“Моя партія — Байковецька об’єднана громада”, — Анатолій Кулик

Свого часу вдалий вибір сільського голови та депутатського корпусу на місцевих виборах став початком нової, цікавої, наповненої історії маленького села біля Тернополя. Нині про Байківці знають далеко за їх межами і навіть за кордоном, як про центр прогресивної об’єднаної територіальної громади, однієї з перших на карті України. З 2006 року і дотепер сільським головою тут працює Анатолій Кулик, саме йому приписують усі досягнення справді зразкової ОТГ, але Анатолій Романович “переводить стрілки” на свою команду, мовляв, без колективу справжніх фахівців нічого б не вийшло. У неділю, 25 жовтня, перед мешканцями Байковецької громади знову стоятиме вибір сільського голови та депутатів. Що пропонує Анатолій Кулик, ми запитали у нього особисто — в ексклюзивному інтерв’ю для сайту “Погляд”.

Анатолію Романовичу, знаю, ви вагалися балотуватися на місцевих виборах-2020. Чому?

Безперечно, приймаючи таке рішення, я потребував порад рідних і колег, хоча й мав стійке внутрішнє переконання, що робити. Дружина і діти переконували зупинитися і нарешті більше часу проводити з сім’єю, відпочити, бо добре знають про безперервне емоційне напруження через думки про роботу. З одного боку, я схилявся до пропозиції рідних, та й бачив, що вже є достойні молоді люди, які можуть продовжувати розвивати громаду. Насамперед це мої заступники — Микола Дума і Віктор Пулька, обидва справляться на посаді сільського голови. Але депутати, колектив і власне заступники рекомендували мені балотуватися, щоб продовжити розвиток громади. Я знаю, що ще не зроблено, і знаю, як це зробити, вклавши любов, енергію і великий досвід. Звісно, мені не вдасться зробити все так, як прописано у нашій стратегії, бо вона сягає дуже далеко в часі, але принаймні корабель “Байковецька об’єднана громада” буде стояти уже в повному русі. Тому, врешті решт, прийняв рішення балотуватися.

Що вважаєте своїм найбільшим здобутком, доки були сільським головою? 

Напевно, першим важливим здобутком було створення самої громади, і це було дуже нелегко. Спочатку цей процес блокувала обласна рада, але ми не зупинилися, поїхали в Київ, зустрілись із Президентом, Прем’єр-міністром, головою Верховної Ради, у яких знайшли підтримку. Тоді Президент дав доручення народним депутатам розробити законопроєкт, аби призначити перші вибори в громадах без рішення сесії обласної ради. Над цим законопроєктом зокрема працювали два народні депутати з Тернопільщини — Тарас Юрик та Роман Заставний, вони домоглися, аби законопроєкт був погоджений у відповідних комітетах, відтак був винесений на голосування, але парламентарі не проголосували за цей законопроєкт. Ми думали, що це кінець, але в останній день його повторно винесли на голосування і тоді Верховна Рада таки прийняла його. З цього почалися всі решта здобутків…

Друге, чим пишаюся, — генеральний план Байківців, це дало можливість селу розвиватись, збільшити бюджет, узаконити неузаконене (наприклад, будинки Щепановського, які були збудовані за межами населеного пункту).

Ще одне досягнення — ЦНАП. Зізнаюся, сам спочатку скептично ставився до його створення, але тепер бачу, наскільки це справді правильне рішення. Завдяки йому нам вдалося викорінити “совдепію” з місцевого самоврядування. Тепер люди в селі без черг, у приємній атмосфері можуть швидко отримати закордонний паспорт, відповідь на заяву, загалом є майже 200 послуг, які надає наш центр. Він важливий, бо стосується безпосередньо усіх жителів громади. 

Днями названо переможців конкурсу з регіональної цифровізації «Дієва громада». Його проводили Міністерство цифрової трансформації України спільно з Міністерством розвитку громад та територій України за сприяння Посольства Швейцарії в Україні. Участь у конкурсі взяли понад 700 органів місцевого самоврядування нашої країни. Приємно відзначити, що Байковецька громада знову стала переможцем у номінації «Взаємодія влади і громади. Розвиток інструментів партисипації і залучення громад до процесів прийняття рішень через цифрові інструменти».

Надзвичайно якісно у нас працює Територіальний центр соціального обслуговування під керівництвом Оксани Яріш. Коли ми відкрили соціальне таксі, наскільки це полегшило життя людей із особливими потребами! 

