Націоналіст – це «Той, що перехитрив Світ»

На цих виборах обридлива тема комунізму знов і знов виконуватиме роль червоної шмати для борців за владу. Одним ця шмата потрібна як прапор маргінальної сили, яка за гроші виконуватиме конче потрібне для перемоги паскудство типу домагання другої державної мови, що не достойно чинити партії влади. Іншим червона шмата потрібна, щоб показово витирати об неї чоботи і модельні мешти борців за справу нації.

Тому ніхто не зацікавлений зрозуміти суть і роль сучасних комуністів в Україні. Якщо почнуть розбиратися, то може виявитися, що справжніх комуністів і комуністичної ідеології в Україні не існує, а перша із «ідеологічних» партій -КПУ насправді сповідує зовсім іншу ідеологію. Більшість патріотів вважає зайвим заглиблюватись в суть сучасного «комуністичного руху», вважаючи за краще просто боротись з комуністами як з окупаційним рудиментом СРСР, який стоїть на шляху до національної держави. У відповідь – симоненківці проголошуватимуть заяложені мантри , ще більше дратуючи націоналістів.

Вже 20 років будь-яка українська влада не вбачає в цій силі ні окупаційності, ні зазіхання на державу. Тому суди і Мінюст ніколи не пробували забороняти КПУ.

Правда, в 90-х роках комуністи самі себе заборонили, щоб «відмити» свій політичний капітал і превентивно убезпечити себе він формальних претензій патріотів. Більше про комуністів говорити не хочеться, адже вони добряче надоїли, як чиряк, на якого немає «мазі Вишневського». Гірше комуністів – це їхня роль «червоної шмати», яка вносить небезпечну фальш в паскудну українську політику. Вони провокатори , які цього не приховують. Їхнє завдання – звести на манівці справжній український націоналістичний рух як рух активного, діяльного патріотизму.

Насправді ідейним ворогом націоналізму є не бутафорний комунізм, а сучасний агресивний космополітизм, який всіма засобами руйнує здатність національних спільнот захищатись. Ідеологія агресивного космополітизму ніким не вивчається, про це воліють не говорити, але вона діє і є потужною технологією просування хижого глобалізму.

Поки українські націоналісти змагаються під антикомуністичними гаслами проти одного «окупанта» і не бачать загрози більшої, глобальної, українське суспільство не має шансу змінити цю, створену не так політичну систему на державу, здатну реально захистити інтереси громадянина від несправедливості зовнішньої і внутрішньої. До речі, національні інтереси неможливо захистити від загроз чужих поганців, коли свої визискувачі явно не знають міри. Отже, націоналізм може перемогти, не так агресивністю гасел, як невідступною турботою про життєвий простір простої людини і боротьбою не з наслідками згубних світових чорних течій, а з їх першопричинами.

Космополітична ідеологія , в силу власної аморфності і прихованості, діє не явно, подібно до СНІДу сучасності. Так званий сучасний український комунізм є лиш однією з прикладних технологій космополітичного процесу. Йдеться про уніфікацію націй в зручні для глобалізації псевдогромадянські спільноти. Сучасні глобальні катаклізми і штучні «революції» є ознаками штучного формування світової глобальної структури, яка набирає ознак мега-нації і тому намагається руйнувати слабші національні структури, з метою використання їх як будівельний матеріал, а решту – на добриво. Йдеться про кінець людської цивілізації, в тілі якої вже проростає щось схоже на потвору з фантастичного фільму «Чужий».

Напевно цей фільм, який швидко обріс схожими близнюками, виник не випадково. Але досить фантастики! Та все ж реальність містить занадто багато загадок, про які політики не говорять, щоб не заробити собі імідж маргінальних футуристів, адже їм йдеться лиш про владу, тому народові треба говорити про хліб щоденний і розважати ерзацшустерами. З такими політиками ми завжди захищаємось, а виграти можна тільки з допомогою випереджуючої стратегії поведінки і сучасної ідеології. Як би ми не любили комуністів часів Сталіна, вони таки мали талановитих ідеологів, які недарма затівали боротьбу з космополітами Заходу.

На той час Російська імперія СРСР була першою гіпер-нацією, яка трималась на ідеології російсько центричного космополітизму-інтернаціоналізму. Саме тому в західному космополітизмі СРСР вбачала прямого суперника. Вочевидь на Землі замало місця для двох космополітичних гіпер-націй. Поклавши на цьому крапку, спробуємо наблизитись до розуміння космополітичного світогляду.

Космополіт – однозначно це не людина без національності, його національне питання залізно вирішене. Він бажає бути людиною всесвіту з очевидною для себе умовою – там де він живе всі повинні поділяти як власні мовні, духовні та культурні пріоритети його нації. З такими «невинними» амбіціями космополіт хоче почуватися як дома навіть на Північному полюсі. Будучи представниками сильної нації, космополіти своє особливе становище неминуче трансформують у вигоду для себе, що в загальній масі обертається світовим пріоритетом для їхньої нації.

