Гірчичник для громадських організацій!
«Погляд» писав про те, що у вівторок, 6 грудня 2011 року, в конференц-залі готелю «Тернопіль» представники туристичної громадськості області, засобів масової інформації, депутат Тернопільської обласної ради Володимир Стаюра були учасниками круглого столу на тему «Чому на Тернопільщину не їдуть туристи. Стан туристичної галузі в області». Захід організований Тернопільською експертною групою яку очолює Ярослав Чорнозуб.
Відповідь на звинувачення експертів подає Управління туризму ОДА:
Депутат обласної ради Володимир Стаюра повідомив, що кошти, які виділяються на розвиток туристичної галузі області мізерні і їх недостатньо для розвитку туризму. Хоча дивними було чути це від депутата, який сам знає, що виділення коштів на програму розвитку туризму в області проводиться саме рішенням сесії обласної ради і на підставі пропозицій депутатської комісії членом якої він є.
Виступ, Юрія Юрика, був більш професійним і вирізнявся розумінням ситуації у державних органах – це зміна керівництва, формування чіткої вертикалі та обмеженість повноважень структурних підрозділів. Хоча він критично зауважив, що в районах, м. Тернополі та області програми розвитку туризму не співпадають і це призвело до розпорошення зусиль необхідних на створення оновленої туристичної галузі.
Проте пан Юрій не володіє інформацією, що навіть наявні програми розвитку туризму, які затверджені у районах не фінансуються, в структурі райдержадміністрацій навіть немає штатних одиниць, які б відповідали за галузь туризму на місцях.
Наступний виступаючий від громадської організації Іван Марчук звернув увагу на те, що слабо проводиться популяризація наших туристичних об’єктів а матеріали про туристичний потенціал випускаються ситуаційно до кожного заходу. Щодо ситуації у державі то тут прослідковується вертикаль у якій кожне управління має свої повноваження і не може впливати на речі які не входять до його компетенції.
Дивно, що добродій Марчук скромно промовчав про участь представників управління у 8 міжнародних та регіональних виставкових заходах, що є вперше в історії управління і області, а можливо просто цього не знав. Ну а факт проведення у Тернополі на території парку ім.. Т.Г. Шевченка туристичної виставки просто був замовчаний. Адже така виставка була вперше проведена під відкритим небом і у парковій зоні. Відвідувачами заходу були не тільки професіонали туристичної галузі але і тернополяни та гості міста, які в он-лайн режимі могли придбати собі відпочинок на будь-який смак та ціну.
Виступ Володимира Ханаса зводився до ідеї провалу голосування за Збаразький замок у конкурсі «7 Чудес України. Замки. Фортеці. Палаци». У приклад співпраці між громадськими організаціями та державними органами він наводив позитивний досвід голосування за Дністровський каньйон у конкурсі «7 природних чудес України». Проте паном Володимиром не згадалося, що за Дністровський каньйон голосували ще і прилеглі до нього Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька та Чернівецька області. А там знайдеться багато шанувальників природного дива. Цікаво була сформована позиція щодо співпраці громадських організацій, про які знає Володимир Ханас, із державними органами. Зокрема він зауважив, що така співпраця відсутня хоча тут же і підтвердив що офіційного звернення до управління від нього не було.
Довідково можемо зазначити, що Збаразький замок є складовою Національного заповідника «Замки Тернопілля» керує яким Анатолій Маціпура. Саме заповідник виступив ініціатором представлення замку в акції «7 Чудес України. Замки. Фортеці. Палаци» а управління 26 вересня 2011 року розмістило на власному інтернет-ресурсі ternotour.com.ua інформацію про перебіг подій голосування та заклик підтримати ініціативу НЗ «Замки Тернопілля» з чітким посиланням на сайт організаторів. Матеріали були активними до моменту завершення голосування а саме до 1 грудня 2011 року.
