Майстриня з Чорткова шиє ляльки, якими захоплюються навіть дорослі
Поки одні гадають, де придбати щасливий квиток у дитинство, Ліда Синовіцька з Чорткова створює цю казкову пору сама – вона шиє текстильні ляльки та виготовляє з вовни іграшкових тварин.
– Цей процес нагадує мені машину часу, – каже майстриня. – Я уявляю себе маленькою дівчинкою, яка дуже любила ляльки, шила для них одяг, заплітала їм коси. Мені завжди хотілося, аби моя лялька своїм вбранням вирізнялася з-поміж інших, тому приділяла увагу дрібним деталям: кожна сукня була з оригінальним комірцем чи кишенькою.
Коли Ліда подорослішала, то забула про ляльки і рукоділля. У неї з’явилося нове захоплення – малювання. З-під пензля юного художника почали з’являтися дивовижні пейзажі. Щоб розвивати свій природній талант, Ліда вступила до коледжу Київського університету імені Бориса Грінченка, де здобула фах вчителя образотворчого мистецтва. Викладацького хліба наразі вона ще не скуштувала, але й дар свій також не розгубила. Ліда продовжує дивувати своїми картинами і захоплювати власноруч виготовленими іграшками не лише дітей, а й дорослих.
– Спочатку в Інтернеті я побачила іграшки з овечої шерсті, переглянула в ютубі майстер-клас і спробувала собі зваляти таку, – розповідає жінка. – Як для першого разу вовняна мишка вдалася досить красивою. Це стимулювало мене творити далі. Тож згодом з’явилися мої улюблені шерстяні котики та ще багато різних звірят і птахів. Їх я одягаю у сукні, кофти, штани, шапки та шалики, які в’яжу і шию сама.
Однак валяння, за словами Ліди, – досить монотонна справа. Часто доводиться годинами сидіти і тицяти голкою у шерсть. Тому час від час майстриня переключалася на малювання картин. Але цього, як зізнається, їй все одно було замало, тому вирішила опанувати новий вид творчості – почала шити текстильні ляльки. «Спеціально для цього придбала швейну машинку, самостійно навчилася крою та шиття, роздивилася витвори інших майстринь в Інтернеті і активно взялася до роботи, – пригадує Ліда. – Створення кожної ляльки − це досить кропітка праця, але сам процес настільки захоплює, що цього й не помічаєш».
Брюнетки, блондинки, шатенки і рудоволосі – яких тільки ляльок не побачиш у колекції Ліди Синовицької. Свої вироби, які мають розмір від десяти до двадцяти п’яти сантиметрів, майстриня шиє із бязі, наповнює їх синтепоном і холлофайбером. За допомогою акрилових фарб та сухої пастелі розмальовує обличчя та відтворює емоції. Голкою прошиває коліна, лікті, пальчики на руках та ногах. Взуття для ляльок, як і одяг, Ліда шиє сама. Для цього з полімерної глини зробила колодку, на яку натягує шкіру і скріплює її нитками. Волосся робить із вовняної шерсті або ж купує штучні пасма. Ляльки можна розчісувати, заплітати і прикрашати шпильками чи стрічками. Ручки і ніжки виробів рухаються, до тулуба вони прикріплені за допомогою ґудзиків.
А от імен лялькам жінка не дає. Каже, якщо назве хоч одну, то доведеться залишити собі, а майстрині так хочеться, аби її тендітними виробами захоплювалося все більше людей. Свої ляльки Ліда з задоволенням роздаровує рідним та друзям. Вона щиро радіє, коли бачить, як ними тішаться дівчатка і як солідні пані, взявши до рук іграшку, в одну мить переносяться у щасливе дитинство.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА,
Коментарі вимкнені.