Перестало битися велике серце українського патріота Богдана Петраша

Звучала скрипка і раптом стихла…

Струна замовкла,

Сльоза лишилась, лишилась...

Вадим Крищенко

Асоціація краєзнавців-енциклопедистів Тернопільщини, обласні організації Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України, товариства «Меморіал» і «Світ культури» з великим сумом повідомляють, що нині перестало битися велике серце українського патріота, педагога, музиканта, краєзнавця і громадського діяча Богдана Петраша.

Не зазвучать більше акорди майстерно набрані його руками, не залине в його виконанні українська пісня, лише у пам’яті друзів залишаться ці незабутні дні проведені у товаристві Богдана Петраша, його щирість і доброта. Світла та вічна пам’ять і земля вам пухом, пане Богдане…

Петраш Богдан (19. 02. 1955 р., смт Підбуж, нині Дрогобицького району Львівської області) – педагог, музикант, краєзнавець. Син відомих на Тернопільщині громадсько-культурних діячів Осипа та Неоніли Петрашів. Відмінник народної освіти УРСР (1989). Член НСЖУ (2007). Закінчив Тернопільське музичне училище (1974), Івано-Франківський педагогічний інститут (1983, нині Прикарпатський національний університет). Під час служби в армії очолював полковий духовий оркестр у Московському військовому окрузі (1974–1976 рр.). Працював викладачем музичних шкіл у м. Монастириська та смт Микулинці Теребовлянського району, вчителем музики в Тернопільських ЗОШ № 17, 25, ЗОШ у с. Великі Гаї Тернопільського району, завідувачем музичної студії в Тернопільській ЗОШ № 10, викладав у Тернопільському педагогічному інституті (1993–2004), науковим редактором «Тернопільського Енциклопедичного Словника» та «Тернопільщина. Історія міст і сіл» (2005–2012). Понад 15 р. керував вокально-інструментальним ансамблем в Тернопільському обласному тубдиспансері (диплом 3-го ступ. Всесоюзного огляду художньої самодіяльності, 1987). Вокально-інструментальний ансамбль Тернопільської районної лікарні, дитячий хор та жіночий ансамбль с. Великі Гаї під його керівництвом – неодноразові переможці творчих конкурсів. Автор книг “Мирослав Скала-Старицький” (1998), “Тенор з Божої ласки” (1999), краєзнавчих статей, рецензій, науково-методичних праць із музичної педагогіки.