Азербайджанець з українським паспортом підрізав студента-економіста

19 червня близько 16.00 біля приміського автовокзалу, що на вулиці Шептицького, сталася подія, яку логічно пояснити вкрай складно. Азербайджанець з українським паспортом спершу почав вирішувати суперечку з опонентом сокирою, потім битою і в кінці кінців завдав ножового удару другокурснику Тернопільського національного університету.

Від непоправимого врятувала картина

У колективі нашого видання немає антисемітів, усі національності, які на законних підставах живуть в Україні, мають право користуватися всіма благами життя. Але те, що відбулося того дня в Тернополі за участю азербайджанця з українським паспортом, заставило журналістів «Номер один» розповісти цю історію детальніше.

– Ми з трирічним сином Остапом та знайомим Олександром переходили дорогу в районі приміського вокзалу. В тому місці практично завжди велике скупчення автівок і перехожих, а тому водії намагаються уважно дивитися, щоб на когось не наїхати чи з кимось не зіткнутися. Але не так сталося того дня. Автівка «ВАЗ-21099» переїхала мені через ліву ногу. Я серйозно не постраждав, водночас зробив водію зауваження, мовляв, ти що, не бачиш, куди їдеш. Чекаючи вибачень, аж ніяк не сподівався на таку агресивну реакцію з боку водія, який вийшов з салону машини, тримаючи в руках сокиру, – пригадує ті страхітливі події один з потерпілих Андрій Круцько.

За словами пана Андрія, водій, як виявилось кавказької національності, спершу показав, що доволі вправно розмахує сокирою, а потім перейшов до більш агресивних дій.

– Перший раз водій відмахнувся сокирою, зачепивши лише футболку, – переповідає Андрій Круцько. – Другий удар ручкою від сокири прийшовся мені в ліве око, натомість третій удар вдалося заблокувати за допомогою картини «Пейзаж», яку перед тим придбав на «стометрівці» (на дерев’яній рамі картини видно слід, очевидно, від леза сокири – авт.). Опісля вдалося ногою вибити сокиру з рук, але на цьому азербайджанець не охолонув. З салону машин він витяг биту. На щастя, нею він потрапив у бетонну електричну опору, внаслідок чого вона тріснула. Але на цьому його «холодний» арсенал не закінчився. Насамкінець він дістав ножа і з ним пішов на мене.

Андрієві до певної міри пощастило, бо на допомогу водієві-агресору підоспіли, очевидно, його співвітчизники, теж особи кавказької національності, які поруч торгували. Від них він отримав кілька ударів, у тому числі і монтировкою по спині, натомість водій легківки свою неадекватну поведінку перекинув на знайомого Андрія – студента II-го курсу ТНЕУ, 18-річного уродженця Хмельниччини Олександра Підкамінського.

– Від Андрія і його маленького сина Остапа я був десь за 10-ть метрів, – пригадує Олександр Підкамінський. – Як тільки побачив, що трапилось, від місця інциденту одразу забрав дитину, яка заходилась від плачу, щоб його, не дай Боже, не покалічили, а потім пішов допомагати Андрієві. Зловмисник, який спершу розмахував сокирою, а потім битою, тримаючи у руці ножа, заносив його мені під горло. Я ж намагався висмикнути ножа, узяв чоловіка за руку, але той висмикував руку та полоснув ножем по моїй руці.

Потім, як пригадує Андрій Круцько, коли у Сашка почала текла кров, його ще хтось вдарив стільчиком чи іншим дерев’яним предметом по голові, внаслідок чого він нахилився до прилавку і на кілька секунд знепритомнів. Лише через певний час Олександр, прийшовши до тями, шлейкою від сумки перев’язав рук, щоб зупинити кров. Натомість Андрій Круцько викликав швидку і міліцію, але безуспішно прочекавши 15-20 хвилин, власним ходом обоє дісталися до травмпункту лікарні міської швидкої допомоги. Там хлопцеві з покаліченою рукою зробили операцію…

Прикро те, що за даним інцидентом спостерігало понад 50 чоловік – це і пасажири, які очкували своїх рейсів, і навколишні продавці. Всі дивилися, немов на цирк, але ніхто не став на захист двох молодих людей з дитиною. Більше того, за інформацією «Номер один», тільки один свідок погодився засвідчити те, що трапилось, всі решта, очевидно, бояться за своє життя чи за палатки, в яких вони торгують на ринку…

Чому українців у рідній країні не захищають?

