Лікар-отоларинголог Максим Герасимюк: Проблема в тому, що пацієнти перестають приймати ліки в той день, коли їм стало краще

Чому не можна прочищати вуха ватними паличками, чи дійсно навушники псують слух і чи викликають краплі для носа залежність? На ці та інші питання журналістам нашої газети відповів лікар– отоларинголог, асистент кафедри отоларингології та офтальмології ТНМУ імені І. Я. Горбачевського, кандидат медичних наук Максим Герасимюк.

«В період весни загострюються алергічні захворювання, а осінь– зима – це пора захворювань ротоглотки»

–  Як довго Ви працюєте в отоларингології і чому обрали саме цю спеціалізацію?

–  Отоларингологом я працюю з 2012 року. Насправді важко сказати, чому обрав саме цю спеціальність, швидше, вона вибрала мене. Вступаючи у медичний, я, як і всі хлопці, хотів бути загальним хірургом. На 4-му курсі прийшов на заняття на кафедру отоларингології та офтальмології, і ця професія мені одразу сподобалася. Згодом я став членом кафедрального гуртка і з того часу присвятив себе цій професії.

–  З якими захворюваннями до Вас звертаються найчастіше?

–  В принципі, наша спеціальність об’єднує три великих анатомічних ділянки. Вухо, горло та ніс тісно між собою пов’язані. Щоби сказати, що люди звертаються із чимось конкретно – важко. Наприклад, в період весни загострюються алергічні захворювання, а осінь-зима – це та пора, коли частіше звертаються із захворюваннями ротоглотки, особливо часті випадки хронічного тонзиліту.

–  В яких випадках пацієнту потрібне оперативне втручання і ЛОР стає хірургом?

–  Почнемо з того, що ЛОР – це взагалі хірургічна спеціальність. Все залежить від того, наскільки важка та чи інша ситуація. Є операції планові й ургентні, які потрібно робити терміново. Якщо говорити про планові, то все залежить від того, наскільки це створює дискомфорт пацієнту і чи готовий він морально до оперативного втручання. Буває так, що люди скаржаться на проблеми з горлом, мовляв у них 3-4 ангіни на рік, не можуть випити холодної чи мінеральної води, з’їсти морозива, бо горло постійно реагує. І коли я кажу: «Давайте заберемо мигдалики», люди відмовляються, мотивуючи тим, що це їхній захист. А те, що він вже не працює, зважаючи на постійні загострення, і створює дискомфорт, для них не аргумент.

–  Як у нинішніх умовах відрізнити простудні чи вірусні захворювання від симптомів COVID– 19?

–  ВООЗ і МОЗ розробили спеціальну порівняльну таблицю. Для прикладу, при COVID-19 нежить сухий, без виділень, людина не відчуває запахів чи смаку. В той же час при простуді у хворого будуть виділення з носа, і в залежності від генезу (вірусний, алергічний чи гнійний) вони різні. При цьому, не зважаючи на утруднене дихання, хворий буде відчувати різкі запахи і смак. Коли до нас звертаються пацієнти, ми розпитуємо їх про симптоматику, і тоді вже можемо говорити про те, симптомами якого захворювання можуть бути їхні скарги. Але основним і найбільш інформативним буде проведення аналізу ПЛР на предмет виявлення коронавірусу SARS-CoV-2 (COVID-19).

–  Багато батьків, побоюючись отитів, намагаються закутати дитину в теплі шапки навіть влітку, а хтось закриває вушка ватою. Це правильно?

