Храм св. Пантелеймона Цілителя в Тернополі відзначив престольне свято

9 серпня 2018 року, коли свята Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика і цілителя Пантелеймона, Високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький, звершив Божественну літургію в тернопільському храмі св. Пантелеймона Цілителя.

Під час Літургії Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму свящ. Михаїл Бугай, клірик храму свящ. Сергій Росіцький, секретар єпархії прот. Мирон Гах, численне запрошене духовенство.

На запричасному проповідь про житіє святого великомученика і цілителя Пантелеймона виголосив прот. Олег Крупський.

Після Богослужіння духовенство і миряни хресним ходом вирушили на місце будівництва храму, де архієрей прочитав Євангеліє, окропив присутніх освяченою водою і звернувся до них з повчальним словом, у якому пояснив суть віри.

“Дехто думає, що вірити в Бога – це визнавати, що Бог є. Якоюсь мірою це є вірою, але для нас, православних християн, така віра не є корисною, бо не робить нас кращими. Така ж віра є у бісів, як про це говорить святий апостол Яків: “Ти віруєш, що Бог єдиний? Добре робиш. Біси також вірують і тремтять”. Помилковою є думка, що справжньою є віра, коли людина має Бога “у душі”, бо така віра не є спасительною. Якщо віра не приносить плодів, то це мертва віра, а ніщо мертве не може привести нас до вічного життя. Дехто вважає вірою відвідини храму щонеділі й щосвята, але й ця віра хоча й може послужити нашому спасінню, але дуже мало, бо є вірою зовнішньою.

Наша віра, щоб бути сповненою, повинна бути такою, як віра у святих – невіддільною від їхньої любові. Святі готові були йти на подвиг і віддавати все найдорожче, навіть своє життя, не заради Бога – бо йому не потрібні матеріальні речі й наші життя. Вони віддавали все, що мали, заради утвердження віри.

Часто ми кажемо, що любимо Бога. Але що ми робимо, що віддаємо Богові, щоб наша любов була справжньою і живою? Любов – це здатність віддавати і жертвувати. Ми часто чекаємо від Бога, щоб він нам щось подав, допоміг, згадуємо про Нього, коли нам важко, просимо: “Подай, Господи, по моїх потребах”, – зосереджуючись на чомусь тимчасовому, про яке вже завтра забудемо. Заради нашої віри й любові ми повинні жертвувати своїм часом, щиро віддавати свої зусилля, щоб молитва не була формальною, щоб ми молилися від повноти серця, всю свою увагу приділяючи духовній праці. Ми повинні віддавати нашій вірі все те, що ми любимо і про що дбаємо, – свій час, свої сили, а особливо жертвувати свої гріхи, які часто для нас стають ближчими і важливішими, ніж наші віра і любов до Бога. Ми не можемо бути і з гріхом, і з Богом, не можемо любити і Бога, і диявола – мусимо зробити вибір. І якщо ми не вибираємо Бога, відкладаємо нашу любов до Нього, то робимо вибір на користь диявола.

Тому, дорогі браття і сестри, беручи приклад із мучеників, ми повинні розуміти, що їхня жертва – це була потреба душі віддавати все заради чогось важливішого, віддавати тимчасове заради вічного, віддавати гріх заради того, що послужить досягненню Царства небесного”, – зазначив Високопреосвященнійший владика.

Архієрей привітав духовенство і парафіян зі святом і побажав, щоб з Господньою допомогою громада міцніла, зростала й за заступництвом цілителя Пантелеймона завершила будівництво храму.

Настоятель парафії св. Пантелеймона свящ. Михайло Бугай подякував владиці за його щирі батьківські молитви.

Прес-служба Тернопільської єпархії Української православної Церкви Київського патріархату