Перший дзвоник у Скоморохах (фото, відео)
1 вересня “Погляд” вирушив на окраїну Тернопільського району, а саме, у село Скоморохи в школу з експериментальною програмою, на свято першого дзвоника. На урочисте свято також прибули шановані гості, аби привітати школярів з Днем Знань та подарувати їм цінні подарунки.
Шкільну лінійку відкрили під звучання державного гімну України і перетворилася вона на справжнє святкове дійство – учні декламували вірші, співали пісні, присвячені школі та знанням.
Історично склалось так, що жодне свято на Галичині не обходиться без благословенного слова Святого Отця, який давно є вірним другом односельчан.
До школярів з привітальною промовою звернулася директор школи Бонзюх Леся Євгенівна і побажала всім натхнення у навчанні та житті, бути сумлінними учнями та старанними вихованцями.
І звичайно, який же День Знань без квітів. За кропітку роботу, за терпіння, в знак пошани та поваги, учні подарували своїм учителям та гостям мальовничі букети.
Пролунав Перший дзвоник… Учні розійшлися по своїх класних кабінетах, де їх класні керівники провели перший урок, присвячений 20 річниці Незалежності України. На одному з таких уроків побував “Погляд”. Батьки учнів гречно запросили у дев’ятий випускний клас, керівником якого є молодий та перспективний учитель Оксана Станіславівна Загурська. Педагог відразу ж вміло заволоділа увагою учнів, батьків та керівництва школи, яке також було присутнє на відкритому уроці. Розпочали урок “Молитвою за Україну”, твором відомим також під назвою “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. Далі учитель та учні розпочали пізнавальну бесіду у вигляді монологів, дискусій, читання віршів, виконанням музичних творів, завдяки чому усі поринули у подорож стежками історії України. Закінчився урок творчою грою: учитель почепила на дошку карту України, а учні почіпляли квіти на неї та говорили побажання нашій країні. На перерві учні розказали “Погляду”, що дуже люблять і поважають свого класного керівника за професійні та людські якості.
За кадром Оксана Станіславівна розказала, що професія українського сільського вчителя досить не легка. “Щодня на маршрутку доводиться витрачати 14 гривень, а це суттєвий відсоток зарплати. Моє навантаження класних годин зменшили до мінімального, що робить мою роботу практично не рентабельною. Подумую залишати цю школу, тримають лише діти, з якими я чотири роки і зобов’язана їх випустити у світ”, прокоментував класний керівник випускного класу.
Святослав Журовський
Та не так все гарно в тій школі. Директорка вижила вчительку. Батьки вже не знають до кого звертатись
НЕ розумію, про що йдеться? КОГО “ВИЖИЛИ”?
Інколи матриця проводить над нами експерименти.
До Вуйка.
Люди прагнуть справедливості. 🙂
Якщо вони її не знайдуть, хіба цього достатньо щоб не бути щасливим?
Чомусь, в більшості, нас роблять нещасливими ті речі, які при здоровому глузді не варті уваги. Дрібниці, суєта суєт
🙂
Не потрібно піддаватись несправедливості, а платити добром за зло. Таке добро як розпечене вугілля на голову. (Думка з Біблії цитата не точна.)
Ви можете пояснити , як ви розумієте: “Платити добром за зло” САМЕ В ЦІЙ ситцації?
Не можна опускатись до брудних методів.
Потрібно стояти і не піддаватись.
Потрібно ширити довкола себе добро і ширити його на опонента.
Коли противник зрозуміє що ви маєте Бога в серці йому стане дуже прикро за вчинене.
Потрібно також чітко усвідомлювати що у цьому несправедливому світі ви можете програти.
Як казав Сірко у кінофільмі “Чорна долина” – “Світ тримається на несправедливості, але вірити треба у справедливість”.
Шукайте свій шлях і шукайте його у своєму серці.
Шукайте свій шлях і шукайте його у своєму серці.
Не питайте поради в поганих людей бо люди грішні.
І у цій ситуації і у всіх інших, не варто відступати від напрямку який дає компас. Добро і зло. Якщо ви не будете чинити зла то ваш кривдник задумається чому? Злу прикро коли воно не шириться. І можливо в майбутньому ця людина розкається за вчинене зло.
Все це лише моя думка.
Потрібно шукати свій шлях і шукати його у своєму серці.
Спробуйте зібрати всіх батьків і допомогти директорові викопати бараболю.
Без докорів, без прохань.
А коли ця несправедливість переслідує? Привикли, що не відповідають, а підставляють другу щоку – і далі “б’ють”, що раз з більшим задовленням.
Таня, будьте “вищими”.
Знаю хлопаку що сидить у в’язниці уже понад три роки, а вдома сім’я. Молодшій дитині навіть не кажуть де батько. Він недавно відсидів місяць в карцері. Батько помер. Ув’язнили його проти закону.
А він вірить.
Ви ж чудово розумієте, що вони хворі. Ви ж не хочете стати такою?
Класичний прийом психології – не можеш змінити ситуацію зміни своє ставлення до неї. Не журіться, головне не збожеволіти у цьому світі.
І якщо вам важко, то знайте є люди яким в тисячу разів важче.
Знаю про хлопаку. Що сидить в тюрмі уже понад 3 роки. Вдома на нього чекає сім’я, діти. Батько не витримав горя і помер. Недавно хлопака відсидів місяць часу в карцері.
Сидить він незаслужено. Напевно без віри він вже б помер від горя, а він живе і стає сильнішим.
Вибачте що так багато повторів. Напевно проблеми на сервері або ще щось 🙂
А може це думки так приходять? ))
Напевно.