Заключне слово мав Ярослав Чорнозуб. Впродовж зустрічі він постійно концентрував увагу на одному питанні: «Як можна оцінити роботу управління з питань туризму в Тернопільській області?» що розбігається із темою зустрічі. І у своєму виступі він зосередився на недоліках допущених управлінням у своїй роботі. Серед сказаного прозвучало і про відсутність 10 стоянок на Дністрі і про те що управління не долучилося до акції «7 Чудес України. Замки, фортеці, палаци» і найголовнішим, що до написання програми розвитку туризму в Тернопільській області не залучалися громадські організації. Хоча до чого тут теперішнє керівництво управління адже програма розвитку туризму в Тернопільській області на 2009-2012 роки була затверджена рішенням сесії Тернопільської обласної ради у 2009 році.
Оцінюючи інформаційні матеріали, які постійно з’являються у друкованих засобах масової інформації, інтернет-виданнях та сайті управління з питань туризму облдержадміністрації можна завжди отримати новини про роботу управління. Так неодноразово згадувалось, що на берегах р. Дністер із сторони Тернопільської області за фінансування управління з питань туризму ОДА облаштовано місця короткочасного відпочинку для туристів, які займаються водними сплавами. Таких стоянок вже є три а на весняний період 2012 року буде встановлено ще дві, а про кількість 10 стоянок ніде не обговорювалась. Це легко перевірити заглянувши на http://ternotour.com.ua/home-site-frontpage/news/1534-2011-12-03-15-51-40. Вище сказано про активну участь управління з питань туризму ОДА у підтримці учасників від Тернопільської області у акції «7 Чудес України. Замки, фортеці, палаци» але додатково можна сказати, що представники управління побували на різноманітних зустрічах із студентами вищих навчальних закладів, туристичними підприємствами де проводилась агітаційна робота, щодо голосування за Збаразький замок.
Після виступів президії були і виступи учасників круглого столу. Так директор туристичного підприємства Сергій Васильєв висловив пропозицію не ділити все на добре і погане а розглянути перспективи і звернув увагу громадських організацій на руйнування історичних центрів туристично-привабливих міст. З його досвіду, туристам цікаво те, що історичне. Це підтверджують роботи у Львові і близьких наших сусідів з Польщі, які з елементами реконструкції повертають до первинного вигляду архітектурні цінності міст. Ініціювати саме ці питання можуть громадські організації туристичного спрямування, які сьогодні присутні а не займатися критикою вже зробленого – зауважив Сергій Васильєв.
По-діловому виступив директор «Облспортклубу» Валерій Старичков. Він заявив, що помиляється тільки той хто працює. Було зазначено, що за ініціативи управління з питань туризму встановлено вже давноочікувані водні та автостоянки на основних туристичних шляхах, що саме цього року вперше за останні 20 років вже вдруге проводиться навчання осіб, які мають бажання стати екскурсоводами а це створення приблизно 70 нових робочих місць.
Співпраця між громадськими організаціями та органами державної влади підтверджується розпорядженням голови облдержадміністрації згідно якого створена обласна координаційна рада з питань туризму. Членами цієї ради є представники громадськості, науковці та активні учасники туристичного руху області.
Розуміючи необхідність залучення молоді до виховних процесів управлінням з питань туризму у 2011 році було неодноразово ініційовано та профінансовано екологічні акції з очищення територій на туристичних об’єктах області, які відвідуються туристами.
Учасники даного зібрання змогли говорити тільки вириваючи факти з життя структурного підрозділу і згадувати невдачі, які у більшості є видумані та непідтверджені але жодного разу не звернулися в управління з питань туризму облдержадміністрації у встановленому законодавством порядку і не подали жодної пропозиції.
Аналізуючи даний захід представники туристичної громадськості області зауважили, що організатори не сприяли у конструктивному діалозі щодо розвитку туризму в області і повністю відхилились від запропонованої теми. Чому? Яка мета такого заходу?
Підсумовуючи побачене і почуте можна побажати тільки одне – об’єднавши спільні зусилля органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості, бізнесу, науковців для вирішення нагальних питань у розвитку туристичної галузі Тернопільської області.
Ось нова інформація для роздумів Чорнозубу і компанії 🙂
Думайте хлопці, що зі всього Вами сказаного правда. Ви отримали гідну відповідь від управління та туристичної громадськості області.
