“Кінець світу” – темнота, вітер, тонни снігу: тернополянин добу пробивався додому (фото)

Відкриття сезону або 24 год, Буковель – Тернопіль.

Ми виїхали з Буковеля в Тернопіль о 17.30, 15 грудня, на вулиці – невеликий мокрий сніг, вітру практично немає.

Фактично вся дорога на ділянці Буковель-Тисмениця в гарному стані, поперемінно падає сніг-мокрий сніг, дорога мокра, але їхати досить приємно.

Десь в Тимениці погода суттєво погішується, опади у вигляді снігового дощу, який перетворює дорогу в “скло”, їдемо досить повільно, швидкість 30-40 км/год.

В такомі темпі добрались до Монастириської, ~19.30. З’явився сильний боковий вітер і сніг. Дорога ще чиста, але з полів піднімаються хмари снігу, інколи видимість падала до 2-3м. Стан дороги – асфальт, місцями невеликі сніжні передуви. На об’їздній Бучача передуви стали значно більшими, місцями колія на дорозі. По боках дороги великі снігомі замети. На підйомі до кільця об’їздної зустрічаємо КрАЗ з лопатою що відгортає сніг на кільці.

Прямуємо далі дорогою Бучач-Тернопіль, вітер зі снігом тільки посилився, на дорозі значно більше снігу та заметів. Інколи на дорозі снігу немає, асфальт. Транспорту з Тернополя немає, як і немає жодного натяку на якісь роботи по очищенню дороги, місцями передуви через усю ширину дороги, але вони пробиті транспортом, що їхав поперед нами, в такий час досить багато людей повертається з катання – для багатьох це відкриття сезону.
Десь о 20.20  підїжджаємо до села Доброполе, виїжджаємо на об’їздну дорогу – бачимо цілий ряд машин, що стоять, під’їжджаємо до них. Гіпотеза водія, що тут можуть бути снігові замети підтвердилась, стоять обидва напрямки. Візуально, на той момент, було 30-40 машин  та бусів, що їхали в напрямку Тернополя (з них 1 великий автобус), та принаймні 10 в протилежному (що можна було побачити).
Вирішли подивитись наскільки великий замет. Дорогу перемело повністю, довжина перемету 30-40м, висота – 40-60 см (а може і більше). Декілька позашляховиків-паркетників пробували з розгону переїхати, як наслідок застрягали на 5-6 метрів далі у заметі.

Погодні умови досить складні – сильний боковий вітер зі снігом, настільки сильний, що при виході з бусу важко втриматись на ногах. Під снігом шар льоду – сніговий дощ, мабуть, падав раніше. Температура -3.

Вирішуємо прорватись через село, можливо там дорогу не перемело ще. Наш бус та ще одна автівка розвертаються та їдуть назад, на той момент колона збільшується як мінімум вдвічі, машин десь 80-90, якщо не більше – легкові авто, багато бусів, великий автобус, пару фур.
Пробуємо проїхати через село Доброполе, на вїзді в село дорога вся в снігу, видно заметену колію – значить хтось проїжджав раніше, це вселяє надію. Двоє людей йдуть за 100-150 метрів перед бусом та роздивляються чи можливо там проїхати взагалі. Як виявилось, товщина снігу далі тільки зростала, заїхати в село звичайною машиною – неможливо. Повертаємось на обїздну
В заметі, хаотично, по дорозі 4 позашлязовика, які намагались проїхати. Дзвонимо в МНС та ДАІ, обіцяють допомогу. Десь в 22 год приїжджає екіпаж ДАІ на “Ниві” оцінити ситуацію – обіцяли  трактор, розвернулись та поїхали назад.  Відкопуємо два позашляховика, які стояли в поперек дороги і мішали б розгортанню замету. Водії відкопаних автомобілів вирішують повернутись в Бучач. Два інших автомобілі відкопати лопатами неможливо, їх буквально замітає на очах. Всі розходяться по машинах-бусах, гріємось. На вулиці просто картини з “кінця світу”  – темнота, виє вітер, хмари снігу, проблиски фар. Час від часу двзонимо в МНС, там кажуть про ситуацію в курсі, допомога йде, чекайте.

В такомі режимі просиділи-продрімали до 3 години ранку, почули гуркіт важкої техніки. Підїхав трактор К700 з великою лопатою, який почав відкопувати шлях для зустріної колони. В цей час машини нашої колони обходив мнс-ць, який запитував чи немає дітей та пропонував всім бажаючим пройти в обігрівальний центр, який приїхав і стояв в хвості. Трактор відкопував шлях десь хвилин 40-50. Відкопали лопатами та випхали перший бус зустрічної колони, він сидів вже досить глибоко, його задуло по дверні ручки.
Машин 10 зустрічної колони рушили і поїхали в напрямку Бучача, серед них рейсовий автобус Рівне – Івано-Франківськ – люди сиділи як мінімум 7 год в маршрутці типу Еталон. Якщо ми ще мали зимове спорядження і почувались більш-менш компфортно, то для пасажирів того автобусу, певно, було не дуже.

Трактор прокопував шлях для нас, а ми чекали команди рушати. Десь в  4.30 колона почала рух, але проїхали не більше 400-500 метрів знову зупинились.
Побачили жахливу картину – на спуску стояла зустрічна колона не менша ніж наша, не бачили ми її через те, що стояли за горбом. Трактор прокопував шлях далі. Проїхавши два рази та розгорнувши сніг, нам дали команду їхати за трактором, який повинен був вивести нас дорогу, якою можна було проїхати.
За 30хв ми вибрались з об’їздної с.Доброполе, трактор повернувся відкопувати колону, що стояла в напрямку Бучача, ми продовжували рух до с.Хмелівка.