Працівники міліції покази взяли в Андрія Крутька того ж дня ввечері, натомість в Олександра Підкамінського аж у вівторок.

– У понеділок, 20 червня, ні зранку, як обіцяли, ні в обід міліціонери не прийшли до лікарні, а після обіду вже мене не було, бо пішов знімати побої. Того ж дня був у міському відділку, щоб написати заяву, але звідти мене відправили на ринок до тамтешнього міліціонера, повідомивши, що він займається моєю справою. Там мені показали матеріали по справі, натомість лише на наступний день взяли покази. Хоча мені не зрозуміло, чому з цим так довго тягнули. Як мені потім сказали, правоохоронці намагалися допитати мене одразу, але я був під наркозом і довго відходив, а потім ще двічі приходили в лікарню, але мене не було на місці, – зазначив потерпілий Сашко.

Теж висловив певні претензії до правоохоронців і Андрій Круцько: «Яке ж було здивування, коли ми приїхали у травмпункт і побачили там чоловіка, який завдав усіх цих ударів, у тому числі і ножових. Схоже, він теж прийшов досліджувати побої. Хоча їх як таких не могло було. Можливо, коли вибивав сокиру, вдарив його в руку, чи коли картиною захищався від удару, то зачепив нею його губу. Не знаю хто йому порекомендував, але він написав заяву, де зазначається, що це його били п’ять чоловік, чого насправді і близько не було. Прикро інше, біля азербайджанця крутилися міліціонери, начебто його допитували, а до нас чомусь ніхто не підійшов, хоча було видно, що прийшла людина з ножовим пораненням…».

– Ці хлопці (айзери, як на ринку їх називають українці, – авт.) комусь платять гроші за своє проживання в Україні і їх вигідно тримати. Навести ж у цьому питанні порядок – це все одно, що зарізати дійну корову. А як інакше пояснити те, що така велика маса людей кавказької національності може знаходитись нелегально і торгувати. Вважаю, що на цю проблему треба дивитися в іншій площині. Якщо це все спустити їм з рук, то вони завтра будуть бити та різати наших дітей, – обурюється Андрій Круцько, – а цього допустити не можна!

А між тим, Олександр Підкамінський у четвер, 23 червня, з хворою рукою змушений був здавати екзамен з політології в ТНЕУ, адже сесію для нього ніхто не відміняв. Маленький Остапчик настільки злякався побаченого, що три години не переставав плакати, жодного слова не міг сказати. Щоб вивести малого із шокового стану, батьки вдалися до традиційних методів – зливання воску та викачування яєць. На щастя, нині Остап вже пішов у садочок, хоча, зізнаються батьки, вночі ще спить неспокійно, часто пробуджується, плаче…

А кавказець Анар М. (1978 р. н.), який у 2009 році отримав паспорт громадянина України (виданий
Бережанським РВ), тим часом перебуває на волі, його автівку журналісти «Номер один» побачили на місці інциденту в четвер, 23 червня, по обіді…

У центрі громадських зв’язків УМВСУ в Тернопільській області журналістам «Номер один» повідомили, що на місце інциденту виїздили працівники міліції (є відповідний запис у журналі реєстрації викликів), якими зроблено всі необхідні в такому випадку дії. Нині справа, як повідомив керівник прес-служби обласної міліціїПетро Колісник, від дільничого, що на ринку, зі всіма зібраними матеріалами передана слідчому міського відділку. Вирішується питання щодо порушення кримінальної справи за ст. 296, частина 4 («хуліганство, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета…»). За цією статтею винуватець може бути позбавлений волі на строк від 3 до 7 років. Наразі слідчий має 10 днів, щоб прийняти рішення про порушення чи про відмову в порушенні кримінальної справи, і цей строк минає 29 червня…

Віталій Поповіч, Номер один