«Мені прикро за земляків, які називають себе патріотами», – мешканці Тернопільщини піддаються впливу ворожої пропаганди

Актуальне інтерв’ю з військовим комісаром Чортківського районного військового комісаріату Леонідом Ришардовичем Підручним.

Леоніде Ришардовичу, Україна тепер переживає складні часи. Незважаючи на нібито перемир’я, бойові дії на Сході тривають далі. Проходить також четверта хвиля мобілізації, виконання якої покладено на військкомати. Як відбувається цей процес у Чортківському районі?

— Важко відбувається. Гадаю, що первісною причиною не усвідомлення людьми свого обов’язку є поширення різного роду негативної інформації – наслідок так званої інформаційної війни. Наші громадяни не є залякані, але вони піддаються впливу ворожої пропаганди, яка ллється на них через Інтернет-ресурси, телебачення, зо-крема з російських телеканалів, переказів, чуток, тощо. Люди ще до кінця не розуміють, що захищати Україну, крім самих українців більше ніхто не буде.
На Чортківщині, це не секрет, є три населених пункти – Базар, Палашівка та Полівці, де мешканці ще не усвідо-мили, що за обороноздатність країни вони теж відповідальні. Нам довелося працювати у цих селах в незвичному режимі. Ситуація, слава Богу, покращилася.
До цих пір слабо проводилася роз’яснювальна робота. У нас фактично були відсутні друковані видання з популяризації української армії. Було запущено військову підготовку у школах, немає навчальної зброї, тощо. Все це разом взяте й відобразилося на теперішній хвилі часткової мобілізації.

Ви назвали Базар, Палашівку та Полівці. Чому на Ваш погляд саме там появилися проблеми?
— Напевно, це незадовільна робота з приводу мобілізації сільських голів. Я розумію, що їм не легко і треба буквально відбиватися від односельців, які думають, що сільський голова складає списки військовозобов’язаних. Одразу ж зазначу, що така думка є хибною, бо військовий облік ведеться як у сільських радах, так і у військкоматі проводиться звірка даних кожного місяця. Поза спинами, запевняю, ніхто нічого не робить. Сільський голова мусить пояснювати людям суть справи. Крім того, як не прикро, шкідливу роль відіграв священик з Полівців, який не може закликати до уникнення від мобілізації, навіть опосередковано.

На скільки відсотків Чортківським військкоматом вже виконаний план мобілізації?
— Не має чим хвалитися. Хоч наш край вважається патріотичним, але коли грянула біда… Дуже багато чоло-віків повтікало за кордон, багато зробилося опікунами, ще якісь причини знаходять. Зараз спецслужби займа-ються перевіркою цих опікунів. І якщо виявиться, що це «липа», добром для них, звичайно, це не закінчиться.
До навчальних центрів ми тепер направили більше 50 осіб. Це дуже мало, відповідно до плану. Існують проблеми з мобілізацією офіцерів. Хлопці, щоби не йти на строкову службу, платили гроші за навчання у військових кафедрах, а сталося не так як вони собі гадали.

Чи є законними дії відповідальних працівників, які вручають повістки військовозобов’язаним на роботі, в дорозі, закладах відпочину, або в інших місцях?
— Так. Законодавством України передбачено, що у випадку оголошення мобілізації, навіть часткової, військовозобов’язаний має прийти до військкомату без повістки. Це його обов’язок! Але коли він ховається, втікає, маніпулює… Тоді вибачайте, шановні.

Ви доволі емоційно виступали 15 лютого на мітингу-реквіємі з нагоди 26-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану. Напевне це через перенапруження, оскільки працюєте без вихідних?
— Можливо й були емоції. Мені прикро за земляків, які називають себе патріотами, а насправді є виши- ватниками. Стояли у перших рядах на Майдані, гарно виступали, тепер пам’ятники відкривають Героям Не-бесної Сотні, а про захист України – забули. Починають якісь теревені, що Донбас, то не наша земля, що там москалі і таке подібне. Ні, це наша територія, і живуть там українці, незважаючи нате, що вони російськомовні.
А що наші «патріоти» працівникам військкомату витворяють: і до квартир та будинків не впускають, і нецензурними словами обзивають, і ще навіть не хочу казати що. То як тут не буде емоцій?

Леоніде Ришардовичу, Ви учасник бойових дій в Афганістані, побували в зоні АТО, тобто на двох війнах. Чи можете провести аналогію того, що було, і того, що є тепер, маю на увазі афганську війну та вакханалію на Донбасі?
— Коли ми йшли до Афганістану, нам втовкмачували, що ми виконуватимемо «інтернаціональний долг». Там ми воювали проти моджахедів-мусульман. Звісно ж вороги, іновірці… Там можна було очікувати звідки прилетить куля. А тут справжнє божевілля! Звичайно ми на сто відсотків праві, бо обороняємо нашу землю від окупантів. Але як розцінити трагедію, коли християни вбивають християн? Дійсно божевільна ця війна, і божевільний той, хто її розв’язав.

Дякую Вам за інтерв’ю.

Спілкувався Михайло Опиханий, Золота Пектораль