Інша сторона роботи тернопільських ЖЕКів, про яку ми не знаємо

Полагодити лавку чи пісочницю, відремонтувати покрівлю, замінити шибу – це все до нього, до столяра. Взагалі, як каже столяр ПП «Дружба-сервіс – житло» Богдан Цілінський, представник його професії у підприємстві – спеціаліст широкого профілю, адже має дуже багато обов’язків. Чоловік у підприємстві працює вже майже десять років, відтак його руками для мешканців мікрорайону «Дружба» зроблено чимало.

– Колись я працював на заводі, та коли почалися скорочення прийшов у ПП «Дружба-сервіс- житло», де працюю до сьогодні. З колегами по роботі знаходимо спільну мову, з мешканцями – не завжди, хоча й намагаюся не конфліктувати. Робота мені подобається, все як і у всіх: є свої плюси і свої мінуси. Спілкування із мешканцями іноді окрилює, а іноді буває дуже неприємним. Люди трапляються дуже різні! Та найпоширеніший варіант спілкування з мешканцями – це коли вони повчають, як мені правильно цвяхи забивати. Часом перекриваємо покрівлю, приміром, а до нас вийде мешканець і розказує, як робити це правильно. І таких людей, які стоятимуть над головою і вимагатимуть робити по-їхньому, чимало. Хоча відразу зрозуміло, що людина в справі не розбирається. Що цікаво – часто на покрівлях буває стільки сміття! Тернополяни викидають на свої дахи поломані меблі, будівельні відходи… Фірми-перевізники сміття не вивозять великогабаритних відходів, то ж дехто «найрозумніший» економить на тому, що викидає непотріб на власну покрівлю. Не кажу вже про дрібні відходи – пляшки, папірці тощо, які падають на голови, забивають стоки дощових вод. Однак за цим будинкові «наглядачі» чомусь не слідкують. Сказати, що буває гірко від того, що тернополяни так роблять – нічого не сказати. Таких порушників не можливо проконтролювати чи притягнути їх до відповідальності. Доводиться самим те сміття зносити і вивозити.
Як зауважує столяр Богдан Цілінський, найобразливіше чути, що в ЖЕКах працюють «пияки» і «злодії».
– Таке слухати дуже образливо. Всі ми живі люди, маємо власну гідність, намагаємося совісно виконувати свою роботу. Чомусь забігти в обслуговуюче підприємство і «крити матом» всіх – це норма, а от у лікарні, приміром, такого собі не дозволяють. Я вважаю, що всі питання можна вирішити по-людськи. Всяке буває, працівники різні – хтось відповідальний, хтось – не дуже. Але в таких умовах працювати люди не хочуть, тому й є проблеми з кадрами.