«Найбагатші люди носили черевики з козячої шкіри, а найбідніші – з лика дерева», – тернополянка Леся Сута

Про те, як кілька століть тому виглядало найпопулярніше українське взуття – черевики, з чого його виготовляли та які верстви населення могли дозволити собі найкращі черевички розповіла кореспондентці «Тернополян» старший науковий співробітник Тернопільського обласного краєзнавчого музею Леся Сута.

— Пані Лесю, серед усього різновиду взуття, черевиків у вас представлено чи не найбільше?

 — У фонді нашого музею налічується понад 50 пар різноманітного взуття, починаючи від чобіт, черевиків та закінчуючи личаками, постолами. Найбільше в нас представлено черевиків із багатьма можливими варіаціями форми, матеріалу та способу зав’язування. В давнину цей різновид невисокого взуття, спільно з чоботами виготовлявся в майстернях, фабриках. Відрізнялися черевики від чобіт лише розрізом спереду, який у перших зав’язувався шнурками чи защіпався на ґудзики.

— А кілька століть тому з чого люди виготовляли черевики?

— Давнішні черевики були призначені в основному для жінок і виробляли їх зі шкіри з черева тварин – корови, коня чи навіть кози. Звідти походить і назва слова «черевики». Шкіра на череві худоби була тоншою, аніж на інших частинах тіла тварини, тож ідеально підходила для виготовлення  взуття.

— Пані Лесю, розкажіть, будь ласка, детальніше про черевики з козячої шкіри?

— Сап’яновими називалися черевики, які були виготовлені з козячої шкіри. Таке взуття було хорошої якості, м’яким на дотик та мало переважно червоний, чорний, коричневий чи навіть зелений колір. Сап’янові черевики були найдорожчими з-поміж інших видів. Їх дуже берегли й передавали у спадок від матері до доньки. Якщо, наприклад, дівчина пішла у сап’янових черевичках до церкви, то коли, вийшовши з церкви, бачила, що надворі дощить, вона ззувалася та босоніж поспішала додому.

— А як змінювалася мода на черевики протягом століть?

— В нашій колекції є найдавніші черевички – початку 19 століття, а є й з кінця 19 століття із клеймом фабрики. Взуття чудово збереглося до наших днів. Багато з цих черевиків є оздоблені орнаментом, а халявки у взуття на невисоких абсцасах (так тоді називалися каблуки) були розширеними та завуженими. Каблуки майстри підбивали, а самі черевики мали подвійні підошви. На початку 20-го століття були популярними черевички-закупанки, а в середині 20-го століття в моду увійшли черевики лунки. Останні вже мали утеплення.

— Чим відрізнялися черевики біднішого та багатшого населення?

— Черевики заможного та біднішого населення, звичайно ж, відрізнялися за якістю. Наприклад, найбагатші люди носили черевики з козячої шкіри, а найбідніші – з лика дерева. Бідняцтво ходило в личаках і постолах. Чобіт мали одну пару на всю сім’ю, тому й дуже берегли взуття. Навіть у народі була така приказка: «Видно пана по халявах».

Comments are closed.