Тернопільський сенбернар став чемпіоном світу

Золоту медаль, кубок і диплом привезла із Парижа 34-річна тернопілька Ірина Дуда. Її собака сенбернар Жан переміг на чемпіонаті світу.

— 2009-го він став чемпіоном Євразії. То тепер змагався разом з іншими 78 сенбернарами у категорії чемпіонів. Судді оцінювали його тілобудову, грудну клітку, а ще як собака рухається і поводиться.

Ірина має двох доньок — 11 річну Софію і Божену, 7 років. Із чоловіком розлучилася. Живе у чотириповерховому будинку у селі Смиківці за 5 км від Тернополя.

— Вигнала чоловіка, бо собак не любив, — сміється.

Крім Жана, тримає ще чотирьох — трьох сенбернарів і польську підгорянську вівчарку.

Ірина має туристичну агенцію у Тернополі. Розмовляємо у її кабінеті. Додому не запрошує.

— Жан зараз прихворів. Якась бактерія горло вразила. Й інші собаки кашляють. Раніше так ніколи не хворіли. Треба “підняти” імунну систему. Ніде в місті усіх лікарств потрібних нема. Хіба у Києві і Полтаві. От, чекаю, може, знайомі передадуть.

Біля столу — фігура сенбернара. На кріслі — сумка із зображенням цієї породи.

— Я й кулон із сенбернаром маю, — показує на шиї. — І сумку, і кулон мені Наталія Озерянська із Санкт-Петербурга подарувала. Вона має власний розплідник сенбернарів “Навілотош”. Колись у неї Жана маленького купляла. тисячу доларів коштував. Не мала тоді стільки, то й гроші на нього позичала. Його тато був чемпіоном Європи, а мама — єдина сука, яка виграла титул “Золотий сенбернар” у Латвії.

Жану 3 роки 4 місяці. Важить 80 кг.

— Послушний, за мною ходить без повідка. На минулі змагання їздили з помічником, то за ним не хотів іти. Мусила довкола рингу бігати, щоб Жан мене бачив і так ходив. А взагалі він у мене команд не знає. Можна було би за два тижні навчити, якби хотіла. Але нащо тварину мучити? Знає тільки “ходи сюда” і “пошел вон”. Дуже любить, коли кажу “молодець, Жан”. Не любить цілуватися, нікого не облизує, як інші собаки. Така в нього фішка.

Годують собаку кормом, м’ясом, козячими молоком і сиром.

— Щодня ставлю йому чотири відра води. Міняю її двічі, бо дуже багато слини залишає. У мене на собак усі гроші йдуть. Доки малі, годую їх “Пропланом”. Два мішки тисячу гривень коштують. А це на місяць. Дешевший — 340 гривень за мішок. На бойні беру 900 кілограмів м’ясних субпродуктів. Повний бус загружаю. Половину віддаю для чотирьох татових собак, а решти усього на два місяці вистачає.

Недавно купила велику упряжку. Запрягаю у неї Жана. З другого боку чіпляю гамак. Дочки усередину сідають. Пес їх возить по подвір’ї. Мушу перед ним бігти, інакше не тягтиме.
Олена ДЗІК, “Газета по-українськи”