «круглішими» сумами коштів капіталовкладень. Вони будували комбайновий завод, на якому працювало до 15 тисяч людей, «Текстерно» – де було близько 17 тисяч працівників, «Оріон» – 3,5 тисяч, «Сатурн» – 1,5 тисячі, «Ватру» – 2 тисячі, а також багато інших підприємств.

Станом на 1990 рік Україна за ВВП була на 5-му місці у Європі. Де ми зараз – на 112-му із 119 країн світу?

Можливо дійсно в парламент повинні прийти нові люди, не заангажовані минулим особистості, які патріотичні, професійні та мають репутацію. І тоді голос народу зазвучить по-іншому, а українці перестануть ставати на ті ж граблі…

загрузка...

Comments are closed.