Гриць Драпак: «Файно пролетіли літа золоті: 50 на сцені — 60 в житті»

Гриць ДРАПАК: «Файно пролетіли літа золоті: 50 на сцені — 60 в житті»

Аж не віриться: найвідоміший у краї пересмішник, сміхованець, як його лагідно називав світлої пам’яті блаженнійший Любомир Гузар, народний артист України Гриць Драпак ступив у пенсійний вік. І новий свій статус (пенсіонера) зустрів так гучно, що «Березіль» ходором ходив Від сміху. Хоч, вийшовши на сцену, ювіляр представився дуже скромно: «Я не Рокфеллер, не Монте-Крісто, я просто бавлю тут добірне товариство». І не скупився, бавив без перерви годин чотири. Зала «Березоля» була не те, що повна, — переповнена. І приймала свого улюбленця напрочуд тепло й щиро. Люди забули про піст, про тривогу, викликану президентськими виборами, про життєві негаразди, віддалися емоціям і почуттям.

Ретельно продуманий сценарій ювілейного дійства дозволив публіці не лише насолодитись творчістю найвідомішого галицького гумориста, але й пізнати його захоплення, уподобання. І найперше з них — книги. Він досі залюбки багато читає, має навіть кілька настільних книжок, до яких часто повертається. Це, передусім, книжки друзів: тернопільського письменника колишнього «вільножиттівця» Богдана Мельничука «Перейти на другий берег», колишнього викладача гумориста Олега Шаварського «Як стати актором», збірки гумористичних творів Володимира Пушкаря та ще одна давня книжка «Читає Анатолій Паламаренко». З останньої Гриць Драпак усе вивчив напам’ять і багато років мріє взяти у метра гумористичного цеху автограф.

Гамірно було не тільки в залі, а й на сцені, бо з’їхалось багато побратимів, які допомагали Г. Драпаку бавити публіку. І найперше вшанував Гриців ювілей його вчитель, патріарх українського гумору, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Герой України Анатолій Паламаренко. Він прочитав, зокрема, свої коронні ярмаркові картинки зі старих часів Остапа Вишні. Це був справжній майстер-клас для гумористів, а публіка мліла від захоплення і насолоди. Врешті-решт настала і довгожданна хвилина: Гриць Драпак отримав омріяний автограф.

Міський голова Тернополя Сергій Надал назвав Гриця Драпака гордістю нашого міста, його візитівкою, творцем української культури. Вручив ювілярові свою відзнаку (нагрудний знак) і пообіцяв: улітку зініціює присвоєння гумористу звання почесного громадянина Тернополя, та висловив сподівання, що депутати міської ради цю пропозицію підтримають.

Працівники «Агропродсервісу» побажали артистові всіляких гараздів і подарували йому величезний букет квітів та корзину, повну… ковбас. Приймаючи дарунки, ювіляр віддячив жартом: «Могли б не представлятися, що ви від «Агропродсервісу». Одразу видно, що не з цегольні».

Івано-франківський десант гумористів — заслужений артист України Володимир Пушкар, Ігор Чепіль і Василь Мельникович, а також «твердий гуцул» з Коломиї, заслужений артист України Микола Савчук не тільки бажали другові до ста літ бавити людей, щедро дарували йому та публіці свої гумористичні твори, а й привезли садовий інвентар. Виявляється, артист дуже любить поратися в саду. Навіть маленьку лійку для внука Артемчика передбачили, щоб разом із дідусем плекав сад. А п’ятирічний Артемчик в однаковому з дідом квітчастому піджаку виходив на сцену і читав вірш. Поки що з двох рядочків, але сміливо і впевнено. Гриць Драпак рахує свій сценічний досвід з десяти років, зокрема твердить: «Файно пролетіли літа золоті: 50 на сцені — 60 в житті». Як піде так далі, онук може перевершити дідуся.

Теплим було і вітання від ще одного давнього друга ювіляра головного режисера Тернопільського академічного драматичного театру імені Т. Шевченка, народного артиста України Олега Мосійчука. Він написав зворушливу пісню про їхню дружбу, і обидва народні артисти разом виконали її, обнявшись. Є в пісні і такі рядки: «На Дикім Заході — Сталоне, на нашім заході — Драпак», «Там на алеї — зірка Трампа, в нас на імпрезі — Драпака». Чи таке щемне зізнання: «Все частіше кладемо ми хліб на чарку за своїх побратимів загублених». Таке життя: їх багато уже відійшло, зокрема і Павло Загребельний, який приймав Гриця Драпака на роботу в театр, і Михайло Форгель та Мирослав Коцюлим, з якими гуморист колєгував. Про свою недовгу роботу в театрі ювіляр згадує з теплотою: «Навіть Омелька грав у третю чергу після Бикова і Коцюлима. На виїздах давали зіграти й мені. Тепер дуже легко молодим акторам даються ролі. Вони всі вже Ромео знають. Колись такого не було. Ти мусив кілька років побігати в масовці, а потім тобі давали якусь рольку, десь там, у восьмому ряду четвертий козак. Так було. І ми це цінували».

Співали на Грицевій забаві і народні артисти України Іван Попович та Степан Гіга. Вітали його й молоді гумористи краю та ще багато різних артистів. Тепло промовляв і начальник обласного управління культури, заслужений діяч мистецтв України Григорій Шергей. Вони — ровесники, давно разом працюють у культурі. Гриць Драпак, за його словами, це той приклад, коли людина створює себе сама. Він шукав себе, виробляв свій стиль, свою манеру говорити з публікою, формував свій репертуар, свою говірку. Він оригінальний і впізнаваний, його не сплутаєш із жодним іншим гумористом. Він чи не єдиний у своєму жанрі, хто має свій фестиваль, який так і називається «Грицева шкільна наука».

Ставши навколішки, Гриць Драпак дякував друзям і публіці, що так дружно зібралася на його «невеличку круглу дату». Згадав і тих, хто колись допомагав йому просто вижити, а тепер сидить у залі і аплодує. І слово його було щирим, як і вся його творчість.

Галина САДОВСЬКА.

Джерело: сайт газети Вільне життя

Фото з вільних джерел

Коментарі вимкнені.