На Буковелі замовчують трагедії з лижниками – за один день в найгарячіші дні сезону там травмується від 180 до 200 осіб

Офіційно про травматизм не говорять, а на неофіційну інформацію не реагують. Про це повідомляє ye.ua.

Трагедія, яка нещодавно приголомшила не лише нашу область, вкотре довела – на долю впливає людський фактор. Напевне, немає людини, яка хоч краєм вуха не чула б про загибель хмельничанки, телеведучої Ольги Сахно. Про це повідомляли не лише місцеві ЗМІ, але й більшість всеукраїнських та кілька інтернет-видань ближнього зарубіжжя.

Нагадаємо, Оля Сахно загинула 27 січня цього року, катаючись на лижах у туристичному комплексі «Буковель». Одразу ж після трагедії в інтернет-ресурсах з’явилася інформація про те, що саме хмельничанка «розпочала» трагічний сезон. Однак лижники, які уже встигли потішитися зимою в Карпатах і паралельно поспілкуватися з працівниками гірськолижного курорту стверджують, що це перший випадок, який… не вдалося приховати! Насправді ж, смертельні випадки на лижних трасах – явище, на жаль, поширене. Хоча інформації стосовно травматизму ні на офіційному сайті курорту, ні на сайтах органів влади не має. Проте самі туристи і медики установ, котрі розташовані у навколишніх містах кажуть: «інформація, м’яко кажучи, неправдива».

«На початку січня, коли найбільший наплив туристів, бувають дні, коли травмпункт Яремчанської міської лікарні переповнений поламаними і побитими туристами, – зізнається у телефонній розмові один із лікарів, який побажав залишитися невідомим, – більшість привозять саме з «Буковелю». До офіційної статистики вносять лише окремі випадки. Реальна кількість людей, які травмуються, більша у кілька разів».

За словами лікаря, значна частина травмованих туристів звертаються за медичною допомогою не лише до Надвірнянської лікарні, але й до Яремчанської міської лікарні і, навіть, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, саме сюди транспортують туристів із найважчими травмами.

За неофіційною інформацією, якою неохоче діляться рятувальники та медики, які працюють безпосередньо на травмпункті курорту, кількість травмованих щодня сягає сотню-півтори осіб. «Точної статистики щодо травматизму, тим більше, його наслідків, не зможе назвати ніхто, адже частина туристів після надання першої медичної допомоги роз’їжджаються за місцем свого постійного проживання, де продовжують лікування в стаціонарних чи амбулаторних умовах, – каже надвірнянський лікар. – З іншого боку, навіть якщо хтось і має таку інформацію, він її не озвучить, бо залишиться без роботи».

Чому на офіційних звітах чи на сайті гірськолижного курорту, інформації про смертність на курорті немає взагалі, або, якщо є, то окремі випадки, які, за словами МНСників, не вдалося приховати? Про це і не тільки минулого року запитував у правоохоронних органів депутат-комуніст Олександр Голуб у сесійній залі. «Високий рівень травматизму на гірськолижному курорті «Буковель» вже притча во язицех, – пролунало тоді у залі Верховної Ради. – Проте ні Міністерство культури і туризму, ні МНС, ні Генпрокуратура цю проблему не помічають».

Минулоріч неофіційна статистика наприкінці зими свідчила, що за один день в найгарячіші дні сезону «Буковелі» травмується від 180 до 200 осіб. Однак офіційно її підтвердити не насміляться ні на курортному травмпункті, ні в Яремчанскій міськлікарні. Тридцятирічний хмельничанин Віталій Олійник, якому минулого року теж довелося звертатися по допомогу медиків каже: якби не дружина-медик, та ще й до того ж, вправний водій, він залишився б без допомоги. Поки місцеві лікарі рятували десятки травмованих, Віталій з дружиною поїхали до Яремчанської лікарні.

“У приватній розмові медики зізнаються, що туристи, які потрапляють з курорту, «роблять статистику» місцевим ескулапам, – розповідає Віталій. – Адже ніхто не вказує, що травмований приїхав саме з «Буковелю», а що не зафіксовано, того не існує, тобто травматизм на курорті – в межах допустимого».