Ідеальними космополітами є американці, які створили поки що єдину гіпер-націю. Росіяни мають не менші амбіції космополіта, коли опиняються на чужині. Історична звичка «приєднувати території» робить їхнє поняття чужини дуже умовним. Де звучить російська мова, там і російський дух. Вони можуть все життя прожити в Америці чи іншій країні, не говорячи про Україну, і з принципу не вивчати місцеву мову. Китайці теж практично ніде в світі не асимілюються і тільки складність китайської мови та письма не дозволяє їм стати потужною гіпер-нацією на хвилі змагання великих космополітів.

Цілком можливо, що так звана інформаційна боротьба відбувається передовсім для забезпечення безроздільної експансії однієї мови в якості міжнародної. Наразі відбувається зростання англомовного світу і, як претензія на російську гіпер-націю, наполегливе не припиняється нав’язування російської мови для міжнародного спілкування пострадянським народам і деяким країнам Європи та Азії. Отже, за мовно-інформаційними змаганнями проглядаються змагання двох моделей світового порядку, результатом якого буде великий перерозподіл економічних впливів. По-простому йдеться про те, хто буде яку частину світу експлуатувати, почуваючись там, як вдома, тобто стане єдиною гіпер-нацією на ідеології космополизму.

В цьому глобальному змаганні не те, що Україна, вся об’єднана Європа почувається в ролі «проміжної території». Чим швидше англомовний світ поглине Європу , а російськомовний –Україну, тим швидше завершиться це змагання і в тілі людства проросте одна гіпер-нація, яка неминуче загине від власної ж зброї, призначеної для руйнування людської родини. Дальше можна читати за Апокаліпсисом. На щастя, люди не схильні вірити в погане. Є ще оптимісти, які вірять в можливість відвернути глобальне лихо. З усіх варіантів напевно єдиною противагою загрозі людства і кожному з нас зокрема є поширення руху національного самозахисту, справжнього націоналізму , який зможе перехитрити незбориму силу . Такий націоналізм, як діяльний патріотизм, не бравуватиме самовбивчим показним радикалізмом, він радикально відновить справедливі засади національної економіки, призначеної для захисту цінностей родини, роду і вільного життя людини. Він робитиме це, обґрунтовуючи власний національний радикалізм тими ж категоріями прав людини і демократії, які зараз часто використовуються проти нього ж у світовій подвійній грі. Відвертий і щирий, справедливий націоналістичний порив в наш час недоречний і нагадуватиме нерозважливі спроби докричатись за допомогою в горах, натомість викликати на себе снігову лавину.

Приміром, зробив хтось необачну заяву щодо участі Гайтани в Євробаченні. Відразу ж одержать у відповідь потужний космополітичний удар від «Руського міра». При цьому будуть послуговуватись жупелом боротьби з расизмом, що притаманно іншому, англомовному глобальному світові. Англомовний світ теж зреагує і не промине заодно вдарити, вже по всій українській нації, огульно звинувачуючи Україну в расизмі. Справа Тимошенко теж використовується для інформаційних ударів по Україні і в багатьох подібних моментах це зрозуміло – йде змагальна боротьба вищих світових гравців, а українці дістають по шапці, коли здуру висовуються чи стають інструментом в руках тих чи інших «світових друзів». Тому «Свободі» не варто дражнити світ нерозважливими заявами, будь вони сто раз щирими і по-своєму справедливими.

Не варто в такий спосіб демонструвати українцям своє передвиборче завзяття, як не ватро змагатись і в ритуальному топтанні червоної шмати. Будь-які заяви, до яких чутливі космополітичні вуха, можуть розцінюватись як випад проти їхніх цінностей і вся Україна відчує «примус до демократії і толерантності» сповна, не лише президент Янукович і ті, кому належиться за рангом влади. Краще без зайвих слів, але послідовно і радикально втілювати ідею заможного життя від достойно оплачуваної праці, піднімаючи для такої справи зледачілого і надто спокійного українця, спонукаючи його захищати від злого власний український світ і спокій родини.

Не словом, а рішучою дією відстороняти продажних адептів космополітизму, сиріч корупціонерів, і наставляти на головні ролі людей, які дбають про народне благо. Молодих партійних націоналістів можна зрозуміти – вони прагнуть влади, тому демонстрація власного радикалізму без гасел ХХ століття здається їм непереконливою, не здатною привернути електорат. Та на жаль, ми не одні у світі і Орвелівський старший брат уважно спостерігає за нами.

Тому краще не бравувати, автоматично провокуючи стосовно України молот-«демократизатор» російського і заодно американського космополітичного взірця. Націоналісти Європи зараз працюють дуже активно, але вже навчились вправно аргументувати свою діяльність, щоб не так часто одержувати жупел «фашиста» на груди і удар «демократизатора» по голові. Європейцям-аціоналістам легше – їх не б’ють інформаційно з двох боків, як українців. Нам же треба бути розважливими. Адже «демократичний» світ ніколи не пробачить українським націоналістам того, що під носом «сторожів демократичних цінностей» дозволяють собі націоналісти російські і не тільки.

Словом, наближаються вибори і хочеться сказати справжнім молодим націоналістам, якось так, щоб не образити їхні амбіції – Хлопці, не бравуйте на публіку, ми вас і так підтримуємо! Головне, щоб ви розуміли боротьбу сучасного світу і змогли перехитрити цей фальшивий світ, невідступно роблячи свою справу по-справжньому, і щоб було вас в кожній українській силі багато!

Володимир Ференц, Острів