Тут стало ясно хто є хто.
найкращим показником роботи є результат. Наразі, (як можна побачити з офіційної відповіді)управління туризму не говорить про збільшення кількості туристів. Бо його не має. Чиновники звітують про проведення виставок. І чим більше грощей виділять на туризм тим більше виставок буде. А придумати щось креативне? Чи не так?
Львівяни за 13,6 тисяч гривень зробили промо ролік і будуть транслювати його в соцмережах. http://life.pravda.com.ua/travel/2011/12/8/90978/
а наші чиновники хваляться виставкою в парку під відкртитим небом.
Скільки л.дей було в парку? скільки користувачів в соцмережах?
Так ролик мала б зробити міськ рада Тернополя! )))
Для Володимира.
Так Ви ще запитайте в управління скільки людей було у Зарваниці, Почаєві, печері “Кришталева”, Кременці, Бучачі, Касперівцях, Скоморохах, Червоногороді, усіх замках і на р.р Дністер, Збруч, Серет … Та це міліони людей зі всього світу. Проте системи обліку цих людей НЕ ІСНУЄ. Саме для популяризації та збільшення кількості відвідувачів проводяться виставки приймається участь у інших акціях.
Показником, що туризм розвивається є збільшення кількості туристичних фірм, закладів обслуговування туристів (готелів, мотелів, кемпінгів, кафе, туристичних комплексів) що відповідно, позитивно відображається на сплаті у бюджет. Гляньте скільки туристичних офісів… Тільки на центральній частині Тернополя неозброєним оком видно 6 вивісок. Попит породжує пропозицію. І Ви ще говорите, що мало туристів?
Ну а що до креативності, то тут треба багато грошей, яких в управлінні ніколи не буде, бо ці гроші депутати перекинуть комусь своїм.
Видається, що на Тернопільщині тільки й туризм розвивається. Останнім часом тільки й чути про щось нове у туристичній галузі області. І це не може тішити. Та чи може розвиватися туризм без необхідної інфраструктури? Цікаво для порівняння дізнатися скільки коштів виділяється на розвиток туризму в різних областях України? Думаю, що Тернопільщина як одна з найбідніших областей зі своїм туристичним бюджетом не може змагатися навіть зі своїми сусідами Львівщиною чи Франківщиною. У зв’зку з цим хочеться тільки поспівчувати управлінню туризму Тернопільщини. Руїни 34 замків Тернопільщини і надалі будуть руйнуватися без належних капіталовкладень із державного бюджету, адже місцевих коштів ледве вистачає на заробітні плати бюджетникам.
Чому Збаразький замок апріорі не міг перемогти у конкурсі «7 чудес України»
Дорогі тернополяни! Звертаюся у першу чергу до людей, які насправді люблять рідний край і бажають йому процвітання, краєзнавців і справжніх фахівців туристичної галузі. Давайте будьмо об’єктивними. Чи були у Збаразького замку шанси на перемогу в черговому конкурсі із серії «7 Чудес України»? Як людина, яка добре знає стан наших тернопільських замків і палаців, бувала не тільки у Мукачевому, Ужгороді, Кам’янці-Подільському та інших відомих своїми історико-архітектурними пам’ятками місцях України, стверджую: шансів на перемогу у нашого Збаразького замку не було!
Тепер поясню чому так вважаю. Переможець конкурсу – Луцький замок є не тільки окрасою історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», а й насправді однією з найдавніших і вражаюче красивих пам’яток фортифікаційної архітектури не тільки України, але й, щонайменше, усієї Центрально-Східної Європи. Луцький замок вражає і своєю історією. Його Верхній замок закладений ще у першій половині XIV ст. волинсько-литовським князем Любартом на місці давньої руської твердині. Саме тут у Луцькому замку 1429 р. проведено грандіозний кількатижневий всеєвропейський (!) з’їзд правителів держав… Через останнє, для багатьох, Луцький замок фактично є символом споконвічної європейськості України, її теперішніх євроінтеграційних устремлінь, що їх постійно роками декларують усі найвищі керівники нашої держави. Напевно для організаторів конкурсу (одного із найвищих очільників опозиційної «Батьківщини» М.Томенка та ін.), Луцьк і поготів є символом європейської інтеграції України, давньої українсько-польсько-литовської єдності.