Дорога вся в переметах різної висоти та ширини, сніг продовжує падати. Десь за 5км великий перемет, в нього сідає перша машина колони. Відкопуємо її за домогою лопат та сноубордів. Відкопуючи та витягуючи один одного тросами, прориваємось далі, колона замітно розтягнулась. Про дорогу нагадують тільки дерева, все інше суцільний сніг. Проїжджаємо село, на виїзді із нього суцільні замети. Далі рухатись неможливо, до цієї точки прорвалось машин 20-30 із загальної колони. Зупиняємось, стоїмо з 6 ранку до 8. Погода як і була – вітер, що піднімає купу снігу з полів, але не дуже холодно, бортовий комп’ютер показує -4.

Продовжуться дзвінки в МНС –  кажуть, що ще звечора до нас їдете техніка, але не можуть пробитись. В селі темно, немає електрики, хатки позамітало по вікна.
Десь о 8 год до нас пробивається гусеничний трактор, що розчищає дорогу та КаМАЗ МНС. По розчищеній смузі формуємо колону, з 20-30 машин. Сніг продовжується, МНС-вці витягують кільки машин, що застрягли.

Трактор їде далі прогортати дорогу в сторону Бучач, а ми починаємо рух до с. Дарахів. Прогорнута смуга шириною до 2 метрів, її швидко замітає снігом. Під колесами колія, рух дуже повільний. Рухаємось ривками по 500-700 метрів. Зустрічаємо 6 зустрічних машин, серед них рейсовий автобус Київ-Чернівці. Замети по боках різної висоти. В одному з них стоїть обмерзший великий грейдер, що рухався до нас ще звечора але так і не добрався та замерз. Рухаємось суто в колії, виїхати за неї – означає засісти знову. Декілька машин позаду застрягають. Доїжджаємо до Дарахова, проїжджаємо село, на виїзді із села, дороги просто немає, суцільний перемет. Прокопувати самостійно – нереально.  Сюди доїхали тільки 5 бусів та 4 позашляховика з колони з під Доброполе.
Стоїмо і чекамо. Два позашляховики намагаються проїхати зліва від  дороги, а як наслідок застрягають за 300 метрів від нас. Пробуємо їх відкопувати, хоча куди далі їхати – невідомо, всюди перемети
Продовжуємо сидіти в бусах та грітись. За вікном – сніг, вітер, добре що температура не низька -2 -3 С.
Знайшли магазин і купили трохи їди та теплих шкарпеток, невідомо скільки ще стояти.
МНС неможе відповісти коли до нас дійде техніка чи дійде сьогодні взагалі. Думаємо про ночівлю або в бусах, або йти до людей. МНС телефоном повідомляєть нам, що відкритий обігрівальний центр в селі Хмелівка, але нам туди вже не повернутись – дорога знову повністю переметена. Обіцяють щось придумати нам, щоб ми якось пересиділи ніч. І дійсно за 40 хв, перетелефонував сільський голова та запропонував переночувати в клубі, МНС-івцям величезна  повага, що принаймні змогли таке організувати. На запитання чи можливо добратись з с.Дружба до Тернополя – незнають, великі замети.

15 год дня – колеги з Теребовлі телефоном кажуть, що дорога Теребовля-Дружба відкрита. Думаємо як проїхати до перехрестя до якого не більше півкілометра, там кажуть районна дорога до Теребовлі не така заметена, домовляємось з водієм КРАЗ-у щоб протягнув буси на виїзд до перехрестя. КрАЗ підїджає до бусів, прокладаючи колію збоку від дороги, між цвинтаром та дорогою. Ми її ще трохи прокопуємо, щоб низькі буси та авто змогли проїхати.

16 – 16.20 виїжджамо на перехрестя. Саме в цей час зявляється грейдер та трактор, що прогорнув дорогу від Дружби до перехрестя за селом Дарахів. Вирішуємо пробиватись нею. Дорога прогорнута шириною до 3м, знизу сніг та колія, по боках – перемети різної висоти. Місяци можливо проїхати тільки одній машині. За 20 хв проїзджаємо Струсів та доїжджамо до Дружби. Між останніми селами снігу дуже багато, певно засипало з того часу як проходив грейдер.
Заправляємось та рухаємось з Дружби до Тернополя. Рухамось колоною, як і раніше всюди глибока колія, знизу лід. Спочатку пробуємо проїхати по “автобані” Теропіль-Дружба – але там аварія та замети висотою з бус. Повертаємо назад на кільце за Дружбою та їдемо через Мишковичі. Дорогу певно прогортали, але значно раніше, там де можна проїхати багато снігової каші, по боках замети, які ніхто не рухав. Проїжджаємо села Миролюбівка-Мишковичі, виїжджамо на трасу на Тернопіль, прогорнута тільки одна полоса, яка йде від Тернополя. Рухаємось по зустрічній на аварійці. Навколо все заметено. Зустрічаємо ще два трактори та грейдер перед Березовицею, в’їжджаємо в Тернопіль. Тут теж багато снігу, колії, але принаймні вітру немає.

На годиннику 18год. 16 грудня. 5 бусів (з Буковеля) та 4 автівки (можливо теж звідкти) добрались з замету з під Доброполя до Тернополя. Інший транспорт колони – невідомо де, частина в Хмелівці, частина на дорозі в заметах.

Сезон катання відкрили гарно, але вражень більше від дороги.

Більше фото ТУТ

Сергій Войт

Новини Тернополя “Погляд”