–  В першу чергу, з дітьми все повинно бути в міру, без проявів гіперопіки. Як говорив один із корифеїв нашої спеціальності, навчіть дитину дихати носом, і в неї не буде проблем зі здоров’ям. У дітей отити зазвичай виникають не стільки через те, що подув вітерець чи потрапила вода у вушко. Проблема здебільшого криється у захворюваннях носоглотки. В її склепінні є глотковий мигдалик, або, як його ще називають, аденоїд. Коли він починає збільшуватися в своєму розмірі, то перекриває  устя виходу слухової труби, яка з’єднує носоглотку з вушком. Збільшений мигдалик починає на собі збирати інфекцію, слиз із порожнини носу – все це сприяє запаленню слухової труби та її обструкції (перекриттю, звуженню). Відповідно, у вушках ми вже маємо недостатню аерацію, а будь-яка інфекція не любить повітря. Через те, що порожнина замкнута, в ній починає розвиватися інфекція, яка якраз таки і провокує середні отити. Ми нашим пацієнтам інколи рекомендуємо жувати жувальну гумку чи смоктати цукерку, щоби постійно був рух повітря по слуховій трубі, а також правильно видувати ніс. Тому проблема насправді не в тому, одягнули шапочку чи ні, а власне у носоглотці.

«Якщо наші мигдалики не захищають, а шкодять, то їх потрібно видалити»

–  Онкологія сьогодні займає, за даними ВООЗ, друге місце серед причин смерті у світі після серцево-судинних захворювань. Чи часто у Вашій практиці зустрічаються ракові захворювання ЛОР-органів і які симптоми можуть вказувати на те, що це онкологія?

–  До нас в середньому раз на 3 місяці звертається такий пацієнт, у якого ми підозрюємо онкологію і скеровуємо його до спеціалізованого закладу. Якщо говорити про симптоматику, то це зазвичай неприємний запах або неприємний присмак у роті чи носі, часті кровотечі в цих ділянках. У глотці може бути відчуття стороннього предмету. У випадку з носом – це утруднене дихання, бо пухлина починає проїдати стінки навколоносових пазух і вивалюватися в носові ходи. Інколи їх можна помилково сприйняти за назальні поліпи. Тому, коли ми бачимо щось незрозуміле для нас, то завжди відправляємо біопсію (невеличкий шматочок тканини) на гістологічне дослідження.

–  Як не допустити переходу ЛОР-захворювань у хронічний стан?

–  Розповім на прикладі тонзиліту. У випадку гострого перебігу хвороби (ангіни – авт.) проблема в тому, що пацієнти перестають приймати ліки в той день, коли їм стало краще. Будь-яка хвороба потребує певного періоду лікування, і ми розписуємо схему терапії та вказуємо, скільки днів вона повинна тривати. І робимо це не тому, що нам так хочеться. Річ у тім, що коли у пацієнта настає полегшення, але він до кінця не долікувався, то відповідно не знищено основну причину захворювання – інфекцію, яка спричинила захворювання. Тоді гострий тонзиліт може перейти в хронічну форму. Ми, лікарі, зацікавлені в тому, щоб ви були здорові, тому, аби уникнути хронічного захворювання, дотримуйтесь рекомендацій лікаря та проходьте лікування в повному обсязі.

–  Як ставитеся до народних методів лікування, наприклад горілка з перцем, молоко з медом або мішечки з нагрітою сіллю, які кладуть на ніс?

–  Для початку пацієнт повинен виконувати медикаментозні призначення, і тільки потім, за відповідних показів від лікаря, можна застосувати народну медицину. Мішечками із сіллю можна вигрівати гайморові пазухи, але виключно за певних симптомів, про які скаже лікар.

–  При частих ангінах обов’язково видаляти гланди?

–  У відповідності до світової практики, в першу чергу потрібно покращити якість життя пацієнта. Якщо в людини протягом року 5-6 випадків гострого тонзиліту, або по 3 випадки на рік протягом 2-ох років, або по 2 випадки на рік протягом 3-ох років, то це є показом до того, аби їх видалити. Також рекомендовано видаляти гланди у випадку нариву в горлі, коли в клітковині навколо мигдалика утворюється абсцес із гнійним вмістом. Ще одним показом для видалення гланд є метатонзилярні ускладнення, або ті, які виникли на фоні важкого перебігу гострого тонзиліту. В такому випадку у пацієнтів можуть з’являтися проблеми з нирками, суглобами чи серцем. Якщо є провокуючий фактор на фоні тонзиліту, ураження інших органів чи систем, то це безпосередня рекомендація для видалення. Дуже часто я своїм студентам наводжу приклад, коли вони мені говорять, що гланди – це «захисні ворота» ротоглотки. У нашому організмі є такий же орган за своєю структурою, але він знаходяться в іншому місці – це апендикс. І коли є запальний процес в апендиксі – його видаляють. В будь-якому випадку, якщо наші мигдалики перетворюються з органу, який нас захищає, на орган, який нам шкодить, то їх потрібно видалити.