Збаразький ж замок поступається Луцькому не тільки зовнішнім виглядом, але й, нікуди правди діти, своєю історією. Укріплення руського княжого Збаража знаходилися у теперішньому селі Старий Збараж. Початок розбудови на зовсім іншому місці нового польського укріплення відносять до 1626-1631 рр. Саме його не змогли взяти після тривалої облоги у 1649 р. українські війська гетьмана Б.Хмельницького. По суті справи Збаразький замок приніс славу лише польській зброї, його історія є гордістю польського народу, але аж ніяк не України (не зважаючи на те, що козацькі війська брали замок і у 1648 р., і пізніше). Для Росії Севастополь є містом «русской славы», а для Польщі Збараж є, таким самим ж за значенням, героїчним містом «польської слави». Перемога Збаража у конкурсі ще раз нагадала б про історію кривавого протистояння України й Польщі у XVII ст. Від політики не сховатися. Зважаючи на євроінтеграційні устремління організаторів конкурсу і на те, що уже давно Польща взяла на себе роль своєрідного потяга, що має доправити Україну в Європейський Союз, перемога Збаразького замку в конкурсі ставала, очевидно, небажаною. Це могли не врахувати прості пересічні українці, що взяли участь голосуванні, але напевно на це не могли не зважити справжні експерти із журі конкурсу (не ті, прес-конференція яких стала поштовхом для написання даного відгуку на неї).
Для української зброї Збаразький замок назавжди залишився символом такої близької, але все-таки недосяжної перемоги (дехто вважає, що й ганьби). Саме тому в Збаражі частіше зустрічаю не вітчизняних мандрівників, а туристів із дружньої тепер нам Польщі (до речі, переважно колишніх довоєнних мешканців Тернопільщини та їхніх нащадків, покликаних сюди всеперемагаючим почуттям ностальгії за втраченою Малою Батьківщиною). Думаю, що невдовзі їх ставатиме ще більше й більше, завдяки тим зусиллям, які затратили починаючи з весни 2011 р. на промоцію Збаража у зв’язку із 800-літтям першої писемної згадки про місто, нинішнє керівництво обласної державної адміністрації та управління туризму. До речі, припускаю, що якби на промоцію Збаража були витрачені не лише «ударні» останні декілька місяців, а хоча б навіть попередні 4-5 років, його шанси на перемогу у конкурсі «7 чудес України» все одно були б такими ж примарними.
Дехто може дорікнути, а мовляв, ось Дністровський каньйон, після попереднього подібного конкурсу, зміг увійти до числа туристичних перлин України. Нагадую, що на підтримку каньйона працювала не тільки Тернопільська, але й Івано-Франківська, Чернівецька й Хмельницька області. Треба визнати, що Збаразький замок був і залишається визначною пам’яткою регіонального значення (можливо, ще й, як не дивно, всепольського), але далеко не всеукраїнського, не зважаючи на всі старання керівництва обласної державної адміністрації та тернопільського управління туризму й дотичних до цієї справи структур. Як казав перший Президент України: «Маємо те, що маємо…».
Іван, історик, краєзнавець.
Не будуймо собі повітряних замків, будьмо реалістами. «Нью-Васюки» ніколи не стануть шаховою столицею світу, а Україна, очевидно, не стане центром світового туризму. Перефразовуючи: «… Не туризмом єдиним…» живе країна. Без потужного піднесення промисловості та сільського господарства, відповідної інфраструктури, навіть із розвинутою туристичною галуззю (без її належного фінансування це видається щонайменше фантастикою) наш край нагадуватиме відсталі бідні регіони планети заселені злиденними та убогими аборигенами-тубільцями українцями, яких із таким же інтересом, як пам’ятки історії, культури та природи розглядатимуть ситі й задоволені своїм життям закордонні туристи-екстремали.