Україна наближається до кризи

Втім, якщо взяти до уваги, що 63-річний Азаров навряд чи розраховує протриматися в кріслі глави уряду надто довго і не хоче відчути під час свого прем’єрства зайвих незручностей, які можуть бути викликані початком девальвації гривні, то його зрозуміти можна. Проблеми можна не вирішувати, якщо їх не помічати.

Перша думка, яка виникає, коли слухаєш браві реляції прем’єр-міністра Миколи Азарова щодо стану і перспектив вітчизняної економіки: він прикрашає ситуацію.

Однак ті щирість і впевненість, з якими він виступає, мимоволі підштовхують до іншого сумного припущенням: а раптом він не розуміє, про що говорить?

Втім, цілком імовірно, що має місце і те, й інше одночасно – в якихось пропорціях.

Азаров радіє

В минулу п’ятницю в телеінтерв’ю глава уряду розповів, що з українською економікою все добре, ніякий дефолт їй не загрожує, а курс гривні буде стабільним.

Азаров також повідомив, що золотовалютні резерви країни досягли 38,5 мільярда доларів, наздогнавши і навіть трохи перегнавши докризовий максимум. “За минулий рік вони значно зросли, а це свідчить не про дефіцит, а про профіцит нашого платіжного рахунку”, – підкреслив Азаров.

“Справа не в тому, наскільки у нас велика різниця між експортом та імпортом товарів. Все визначається профіцитом, тобто скільки взагалі в країну зайшло валюти, а скільки вийшло – це показник головний. За цим показником Україна нарощує валютні резерви”, – розвинув свою думку глава уряду.

Крім того, він похвалився, що “ми створили достатній запас міцності, щоб відреагувати на будь-які зміни кон’юнктури, особливо у сфері експортних поставок”.

Коли ж ведучий запитав про можливість падіння гривні, посилаючись на думку одного українського економіста, Азаров зневажливо заявив, що, мовляв, все це нісенітниця. Він дав зрозуміти, що оцінки того експерта ламаного гроша не варті.

Хоча, коли потім ведучий додав, що такої ж думки щодо девальвації національної валюти дотримується директор Інституту економіки і прогнозування НАНУ Валерій Геєць, пиха з обличчя прем’єра зникла, і не на цю репліку він не відповів. Сказав лише, що йому відомі подібні погляди деяких експертів, але він думає інакше.

У зв’язку з цим хочеться сказати, що насправді перспективи української економіки вже на найближче майбутнє досить жалюгідні. Прем’єр-міністр навмисно або через незнання не враховує кілька принципових моментів.

Валютні резерви хиткі

Говорячи про розміри золотовалютних резервів, Азаров не згадує одну дуже важливу обставину. Вона полягає у тому, що 38 мільярдів доларів резервів сьогодні і в серпні 2008 року це, як сказали б в Одесі, дві великі різниці.

За даними Мінфіну, державний зовнішній борг України 31 серпня 2008 року становив 10,7 мільярда доларів, а гарантований державою зовнішній борг – 2,9 мільярда доларів, разом – 13,6 мільярда доларів. А вже 31 березня 2011 року – 24 мільярда доларів, 12,1 мільярда доларів та 36,1 мільярда доларів відповідно.

При цьому значна частина теперішнього зовнішнього боргу України є короткостроковим боргом. Тобто ці гроші потрібно віддавати вже дуже скоро.

Наприклад, борг України Міжнародному валютному фонду становить 14,7 мільярда доларів, і погасити його треба за кілька років, починаючи з 2012 року. Борг російському банку ВТБ в розмірі 2 мільярдів доларів Україна повинна була віддати ще в кінці 2010 року, але він і досі “висить” на державі.

При поверненні кредиторам боргів валютні резерви країні будуть зменшуватися на відповідні суми, тому “якість” теперішніх золотовалютних резервів країни дуже погана. Вони значною мірою зросли не за рахунок позитивних зрушень в економіці, а в результаті “накачування” зовнішніми позиками, у тому числі – короткостроковими.

Економіка хворіє

Мовчить Азаров і про ще одну проблему. Українська економіка, як і раніше, залишається вельми хиткою внаслідок значної її залежності від експорту металу.

