Потяг Франківськ-Шепетівка тепер не їхатиме через Збараж
На станції «Збараж» Львівської залізниці сьогодні досить спокійно. Із суттєвим зменшенням об’ємів виробленої районними підприємствами продукції, припиненням роботи потужних колись заводів, цехів відповідно відпала потреба у реалізації товарів, а значить, навантаження на транспорт – в тому числі і залізничний, стало набагато меншим. Проте без роботи місцеві залізничники не залишилися.
− Найбільше, − відзначає начальник станції «Збараж» Микола Шокало, − тепер перевозять зернових − ріпак, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою. Також відвантажуємо цукор з місцевого цукрозаводу, а ще − ліс.
Загалом за 9 місяців цього року через станцію пройшло 34546 тонн вантажів різного роду. Це дещо більше, ніж минуло річ за цей же період − тоді ця цифра становила 31331 тонну.
Про величину пасажиропотоку у адміністрації станції даних на разі немає − ніхто не проводив таких досліджень. Але люди мають змогу добратися до обласного центру двічі на день: зранку приміський поїзд Ланівці-Тернопіль, що прибуває на станцію о 6 год.24 хв., вчасно і за помірну ціну − 5 гривень доставить бажаючих на роботу, є поїзд і ввечері − о 17 год.51 хв. Двічі на день можна потрапити і до сусідніх Ланівець. Тернопіль-Ланівці відправляється о 10 год.06 хв. та о 22.05 хв. Улітку ще можна було користатися послугами пасажирського поїзда 675/676 Івано-Франківськ −Шепетівка.
На жаль, з 1 листопада у зв’язку з економією експлуатаційних витрат на осінньо-зимовий період його курсування відмінено. Кажуть, пасажирів у холодну пору року у цьому поїзді настільки мало, що возити їх не вигідно.
Оптимізація на залізниці торкнулася і її устрою. З вересня начальник станції «Збараж» Микола Шокало очолив ще одну станцію «Курники». Тож під його підпорядкування увійшло ще четверо працівників, окрім 16 збаразьких.
− Колектив наш хороший, − каже начальник, − впродовж кількох останніх років оновився десь на 70 відсотків. На зміну тим, хто пішов на заслужений відпочинок, прийшли молоді, енергійні кадри. Багато з них суміщають працю з навчанням. Тобто після закінчення технікуму підвищують свій професійний рівень у вищих навчальних закладах.
До прикладу, із задоволенням навчаються чергові по станції Володимир Плавуцький та Тетяна Вишневська, перший − студент Харківської академії залізничного транспорту, Таня − четвертокурсниця Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту.
− Навчатися, − каже Тетяна, − легше, коли уже маєш досвід. Наприклад, у написанні курсової роботи я використовую ті знання, які уже здобула на практиці за півтора року роботи на залізниці. З іншого боку − навчання допомагає в роботі.
Хоча робота у дівчини нелегка − доводиться бути на відповідальному посту з 8 год.ранку до 20 год. вечора − проте молода залізничниця не скаржиться.
− Робота наша цікава, − дізнається, − і чим більше на зміну випадає навантаження, тим швидше минає день і здається, що навіть менше втомлюєшся. Коли приходимо вранці на роботу, попередня зміна нас знайомить із ситуацією на станції, з тим, які вантажі будуть цього дня, а ми уже плануємо, як усе зробити належним чином, розглядаємо можливі комбінації, щоб маневрова робота відбулась швидко і якісно. Тобто треба включати свій інтелект, винахідливість, задіювати набуті знання.
Тетяна Вишневська − на залізниці людина не випадкова, здається, над вибором професії їй задумуватись не довелось. Адже і батьки, і сестра − усі залізничники. Вона продовжує сімейні традиції, як і начальник станції Микола Шокало. У Миколи батько і мати залізничники зі стажем. Мати − Анна Дмитрівна і досі трудиться товарним касиром, передаючи 34-річний досвід молодим.
− Нас, − каже пані Анна, − ветеранів, залишилось небагато. Окрім мене, ще двоє квиткових касирів − Оксана Свистун та Ольга Марцинюк, які багато років сумлінно прослужили обраній справі.
А серед тих, хто на станції «Збараж» порівняно недавно − 3 роки, − черговий по станції Павло Олійник.
− Колектив тут, − каже Павло, − дуже професійний, люди віддані своїй справі, люблять роботу. Мені ж вона подобається через можливість спілкуватися з людьми. Транспорт − взагалі річ цікава. А залізничний тим більше, він швидкий, надійний, зручний і дешевий. Наприклад, приміськими поїздами пенсіонери та інші категорії пільговиків користуються безплатно.
За словами начальника станції, кожен з працюючих не лише любить свою роботу, а дорожить нею, тому плинності кадрів тут немає традиційно. Та й куди поспішати людям, якщо й зарплата непогана. У квітні вона зросла на 5%, липні − на 8%, а з 1 листопада − на 3,5 відсотка. Ніби й небагато, але ж відчувають залізничники турботу про себе, усвідомлюють свою потрібність людям.
Коментарі вимкнені.