Саме травматологи дбайливіше всього зберігають число травмованих у секреті, мовляв, це «конфіденційна інформація». У згаданому вже депутатському запиті йшлося про те, що стрімке зростання травматизму в першу чергу пов’язане з тим, що адміністрація курорту не забезпечує відпочиваючим належний рівень безпеки на гірських схилах. Однак державні установи відбулися тоді черговими відписками. «Очевидно, для конкретних справ ще немає критичної кількості загиблих і травмованих», – віджартувалися тоді «по-чорному» колеги-депутати.

«На лижі я вперше і, напевне, востаннє, стала минулого року, коли ми з чоловіком та компанією поїхали на вихідні, – розповідає Олена, колега-журналістка з районного центру. – Після невдалого спуску з найпростішої траси я пошкодила спину. У медпункті курорту надали мінімальну допомогу, але вже другий рік поспіль я лікую хребет у санаторіях, ходжу на витяжки та роблю відповідні вправи вдома».

Жінка зізнається, що не претендує на звання лижника, претензій до медиків немає, а туристам нагадує, що кожен сам відповідає за власне життя. «Скільки не звинувачували б власників курорту, медиків чи закони – життя і здоров’я ніхто нікому не поверне, бо в них на першому місті заробіток, а не безпека, тому порятунок туристів – справа рук самих туристів», – зауважила Олена.

Хмельничанин Дмитро Маціборук, який у січні цього року теж спробував власні сили у «Буковелі», відбувся переломом відростків хребта на 3 і 4 хребцях та двохмісячним «відпочинком» на лікарняному ліжку. «Коли на чималій швидкості я виїхав на місток то побачив, що там лежать двоє людей.

Все відбулося за одну мить – гальмувати чи намагатися оминути їх було вже пізно і в мене залишалося два варіанти: або врізатися в них, або злетіти з моста». Дмитро вирішив пожертвувати собою і скерував лижі з містка. Далі по схемі: швидка, лікарня в Надвірній, нейрохірургія у Хмельницькому і два місяці на лікарняному ліжку.

За словами Дмитра, у приватних розмовах рятівники на Буковелі зізнаються, що за один сезон лижі та гори забирають, в середньому, півтори – дві сотні туристів! «Там дуже висока смертність, – стверджує Дмитро, – але її не фіксують і тримають у секреті. У травмпунктах шалені черги, люди плачуть, страждають… Приїзду швидкої я чекав близько двох годин і ще півтори години мене везли до лікарні. З такими термінами людина, у якої є розриви внутрішніх органів чи крововиливи, просто не доїжджає до лікарні».

Значна частина проблем від того, що туристи часто або не хочуть бути «гіршими за інших» і переоцінюють свої здібності, або не розраховують власні сили саме на крутих спусках, втрачають самоконтроль. Як стверджують самі лижники, багатьох трагічних і навіть летальних випадків далося уникнути б, якби траси були забезпечені засобами захисту.

«На спусках і поворотах повинні бути міцні сітки, а не декорація, як донедавна там було та м’які мати на перилах мостів», – каже Дмитро Маціборук. В мережі інтернет родичі та друзі загиблих на курорті шукають одне одного для того, щоб об’єднати зусилля у боротьбі за правду.

В одному з повідомлень товариш загиблого киянина стверджує: «Смертельний випадок на лижній трасі в минулому році залишився якимось дивним чином не врахованим, кримінальну справу, заведену в місцевій прокуратурі, було через кілька днів закрито без будь-якого приводу, а довідка з міліції не видавалася, нібито такого взагалі і не було. Справа стосовно загибелі хмельничанки Олі Сахно, за словами близьких, теж перебуває у слідчих Яремчанської прокуратути.

«Поки що жодних висновків чи попередніх результатів немає, – каже товариш загиблої Андрій. – Коли ми спілкувалися зі слідчими у Яремчі, нам сказали телефонувати не раніше, ніж за місяць, тобто на початку березня. Але не факт, що тоді вже будуть хоч якісь результати». Рідні та друзі запевняють, що контролюватимуть ведення справи і не залишать її без належної уваги.