Мій неідеальний

«Хочеш змінити світ, почни з себе» – репетують усі довкола. Тільки ніхто нічого не змінює, навіть ті, що кричать. Світ лишається собою і тим не надто переймається, а ми – тільки б змінюватись.

Вище, швидше, сильніше – кричить якась реклама. Он дивись – скільки заробляє сусід, на якій машині їздить колишній одногрупник, де відпочиває твій кум. А ти нічого не можеш! Всі на світі пнуться з останніх сил, щоби бути ліпшими, багатшими, відомішими, ніж є. Кожен при тому нещасний, чогось бракує. Бо не дотягує до ідеалу.

Я теж іноді думаю, що могла б поправитись на 4 кілограми, і бути вищою, і мати довгі нігті, і заробляти втричі більше, і бігати вранці. Чи була б я щасливіша?.. Мабуть, ні, для щастя я маю бути собою, бути природною, не тягтись до якихось примарних ідеалів.

Але приходить момент, і до повного щастя чогось бракує – кому 5 гривень не вистачає на пляшку, кому – багатого чоловіка, кому – кілька кіло мускульної маси, ще комусь – татуажних брів і акрилових нігтів.

Шукаємо недоліки навипередки. Хто знайде більше помилок у тексті? Хто назве більше вад у своїй зовнішності? Хто швидше дістане доколупуванням свого чоловіка (жінку)? Хто смачніше розкритикує владу?

Традиційно дивлюсь статистику відвідувань Погляду та інших сайтів. Хочеться бути найбільш відвідуваним ресурсом. Тішуся перемогам, сумую через неперше місце в рейтингу. Дивлюсь про що пишуть інші, намагаюсь також давати щось цікаве, намагаюсь обігнати «конкурентів».

Коли йду на роботу, то слідкую за змінами в природі. Весна. Спостерігаю за травою, яка росте, за квітками, які розцвітають, за листками, які розпускаються. І, знаєте, всі листки різні, навіть на одному дереві. Жоден з них не намагається бути схожим на когось, не наздоганяє колег. Він просто природній, такий, який є, просто росте собі.

І правильно, подумала я, нехай інші інформаційні ресурси будуть собою. Навіщо до них тягнутись? Треба бути собоюJ

Чомусь не виникає думка шукати ідеальність і досконалість у таких справжніх, величних, природних речах, але вони – недосконалі, але кожного дня ми придираємось до себе і до когось, намагаємось ліпити ідеальність, замість того, щоб бути природнім.

Листочки на деревах бувають неправильної форми, хмари на небі – рвані, вітер – шумить і розносить пилюку, спів птахів – набір звуків, навіть земля не кругла – приплюснута. Але чомусь ми захоплюємось цим всім і схиляємо голови, роззявляємо роти… Може й собі варто дозволити бути собою, бути природніми, дозволити недосконалість?

Зоряна Биндас

-1 thoughts on “Мій неідеальний

  • 20:58 | 15.05.2011 о 20:58
    Permalink

    Гарно сказано. І правильно. Бути собою – найвище мистецтво.

  • 11:32 | 17.05.2011 о 11:32
    Permalink

    Неймовірно – бути собою – це не показний – показник: якнайкраще бути собою.

    для мене проблема – це схуднути на 4 кг, і бути нижчою, проте якщо я дивитимусь на траву – я не вдосконалюватимусь – трава теж прагне до вищого, дерево прагне огорнути вітками небо. Це цого досконалість. Зупинитись і бути собою – тимчасове прагнення відпочинку.

    А бути собою кращим – це воно! не варто гнатись за життєвими рейтингами інших – поженись за собою – нехай сьогодні ти будеш кращим, добрішим і щирішим собою, аніж вчора.

  • 09:47 | 27.05.2011 о 09:47
    Permalink

    дуже гарні і цінні слова.Щоб залишатись собою потрібно хотіти цього і не піддватися впливові інших, але це важко.Мені 23,а вдуші 13. В мене купа ідей, божевільних фантазій, а мені кажуть – досить! Досить бути дитиною! А я хочу бути собою! але більше це нікому не потрібно. Всі хочуть щоб ми ставали зручними для них, як їм це довподоби. А спитайте мене чого я хочу?! ніхто не питає…..а я живу з ними поряд… і від таких людей не втечеш,бо це твої рідні…

  • 16:23 | 7.06.2011 о 16:23
    Permalink

    yaksho ludyna ne pragne staty lipshou to vona abo doskonala abo linyva. iakscho ludyna dumae cho vona doskonala to ochevydno vona pomylaetsia. mova ne ide pro kilogramy chy rist, mayu na uvazi stan dushi profesionalism chy pak reityng.
    ne strashno iaksco ty robys pomylky , strasno koly ne vypravliaesh ih, myryssia s nymy i tonesh u nebajanni udoskonaluvatys.
    ty horosha i dobra ale nemae meji doskonalosti. iaksho pragnutymes staty lipshou to stanesh vyschou svoih teperishnih pomylok i nedopustys takyh u maybytnyomu.
    naybilshyy kayf pisla kayattia ijaly za vchynenym, borotys is spkusamy i svoimy grisnymy dumkamy.
    diakuu tobi za tvou pratzu. bud proffi i reytyngy pryydut.

  • 19:21 | 18.07.2011 о 19:21
    Permalink

    Як твої справи, хороша і добра?
    Як рейтинги 😉 Як життя?

  • 22:08 | 31.08.2011 о 22:08
    Permalink

    Цитата з книги.

    “Зміюючи себе, ви змінюєте світ. Цю істину дуже пізно зрозумів англіканський св’ященник, котрий жив 700 років тому. Він зрозумів це перед смертю коли нічого вже не можна було змінити. Напис на надгробному па’ятнику, можливо допоможе знайти свій шлях.
    “Коли я був молодим і вільним і моя уява не знала меж, я мріяв змінити світ. Поступово я ставав старший і мудріший, я виявив, що світ не міняється, тому я трохи остудив свій жар і вирішив змінити порядок тільки в моїй країні.
    Але з цього нічого не вийшло.
    Коли ж до мене підкралась старість, в останній відчайдушній спробі я намагався змінити тільки свою cім’ю, своїх близьких родичів, але вони, нажаль, не подумали рахуватись зі мною.
    І тепер лежачи на смертному ложі я несподівано зрозумів: Якщо б я спочатку змінився сам то власним прикладом змінив би свою сім’ю.
    Керуючись їхнім натхненням і підтримкою я можливо зміг би покращити стан справ у моїй країні і хто знає можливо навіть змінив би світ”
    Після цитати автор книги особливо кричить про те щоб люди не нищили сеоє “Я”

Коментарі вимкнені.