Що конкретно плануєте втілити в новій каденції?

Найпершим після виборів стоїть відновлення статусу команди, адже у частини теперішніх депутатів і старост припиняються повноваження. 

Дуже важливий проєкт — збудувати музей-скансен на місці черняхівського могильника у Чернелеві-Руському, про нього свого часу мріяв Ігор Ґерета. Ми зараз готові взяти на себе усі видатки, щоб завершити проєктну документацію і почати будівництво. Це глобальний проєкт, який дасть можливість розвиватися не лише Байковецькій громаді, але й масштабніше. З’являться туристи — буде маленький бізнес, відтак нові робочі місця, надходження у бюджет ОТГ, Тернополя.

Інше важливе питання — очисні споруди. Я вивчав досвід Словаччини у цьому напрямку, він надзвичайно позитивний. Бачив, як інженер там показово випив склянку води після очистки — як підтвердження, що очисні споруди працюють якісно. Готовий проєкт щодо будівництва водовідведення уже є, як і виділена земельна ділянка за комунальним підприємством. 

Тобто замість септиків буде повноцінна каналізація?

Так. 

Третє завдання — реформа сімейної медицини…

Але хіба це компетенція сільської ради?

Ми можемо її проводити в рамках загальнодержавної реформи, не переступаючи через закони, а пристосовуючи до своїх умов. 

Байковецька громада перша в історії України, яка сама обрала надавача медичних послуг вторинного рівня — ми передаємо зі свого бюджету гроші у лікарні, де бажаємо отримувати медичні послуги. 

Я хочу, аби у нас сімейний лікар знав кожного клієнта, з яким підписано декларацію (про це і закон, до речі, пише). Щоб принаймні раз в місяць телефонував до людей, дізнавався про здоров’я, знав про хронічні хвороби, а зі старшими людьми щоб спілкувався частіше. Так, це важко, але таких хворих не так багато. І ми готові із бюджету сільської ради доплачувати нашим сімейним лікарям за цю напруженість.

Цікаво, чи впоралася сільська рада, як кризовий менеджер, із цілком новим викликом — пандемією?

Наші населені пункти асимільовані із Тернополем — багато людей з громади працюють у місті, тому ізолюватися не змогли. Якраз у найближчих населених пунктах до Тернополя найбільша кількість інфікованих. Але ми завжди спілкувалися із ними щодо дотримання самоізоляції, виявлення контактних осіб. Відповідний нагляд здійснювали наші поліцейські. Чи вдалося усе? Важко відповісти. Як орган місцевого самоврядування у цих умовах ми проводили дезінфекцію, купили засоби захисту, під час карантину відправили 80% працівників на віддалені робочі місця, школи працювали онлайн, для окремих учнів позичили ноутбуки, які тимчасово не використовуються у сільській раді. Місцевий підприємець Ігор Лагіш почав шити костюми і маски, які ми передали нашим місцевим пожежникам, в амбулаторії, у районну лікарню, у другу міську лікарню — безкоштовно. 

У сільській раді створили комісію, яка виїжджала для проведення ПЛР-тестів. 

За період пандемії, на жаль, у нас трапилися три летальні випадки через коронавірус. У громаді є спеціальна команда у комунальному підприємстві, яка займається похованням людей, які мали коронавірус. Працівники забезпечені відповідним одягом, технікою, доплатою до зарплати.

А як щодо економіки в рамках пандемії?

Це болюче питання. Ми провели секвестр бюджету, зменшили доходи. Під час першої хвилі пандемії, коли всі пішли на самоізоляцію, завод “СЕ Борднетце-Україна”, звідки отримуємо вагомі доходи з податків, теж пригальмував виробництво. Найприкріше мені було почути, як місцеві чиновники раділи, мовляв, що тепер робитимуть Байківці без заводу? Що ж, нехай радіють, це на їхній совісті.