–  Що таке аденоїди, яка їхня функція і чи потрібно їх видаляти?

–  Насправді, не аденоїди, а аденоїд – це глотковий мигдалик. Наша глотка має в собі глоткове кільце. Воно складається з двох піднебінних мигдаликів (гланди), глоткового мигдалика (аденоїд), трубних мигдаликів і язикового мигдалика. Анатомічно всі ці органи утворюють собою кільце. Воно і є імунним органом глотки. Аденоїд, як і гланди, здійснює функцію захисту. Збільшення аденоїда шкодить людині, бо погіршується дихання, накопичується слиз, і цей слиз потрапляє в слухову трубу. Та в свою чергу перекривається, що провокує отити. Найчастіше збільшеними аденоїдами страждають діти дошкільного і шкільного віку. Якщо є покази до видалення, то це потрібно зробити.

«Часто викривлена носова перегородка провокує храп і важке дихання»

–  Чи існує залежність від носових крапель?

–  Крапель є багато і вони різні. Звикання може бути до судинозвужуючих. Краще застосовувати альтернативні, наприклад, на основі морської солі. Навіть при синуситі ми рекомендуємо судинозвужуючі краплі, щоб зняти набряк, але не більше 3-4 днів.

–  Гайморит – це ще одне неприємне захворювання, при якому основний страх пацієнта – прокол гайморової пазухи. І вже давно ширяться чутки, що коли їх пробити раз, то потрібно буде це робити постійно.

–  Синусит, або, як його ще називають, гайморит – це запалення слизової оболонки у навколоносових пазухах. Сучасна медикаментозна терапія дозволяє в потрібному обсязі зняти набряк і забрати слиз. Якщо ж набряк надто сильний, і консервативна терапія не допомагає, тоді можна застосовувати прокол, щоби зменшити тиск на стінки пазухи. Але повірте, це робиться не для того, щоби зробити пацієнту додатковий отвір. Одразу розвію міф про те, що після першого разу потрібно буде проколювати постійно. Насправді, місце проколу з часом заростає і не факт, що прокол потрібно буде повторити.

–  Від чого виникає викривлення носової перегородки, і що з ним робити?

–  Побутує думка, що людей з рівною носовою перегородкою немає, а якщо вони є, то вони прооперовані (посміхається – авт.). Зазвичай, викривлення носової перегородки – це часта патологія в ЛОР-практиці. Здебільшого люди навіть не пригадують моменту травми. А насправді він простий: гра у футбол, волейбол, баскетбол. Потрапив м’яч у ніс, зовні він нічого не пошкодив, але травмував хрящову частину перегородки. І хрящ почав розростатися. Людина протягом тривалого часу змін не відчувала, а за 5 років після такої травми з’явився дискомфорт. Моя рекомендація – робити операцію, якщо це приносить незручності вам особисто, або тому, хто спить із вами поряд. Бо часто викривлена носова перегородка провокує храп і важке дихання.

–  Чому люди хроплять і чи потрібно боятися храпу?

–  Людина хропить через неправильне носове дихання, наприклад, внаслідок того ж таки викривлення носової перегородки, і тоді потрібно робити сильніший вдих, аби наситити організм киснем. Також часто храп буває у людей з надмірною вагою або хворих на цукровий діабет. Ще однією причиною храпу може бути розслаблення м’якого піднебіння, воно перебуває не в тонусі, при вдиху рухається і створює такий звук. В будь-якому випадку, у здорових людей храпу немає.

–  Чому люди з віком гірше чують і чи можна попередити погіршення слуху в старості?