Це ніщо інше, як прояв “голландської хвороби”: зростання реального обмінного курсу національної валюти за рахунок збільшення обсягів експорту одних галузей, що негативно впливає на інші галузі і на економіку в цілому.

Поняття “голландська хвороба” пов’язане з відкриттям у 1950-1960-х роках родовищ газу у нідерландській частині Північного моря та подальшим зростанням експорту палива, що спричинило істотне подорожчання національної валюти цієї країни.

Україну ця недуга охопила після кризи 1998-1999 років, про що свідчить статистика.

У 2001 році країна експортувала недорогоцінних металів на 6,7 мільярда доларів, у 2003 році – на 8,5 мільярда доларів, у 2005 році – на 14 мільярдів доларів, у 2007 році – на 20,8 мільярда доларів, у 2008 році – на 27,6 мільярда доларів. Сумарно за вісім років ця експортна виручка перевищила 114 мільярдів доларів.

Однак такий стрімкий ріст експорту відбувався головним чином завдяки підвищенню світових цін на сталь. Відтак, швидко збільшувалися й валютні резерви країни – у 2001 році вони становили 1,6 мільярда доларів, у 2008 році – 38,1 мільярда доларів.

Тимчасом гривня, незважаючи на велику інфляцію, не тільки не слабшала, але навіть ревальвувала – з 5,3-5,5 гривні за долар до 4,6 гривні за долар.

Достатньо порівняти дві цифри: 38 мільярдів доларів резервів і 114 мільярдів доларів експортної виручки металургів. А що було би з курсом гривні, якби Україна, як інші країни, не експортувала метал взагалі або експорт був би, скажімо, удвічі меншим?

Проте гривня лише зміцнювалася, і це не могло негативно не вплинути на більшість інших галузей і на всю економіку – в чому і полягає ефект “голландської хвороби”. Все більше одягу, взуття, побутової техніки, автомобілів і навіть продуктів Україна імпортувала, а національний виробник відчував себе все гірше і гірше.

Перспективи сумні

Ситуація погіршувалася в усіх галузях, крім тих, яким сприяла світова кон’юнктура, внаслідок зниження цінової конкуренції для вітчизняних товаровиробників. У свою чергу, це пояснювалося більш швидким знеціненням гривні порівняно з доларом і євро через більш високу інфляцію в Україні порівняно із США та ЄС.

Приміром, за період з 1 січня 2000 року по 1 квітня 2011 року гривня знецінилася за рахунок інфляції у 3,57 разу, тоді як долар – лише в 1,33 разу.

Внаслідок обвалу гривні наприкінці 2008 року цінова конкуренція для українських виробників покращилася, а умови для імпортерів, відповідно, погіршилися. У зв’язку з цим відбулося різке скорочення негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами – з 18,6 мільярда доларів у 2008 році до 5,7 мільярда доларів у 2009 році, або в 3,3 разу.

Однак у 2010-2011 роках знову почало швидко зростати негативне сальдо торгівлі товарами. У 2010 році порівняно з 2009 роком воно збільшилося на 62%, а в першому кварталі 2011 року до відповідного періоду 2010 року – аж у 2,28 разу.

Відтак, не тільки Геєць, а й інші експерти вважають: переваги для виробника від девальвації гривні 2008 року вже вичерпані, і тому Україні потрібна нова девальвація. Проте, як випливає з економічної політики, яку сповідує уряд Азарова в 2010-2011 роках, та планів на 2012 рік, влада не робить ніяких висновків.

Зокрема, днями Верховна рада прийняла урядову постанову “Про основні напрями бюджетної політики на 2012 рік”, за якою валютний курс, як і раніше, передбачений на рівні 7,9-8 гривень за долар. Отже, умови для економіки будуть погіршуватися.

Також очевидно, що чим довше влада протримає теперішній курс гривні, тим сильнішим потім буде її обвал – за принципом стисненої ​​пружини.

Втім, якщо взяти до уваги, що 64-річний Азаров навряд чи розраховує протриматися в кріслі глави уряду надто довго і не хоче відчути під час свого прем’єрства зайвих незручностей, які можуть бути викликані початком девальвації гривні, то його зрозуміти можна. Проблеми можна не вирішувати, якщо їх не помічати.

Юрій Глухова,  ЕП