Шантажем Росія вперто намагається тримати у напрузі західний світ

Росія вперто намагається тримати у напрузі західний світ. Останній інструмент — напівміфічний газогін «Південний потік». Минув тиждень, як російський президент Володимир Путін заявив в Анкарі, що його країна завершує проект та скеровує ці запаси газу до Туреччини. Мовляв, у цій державі економіка розвивається суттєво динамічніше, ніж на гнилому Заході. Хоча вже тоді було зрозуміло, що Путін блефує.

«Зупиняємо газогін, раз!.. Зупиняємо, два…»

Насамперед тому, що, як заявили експерти, Туреччина має реноме вкрай важкого і нестабільного партнера в енергетичній галузі. А тому вкрай малоймовірно виглядає, що хитрий Путін і справді мав на меті замінити європейський ринок: прогнозований, місткий, хоча й із чітко встановленими правилами гри, на непередбачуваний турецький.

Перша хитрість російського лідера полягала у тому, що його команда запропонувала російський газ… Греції. Територіальній сусідці Туреччини, яка нині відчуває дефіцит енергоресурсів. «Будемо споруджувати хаб на території Туреччини, звідки наш газ зможе надходити до інших держав», — сказав російський прем’єр Дмитро Медведєв.

Тобто «турецький потік» Росія запропонувала продовжити трохи на південь. І тим самим легко та безперешкодно увійти до Європи та водночас розколоти Євросоюз. Який хоча й не забороняв спорудження «Південного потоку», але вимагав привести проект у відповідність до європейського законодавства. Якщо точніше, то до вимог «третього енергопакета». Затія, втім, провалилася: Афіни відповіли на пропозицію Москви цілком сподіваною відмовою.

Мабуть, передбачаючи це, Москва остаточно не поспішає згорнути проект, обмежуючись нагнітанням ситуації. Переконуючи західноєвропейців, що подібна втрата для них може обернутися холодними оселями взимку. Якщо вони, звичайно, не натиснуть на свої уряди і не дозволять добрим росіянам за помірковану ціну обігрівати їх. Звичайно ж, керуючись насамперед чисто російським гуманізмом. Подібні месиджi нині активно запускають у ЗМІ. Спочатку в російські, а там уже як вийде.

Тож Брюссель зажадав від Кремля таки визначитися — зупиняє він «Південний потік» чи поки що шантажує. Євросоюз звернувся до Володимира Путіна з проханням повідомити це Європі у відповідності до прийнятої процедури. Оскільки повідомлення на прес-конференції в Анкарі було неофіційним. «Країни-учасниці ЄС, які безпосередньо брали участь у проекті, попросили прояснити ситуацію», — заявив заступник голови Єврокомісії Марош Шефчовіч у спільному зверненні з Австрією, Хорватією, Грецією, Болгарією, Італією, Румунією і Словенією.

Погляд у бік Каспію

Тим часом Європа проробляє альтернативні варіанти, які можуть прийти на зміну скасованому «Південному потоку». Першим серед них є проект «Південний газовий коридор», по якому має піти паливо з Каспійського регіону. Про це заявив той же Марош Шефчовіч у ході засідання Ради Євросоюзу, присвяченого проблемі «Південного потоку». «Перший газ iз «Південного газового коридору» має надійти в Європу до 2019 року», — пообіцяв Шефчовіч.

При цьому європейський чиновник зазначив, що міністри енергетики країн ЄС у ході засідання розглянули можливості спрощення політичних і бюрократичних проблем при реалізації цього європейського енергетичного проекту, а також надання сприяння у вирішенні цих проблем між його учасниками за межами Євросоюзу. Цікаво, що російському «Південному потоку» Брюссель не захотів полегшити політичні та бюрократичні проблеми.

«Південний потік» ніколи не був реальним пріоритетом Єврокомісії, — прокоментував у ЗМІ завідувач сектору економічного департаменту Інституту енергетики та фінансів Сергій Агібалов. — Брюссель завжди намагався знизити залежність від «Газпрому» і шукав альтернативних постачальників, так що торпедування «Південного потоку» було суто політичним рішенням».

«Південний газовий коридор» об’єднує у собі кілька газогонів. Серед них — добре відомий європейський газогін «Набукко» — прямий конкурент газпромівського «Південного потоку». Який нині фактично провалився. Як і його візаві. Тож, за словами експертів, нині можна вести мову про проект розширення Південно-Кавказького газопроводу, по якому азербайджанський газ дійде до Туреччини, і його продовження — Трансанатолійський і Трансадріатичний газопроводи (TANAP і TAP відповідно). За словами Шефчовіча, ЄС уже отримав запевнення Азербайджану і Туреччини в прихильності реалізації проектів iз ПГК.

Але не тільки! Також у рамках «Південного газового коридору» розглядається варіант Транскаспійського газопроводу, яким у Європу повинен піти газ iз Туркменістану. За словами Шефчовіча, ЄС має намір активізувати будівництво газопроводів місцевого значення в Південній Європі для її з’єднання з енергосистемою інших країн ЄС. «Ми також повинні вивчити можливості додаткових інвестицій у цю інфраструктуру», — сказав європейський чиновник.

КОНКУРЕНЦІЯ

Битва газогонів під Анкарою

Якщо Росія таки не відмовиться від своєї ідеї споруджувати «Південний потік» до Туреччини, може виникнути цікава колізія: на території цієї держави перетнуться два газогони. Перший — російський «Потік», другий — європейський «Газовий коридор».

Шансів вижити, на думку експертів, більше у другого. Перша причина — у Туреччині немає потужностей для прийому, зберігання та транзиту запланованих Росією обсягів газу. А тому ідея спорудження там хабу залишатиметься лише у планах російського прем’єр-міністра. Друга причина — перед Росією може знову постати питання Третього енергопакета, якого вона, здавалося, позбулася, відмовившись від «Південного потоку». Річ у тому, що Туреччина веде переговори про вступ до Євросоюзу, і якщо це станеться, турецька влада буде гармонізувати своє законодавство з європейським.

УМ

Коментарі вимкнені.