–  Коли ви починаєте помічати незначне зниження слуху, ми рекомендуємо контролювати цей процес і хоча б раз на рік звертатися до лікаря, аби провести тональну аудіометрію. Це спеціальний метод, який дозволяє перевірити те, наскільки слух відповідає нормі. Зниження слуху відбувається з різних причин. Але якщо говорити саме про віковий фактор, то це відбувається тому, що слуховий нерв з віком починає відмирати. Якщо почати процес відновлення функції нерву на ранніх етапах, то ми можемо зберегти його діяльність, і людина буде протягом багатьох років чути. Зазвичай люди приходять тоді, коли слух наполовину знижується і відновити його до початкового стану вже неможливо. Взагалі є дві форми втрати слуху: гостра і хронічна. У першому випадку це часто трапляється з нашими захисниками, наприклад, коли поряд розірвався фугас. В такому випадку у нас є максимум місяць, аби слух повернути до норми. Якщо у випадку контузії слухового нерву не звернутися вчасно за допомогою, відновити його важко. Зрештою, не рекомендую затягувати і думати, що все пройде само собою, а одразу ж звернутися до спеціаліста, щоби виявити причину і отримати лікування.

–  Про що може говорити шум у вухах?

–  Шум у вухах буває двох видів. В одному випадку звук, наче у трансформаторній будці, в іншому має пульсуючий характер. У першому випадку – це ураження слухового нерву. У другому випадку причина в тому, що кров постачається до вух  через судинку, яка йде через увесь шийний відділ хребта. Коли відбувається звуження цього каналу (у випадку остеохондрозу, наприклад), серцю доводиться сильніше проштовхувати кров, і це відображається на вухах. Взагалі, якщо є шум у вухах, то краще не затягувати і йти до лікаря. Будь-яке захворювання легше попередити, ніж лікувати.

–  Чи правда, що навушники погано впливають на слух?

–  Будь-який підвищений звук чи шум негативно впливають на слух. Наше вухо може сприймати певний діапазон, і коли він вищий і постійно діє – це негативний вплив. Часто від підвищеного звуку чи шуму страждають люди, які працюють на фабриках та заводах, у них навіть в молодому віці знижується слух внаслідок причетності до певних професій.

–  Дуже часто ми застосовуємо ватні палички для того, аби почистити вуха. Однак можна зустріти інформацію, що це шкідливо.

–  Я перефразую так: ватні палички призначені для усього, окрім вух. І вони тому ватні, а не вушні. Чому так? Якщо хтось був у лікаря-отоларинголога, то бачили наш спеціальний інструмент: тонкий зонд, на який намотується трішки вати. Саме ним ми прочищаємо вушко. Ватна паличка в рази більша і по діаметру така ж, як і зовнішній слуховий прохід. Тому, коли ми думаємо, що нею прочищаємо вуха від сірки, ми насправді проштовхуємо її в глибину. Дуже небезпечні ватні палички для дітей. Річ у тім, що в дорослих з віком слуховий прохід стає викривленим, а у дітей він прямий. Є дуже велика ймовірність, що дитині можна травмувати або пробити барабанну перетинку. Якщо ж є необхідність прибрати воду з вушка, яка туди потрапила, то краще використовувати спеціальні ватні палички з обмежувачами. Вони широкі і звужуються до кінця. В такому випадку потрібно засунути паличку у вушко і почекати поки вона натягне максимум вологи, але в жодному випадку не потрібно старатися прочищати вуха. Якщо це не допомогло – до лікаря.

–  Скоро осінь і розпочнеться період поширення ЛОР-захворювань. Дайте, будь ласка, кілька простих порад, як не захворіти.

–  Насамперед бережіть себе і своє здоров’я. Воно важливіше зовнішнього вигляду. Шарф, шапка, тепле взуття – обов’язкові, вдягайтесь по погоді. Своїм пацієнтам я також рекомендую загартовування у літній період, особливо тим, у яких часті тонзиліти. Це дає змогу підготуватися до холодної пори.

Вікторія Ушакова

Джерело: Тижневик “Номер один”