Кримінальне тріо полювало на валютника

Нелегальна, але майже узаконена професія валютного міняйли є вкрай небезпечною. Бо людина із купою грошей притягує увагу злочинців або початківців у кримінальному ремеслі, для яких пограбувати валютника мало не рівнозначно «взяти» невеликий банк.

Принагідно кілька слів про згадану професію. Валютники з’явилися на початку дев’яностих, відколи виник у наших людей попит на іноземну валюту. Цей нелегальний бізнес ніколи по-справжньому не переслідувався, що дає підстави не сумніватися: у цього ремесла  дуже високий «дах», явно не на рівні району, міста чи області. Якщо кілька років тому на запитання журналістів правоохоронці ще намагалися пояснити, чому міняйл неможливо «викоренити» з насиджених місць (слід зазначити, що пояснення були наївно смішними), то тепер цю проблему чомусь не порушують взагалі. Свого часу держава ліквідувала численні пункти обміну валюти, віддавши цю функцію виключно банкам. А вуличні міняйли безперешкодно і не остерігаючись вигукують: «Долари, євро, рублі!». Змінюються міністри, обласні міліцейські очільники, а валютники, ніби недоторканна каста, здається, потрібні при будь-якій владі.

Втім, великі прибутки і видиме неробство (просто стояти, очікуючи чергового клієнта, хоча у зимову пору на замерзлих міняйл неможливо дивитися без жалю) затьмарюють небезпечні ризики. Навряд чи в країні існує окрема статистика стосовно нападів на валютників, однак часті повідомлення про такі випадки в різних регіонах, безсумнівно, ставлять це ремесло у ранг найнебезпечніших.

У кримінальній справі, про яку піде мова, одним із потерпілих є валютник, який працював на чортківському ринку. Заздалегідь зауважу, цей чоловік у результаті фактично не зазнав жодних втрат, окрім серйозного переляку.  Але усвідомлення того, яким тривалим невидимим  для нього переслідуванням піддавався, навряд чи минулося безслідно.

Отже, у двокімнатній квартирі на масиві «Канада» у Тернополі проживали юнак і дівчина. Вони не були у шлюбі, про таких кажуть: співмешканці. (Назвемо їх Галиною і Петром.) Дівчина родом з Гусятинського району, здобула фах зуботехніка, однак ніде не працювала. Якось ця пара в інтернет-клубі познайомилася з молодим жителем Чортківського району – Юрієм. Як згодом він розповідатиме слідчому, до 2009 року бував на заробітках, а у 2010 працював на будовах в обласному центрі – треба було якось утримувати дружину, дитину, які залишилися у селі. Новий знайомий нарікав дівчині та юнаку, мовляв, не має де жити у Тернополі. Ті у відповідь запросили жити до себе – гуртом буде легше сплачувати оренду квартири. Ось так виник кримінальний тандем. Чому не тріо? – спитаєте. Річ у тім, що співмешканець дівчини, хоч і спочатку приставав на злочинницькі пропозиції нового мешканця квартири, коли ж доходило до конкретних справ, категорично відмовлявся від дій, чим уберіг себе від кримінальної відповідальності. У цій кримінальній справі йому відведено роль свідка.

А задум був зухвалий, не для новачків у злочинництві ( хоч усі троє раніш не мали проблем із законом) – напасти на валютника. У такий спосіб пара і новий мешканець сподівалися розрахуватися із численними боргами. Юрій тут же відкинув Тернопіль, мовляв, усюди відеоспостереження – можна попастися. Оскільки добре знав Чортків і тамтешніх валютників – запропонував податися туди.

Спочатку «Жигулями» поїхали у розвідку. Ходили чортківським ринком, придивлялися до міняйл. План був простий: коли грошовитий чоловік повертатиметься з ринку, вихопити з його рук барсетку. Хоча спочатку задумували вдарити жертву трубою по голові, але відмовилися від будь-якого насильства. Тож цього разу, вибравши майбутнього потерпілого, вивчали, якою дорогою повертається додому, де проживає. Коли валютник сів у маршрутний автобус, один із зловмисників теж зайшов за ним і вийшов на тій же зупинці. Отож план був готовий. Юрій мав на автомобілі вчасно підхопити спільника, який заволодіє барсеткою, Галина з допомогою мобільного повинна була виконувати роль зв’язкової.

Та коли дійшло до справи, Петро (а саме він мав напасти на валютника) навідріз відмовився це робити. Пішов на автовокзал і поїхав до Тернополя. Двоє інших напарників залишилися, але незабаром з нічим повернулися додому. Петра обзивали боягузом, м’якотілим.

Та нереалізований задум не давав спокою Юрію. На будівництві він спокусливо розповів про злочинницький план колезі. Хлопець (він був неповнолітнім, проте Юрію не інкримінували втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, оскільки той запевнив, що не знав про неповнолітній вік підсобника на будові) пристав на пропозицію.

Тож незабаром «Жигулі» знову вирушили до Чорткова. Стежили за валютником упродовж дня. Коли ж той звичною дорогою повертався додому, тримаючи барсетку у пакеті з продуктами, неповнолітній спільник із «Жигулів», крокуючи назустріч, раптом рвонув за пакет. Але валютники звикли міцно тримати поклажу – пакет розірвався і увесь вміст висипався на бруківку. Нападник чимдуж утікав у провулок, де на нього очікувала машина. План знову провалився…

Здавалося б, такі невдачі мали б вгомонити зловмисників… Але лихі наміри, як заразна хвороба, уже переселилися до неповнолітнього учасника групи. Про усе він розповів своєму колишньому однокласнику, а той незабаром і собі забажав злочинницького щастя, мовляв, дуже потрібні гроші. І неповнолітні зателефонували Юрію.

Усі разом вирішили, що не випадає вдруге нападати на того ж валютника – він тепер насторожі. Тож на ринку обрали іншого. Та чоловік був метр вісімдесят зросту, міцної тілобудови. А тому неповнолітні, покружлявши навколо міняйла, збагнули, що не впораються. Цього разу Юрій ледь тамував лють, кричав, що не має грошей на бензин і до Тернополя вони не доберуться. «А ти хоч у жінки зможеш вирвати сумку?» – кричав він до похнюпленого невдахи. Той закивав головою. Обрали місце, зручне для грабунку – міст через річку. Незабаром почувся жіночий крик і грабіжник з сумочкою з розгону застрибнув у «Жигулі».

За містом витрусили сумочку – не було грабіжницького щастя: дві старенькі мобілки, у гаманці – 130 гривень. Розлючений Юрій висадив неповнолітніх на автобусній зупинці, щоб ті пограбували двох дівчат. Але юнаки уже нічого не хотіли, дочекалися, щоб дівчата сіли в автобус, і повернулися у «Жигулі». Мовляв, не встигли…

На тому пригоди завершилися. Зовсім скоро групу викрили – потерпіла від грабіжницького нападу заявила у міліцію. Усі четверо сіли на лаву підсудних. Недавно Чортківський райсуд оголосив обвинувальні вироки. Неповнолітніх засуджено – одного до чотирьох років позбавлення волі, другого – до чотирьох років і трьох місяців позбавлення волі. Зважаючи на добрі характеристики, неповнолітній вік, засуджені отримали можливість не втрапити за ґрати – їм відтерміновано відбування покарання із встановленням іспитового терміну в один рік.

А от Юрію, хоч за нього клопотав і сільський священик, і селянське господарство, уникнути неволі не вдалося – йому призначили чотири роки і три місяці реального позбавлення волі. Галині обійшлося штрафом у сумі 5 тисяч 100 гривень.