За другий квартал ми не доотримали 25 мільйонів гривень, в той час, як заплановане вилучення в держбюджет — 20 млн. Надходження зменшились, а вилучення не змінилося. Ми тричі попросили Кабмін врахувати ситуацію і зробити перерахунок, але тричі отримали негативні відповіді, нікого не хвилюють наші проблеми. Крім цього, з нашого бюджету забрано майже три мільйони у Фонд регіонального розвитку, за які ми планували добудувати тротуар по вулиці Корольова і дорогу на вул. Проектній. Ці кошти начебто пішли на боротьбу з ковідом… 

Відтак ми почали пристосовуватись: зменшили видатки на інфраструктурні об’єкти, фінансуємо лише заробітну плату працівникам та сплату за енергоносії. Але не зупинили фінансування проєктів громадського бюджету, бо в ньому брали участь жителі кожного села громади. Зокрема, відновили пам’ятник воїну УПА Євгену Розвадовському, який відкрили і посвятили 14 жовтня цього року на місці, де він загинув від рук енкаведистів. У майбутньому плануємо встановити погруддя Матвію Лотовичу — жителю Гаїв Ходорівських, який був лікарем УПА, особистим лікарем Шухевича.

Після виборів сільська рада буде у складному фінансовому становищі, але не критичному і продовжуватиме розвиватися.

Як змінилося ваше життя, в тому числі і у фінансовому плані, за роки, проведені у кріслі сільського голови?

Посадовий оклад і умови оплати праці сільського голови затверджуються сесією сільської ради. Дякуючи депутатам, отримую достатньо, щоб утримувати сім’ю, оплачувати комунальні послуги, робити заощадження. Нещодавно багато витратили на лікування — ми з дружиною захворіли коронавірусом, на необхідні ліки витратили майже 40 тисяч гривень.  

Коли у громаді почалася перша криза через карантин, я звернувся до депутатів, аби припинити виплату сільському голові будь-яких надбавок.

Зарплата зростає постійно і не лиши в сільського голови, а й його команди. Ми запросили на роботу фахівців зокрема і з Тернополя, які уже мали гідну зарплатню, нам важливо було їх зацікавити фінансово, бо їхній досвід нам важливий. Інша частина — молодь, її теж  треба стимулювати заробітною платою, щоб вони дорожили робочим місцем.

У 2015 році на посаду голови Байковецької ОТГ не балотувався ніхто, крім вас. Чому ніхто тоді не захотів з вами змагатися? Що знаєте про теперішніх своїх опонентів?

Тут факторів може бути багато. Я не дуже добре знаю своїх опонентів, але бачив їхні брошури. Що ж, віддати громаду в такі руки мені страшно — шкода людей. Одного з кандидатів запропонувала політична партія Олега Ляшка. Моя ж політична сила — Байковецька громада, інших немає. Я бандерівець, западенець, люблю свою країну, мову, пісню, поважаю усіх інших, я точно не буду жити на колінах, і не дозволю, аби мені нав’язували, як маю працювати. 

Інший опонент з’явився під час об’єднання з Охримівцями. Не впевнений, чи він взагалі знає цю кухню. 

Я не зміг приїхати у всі села громади через хворобу. Сподіваюся, люди мені це вибачать. Від бігбордів зі своїм портретом і лозунгами відмовився, бо кому це потрібно? Ні мені, ні людям. Якщо пройду сільським головою, то всі кошти, сплачені на заставу, не забиратиму, хоч переможець має на це право, а спрямую на будь-який проєкт, розроблений жителями нашої громади.

Якщо порівняти з попередніми виборами, цьогорічні чимось суттєво відрізняються?

Дуже складний бюлетень — його складно заповнити правильно. Але якщо перед підрахунком голосів комісія проголосує, що вважати помилкою, а що ні, проблем не буде. 

Депутатів уже буде 22, а не 40, як зараз. Мені вкрай важливо, якою буде нова команда. Теперішній депутатський склад Байковецької сільської ради відпрацював дуже гарно, ми чули один одного, хоч і сперечалися і інколи говорили на високих тонах, але в підсумку домовлялися, усі позачергові сесії відбулись, усі активно брали участь в обговореннях.

Не тісно вам у Байківцях? Не планували брати участь у виборах до міської чи обласної рад, або й до Верховної Ради?

Особисто я для себе таких завдань не ставив, хоч пропозицій було багато і різних. Я — байківчанин, хоча тут і не народився, але все своє свідоме життя живу і працюю тут, тут народились мої діти. Ця територія мені не байдужа. Я відповідальний перед селами, які запросив до об’єднання, тому якби прийняв рішення перейти на інше місце роботи, це була б зрада, а я не зрадник і з Байковецькою громадою йтиму до кінця.

Підготувала Ірина Гайсюль.